147. Договір факторингу

Договір факторингу ще називають договором фінансування під відступлення права грошової вимоги. Відступлення права ви­моги — цесія.

За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зо­бов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до бор­жника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта пе­ред фактором.

Характеристики договору факторингу:

— двосторонній;

— консенсуальний — у випадку, коли фактор зобов'язується пе­редати грошові кошти у розпорядження клієнта;

— реальний — у випадку, коли фактор передає клієнтові грошо­ві кошти;

— сплатний.

Сторонами у договорі факторингу є:

— фактор — банк або фінансова установа, а також фізична осо­ба — суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції;

— клієнт — фізична або юридична особа, яка є суб'єктом під­приємницької діяльності.

Предметом договору факторингу може бути:

— право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наяв­на вимога);

— право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виник­нення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги зумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткового оформ­лення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Форма договору факторингу — письмова.

Обов'язки фактора:

— передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпо­рядження клієнта;

— надає клієнтові звіт і передає суму, що перевищує суму бор­гу клієнта, якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієн­та перед фактором;

— здійснює інші фінансові послуги для клієнта, перелік яких встановлюється в договорі.

Обов'язки клієнта:

— відступає право грошової вимоги;

— несе відповідальність за дійсність грошової вимоги, право якої відступається;

— письмово повідомляє боржника про відступлення права гро­шової вимоги факторові з визначенням грошової вимоги, яка під­лягає виконанню, і фактора, якому має бути здійснений платіж.

Права фактора. Фактор набуває права на всі суми, які він одер­жить від боржника на виконання вимоги, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги. Клієнт не несе відповідальності перед фактором, якщо одержані ним суми є мен­шими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

148. Загальні положення про розрахунки

Розрахункові правовідносини — це правовідносини, що виника­ють між суб'єктами цивільно-правового зобов'язання і кредитною організацією (в певних випадках — тільки між суб'єктами цивільно-правового зобов'язання) у зв'язку із здійсненням платежів за пере­дане майно (виконані роботи, надані послуги) або з інших підстав.

Особливості розрахункових відносин:

— ці відносини є різновидом зобов'язань;

— це грошові зобов'язання;

— вони виникають, в одних випадках, як передумова для на­ступних грошових операцій (договір банківського рахунку), в ін­ших — опосередковують процес передачі цінностей від однієї осо­би до іншої на умовах повернення (договір позики і кредиту).

Розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійснен­ням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у го­тівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових до­кументів у електронному або паперовому вигляді.

Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприєм­ницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо ін­ше не встановлено законом.

При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахун­ки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені за­коном, банківськими правилами та звичаями ділового обігу.

Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготів­кових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки прова­дяться через банк, інші фінансові установи, в яких відкрито відпо­відні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не зумовлено видом безготівкових розрахунків.