1850-1891 Представник революційно-демократичного напрямку, народився в сім‘ї багатого поміщика Київської губернії.

Підкреслює прогресивність капіталізму порівняно з феодалізмом. Аналізує суперечності між працею і капіталом, між зростанням буржуазії та зубожінням трудящих, суперечність між розвитком продуктивних сил і їх марнуванням за умов капіталізму. Корінь зла бачить у приватному виробництві, яка дає змогу капіталістам користуватися продуктом неоплаченої праці робітників. Капіталізму протиставляє соціалізм. Багато сил поклав до популяризації економічного вчення К. Маркса. Намагався знайти природничо-наукові основи соціалізму (у кількох статтях журналу “слово”). Саме праця може стати причиною збільшення кількості перетворюваної енергії на земній поверхні. Згодом його природо-наукове пояснення процесу праці назвали законом Подолинського. Завершив його наукові розробки Вернадський у своєму вчені про ноосферу.

Революційно- демократична суспільна думка на західноукраїнських землях. В.Навроцький, О.Терлецький, М.Павлик, І.Франко.

На західноукраїнських землях демократична суспільна думка представлена цілою плеядою діячів.

В.Навроцький (1847- 1882)- у своїх економічних працях торкався різних сторін суспільно- економічного розвитку Галичини. Великої уваги він приділяє аграрному питанню. Процес еволюції земельної власності, за його словами, спричинив консолідацію землі в руках великих земельних магнатів. Навроцький виступає як захисник інтересів селянства. Ним гостро критикується монополія шляхти на виробництво та продаж спиртних напоїв. Споюючи селян, шляхта отримувала величезні прибутки.

О. Терлецький (1850- 1902)- виступає як революційний демократ і саме з цих позицій висвітлює проблеми Галичини. Найголовнішим питанням, яке потребувало вирішення, було аграрне, а шляхом вирішення його є революційний. Терлецький критикує капіталізм як спосіб виробництва через панування приватного капіталу, конкуренцію, безробіття. Майбутнє суспільства зв'язує із соціалізмом.

М.Павлик (1853- 1915)- критикує капіталізм. Головну увагу у своїх працях приділяв вирішенню питання про усунення експлуатації та побудову майбутнього соціального суспільства. Павлик є прихильником громадського господарства і колективної власності. Прагнув еволюційного процесу переходу до соціалістичного ладу.

І.Франко (1856- 1916). Великий український письменник значне місце в своїй науковій праці приділяв дослідженню економіки Галичини, становищу селянства й робітничого класу. Причину соціальної нерівності, експлуатації трудящих Франко бачив у існуванні приватної власності. Він високо оцінює марксистську політичну економію і називає її політичною економією трудящих класів. В аналізі категорій політичної економії звертає особливу увагу на такі як: товар, гроші, капітал, рента. Ідею того, що людська праця є мірою вартості товарів, Франко використовує для критики капіталістичного способу виробництва. Заробітну плату він характеризує з позицій “закону заробітної плати” Лассаля.

Ліберальне народництво в Укр. П. Червінський Т.Осадчий М.Левицький.

Ліберально-народницький напрям сусп.-ек. думки виникає в Укр. вже в 70-ті роки. Його предст. були зв’язані з рев. народництвом. Критикуючи капіталізм, ліберальні народники протиставляли йому дрібне вир-тво селян і ремісників. Великого значення у зміцненні дрібнотованого вир-тва вони надавали різним формам кооперації.

Типовим представником ліберального народництва 70-х років в Укр. П. Червінський 1849-1931. У 1876-1890рр. він очолював стат. бюро Чернігівського губернського земства. Червінський намагався довести можливість застосування вчення Маркса при аналізі ек. розв. Рос. Погляди Ч. були викладені в статтях , опублікованих в “Неделе” У розв. людського сусп. він виділяє чотири типт нар. госп : патріарх., рабське, кріпосне й товарне. Перші три типи він об”єднує одним терміном—особисте господарство , в якому прод не виходить за його межі. Ч. ідеалізує натур. госп і протиставляє йому товарне, якому властива протилежність інтересів покупців та продавців як товарів, так і роб. сили.

Ек. рос. на думку Ч. перебуває в перехідному стані від натур. до товарного вир-тва. Як типовий народник , він не бачить в Рос. умов для розв кап-лізму. Це ,на його думку, зпричин з того що Для розв великої пром повинен бути пролетаріат, яког не має в Рос. Ч виступає на захист общини бо її знищення на його думку призведе до утворення пролетаріату, а , отже, і буржуазії. Кап-зм в Рос не може бути запровадж. природньо.

Левицький-найбільш відомий представник ліберального народництва, критикує капіталізм. Він, як і народники взагалі заперечував можливість розвитку капіталізму в Росії. Одним із доказів на користь цього погляду стала для Л. теорія відтворення Сісмонді, яку сприяняли і рос. народники. Розглядаючи паростки кап-зму в Рос. як штучне явище, Л. виступає із закликом спинити його розвиток. Кап-зму він протиставляє дрібне вир-тво, напівнатуральне госп-тво селян і ремісників. Саме йому він провіщає велике майб. Л. увійшов в істор сусп думки не лише як теоретик ліберального народництва, а й як практик, який розробляв численні проекти розв дрібного вир-тва, і намагався втілити їх у життя. Він є прихильником створення різних форм кооперації, різних артілей, с/г виставок, надання дешевого кредиту дрібним виробничкам тощо. Не забуває він і про общину, яку називає запорукою майб. добробуту, тому що вона полегшує перехід до сусп. госп. всієї громади всього села. Найб теорет опрацюванням Л. став “Артільний договір” , який було перекладено багатьма мовами .

Т. Осадчий—економіст, земський статистик, гром. діяч. Висупив як ідеолог дрібної буржуазії, хоч і проголошував ідею створення сприятливих сусп-ек-них умов для діяльн. всіх класів. У своїх працях він констатує як наявність сприятливих умов для розв кап. в Півд.-зах. краї , так і розгортання самого процесу кап. розв. Він бачив неминучість цього розв і навіть визнавав його певну прогресивність. Але розв. кап-зму О. протиставляє дрібне вир-тво. селян і ремісників. Навіть констатуючи процес диференціації селянства розуміючи його неминучість пропонує надання допомогои дрібному госп. з боку держ. Поліпшити стан селянства Осадчий сподівався підвищенням культ. землеробства, наданням селянам дешевих кредитів, довгострок. орендою тощо. Осн. наголос О. робить на необх. зміцнення середнього самодостатнього тобто натур. госп.

Політична економія в Україні в ІІ пол. 19 – поч. 20 ст. та її еволюція.

Бурхливий розвиток продуктивних сил у пореформлений період супроводжувався значними соціальними зрушеннями. Поглибленням соціальних суперечностей, пожвавленням суспільної думки. Зміни, що сталися в економічному та суспільному житті країни після реформи 1861 року, позначився і на розвитку політичної економії.

Економістів цікавлять проблеми аналізу економічних категорій, з’ясування предмета ПЕ, якій вони надавали виняткового значення в суспільному житті.

Одним з перших розробив курс ПЕ російською мовою Т.Ф.Степанов (1795-1847) – професор ПЕ Харківського університету. Степанов широко і творчо використовує надбання світової науки в галузі ПЕ. Аналізує такі питання, якпредмет ПЕ, суть і джерела багатства, продуктивні й непродуктивні класи, продуктивну й непродуктивну працю, суспільний поділ праці, відношення між виробництвом та споживанням, цінність, капітал, заробітну плату, прибуток, ренту, процент, кредит, НД тощо. У висвітленні цих категорій Т.Степанов не був оригінальним. В дусі Сміта він визначає такі категорії, як цінність, багатство. Під капіталом він фактично розуміє засоби виробництва, хоч і застерігає проти однобічного його розуміння. Він не лише аналізував і пропагував теоретичні ідеї західноєвропейських економістів, а й пов’язував йх з російською дійсністю, використовував для критики феодально-кріпосницької системи.