138. Договір особистого страхування

За договором особистого страхування страховик зобов'язаний сплатити одноразово або сплачувати періодично обумовлену договором страхову суму у випадку заподіяння шкоди життю або здо­ров'ю страхувальника чи застрахованої особи, досягнення ним виз­наченого віку або настання в його житті іншого передбаченого до­говором випадку. Договір особистого страхування належить до пуб­лічних договорів (ст. 633 ЦК).

Особливостями договору особистого страхування є:

— специфічні особисті інтереси, а саме інтерес в отриманні ви­плати у разі смерті або пошкодження здоров'я, досягнення зазна­ченого віку або настання зазначених випадків. Усі ці Інтереси не­від'ємно пов'язані з особистістю застрахованої особи;

— особливий характер деяких ризиків, на випадок яких уклада­ються договори особистого страхування. Більшість особистих ризи­ків позбавлені властивості бути небезпечними для інтересів застра­хованої особи. Вони нейтральні (дожиття до певного віку) або ба­жані (досягнення повноліття, шлюб);

— поява особливої фігури застрахованої особи, яка може не співпадати ні зі страхувальником, ні з вигодоотримувачем. Договір особистого страхування вважається укладеним на користь застра­хованої особи (у тому числі самого страхувальника), якщо в дого­ворі не названа як вигодоодержувач інша особа;

— виплата страхової суми здійснюється у формі страхового за­безпечення, яке не пов'язане з будь-якими об'єктивними критері­ями, а визначається сторонами в договорі за їх бажанням;

— страхова виплата може здійснюватися частками протягом тривалого часу, забезпечуючи застраховану особу (вигодоодержувача) без будь-якого зв'язку з понесеними нею збитками. Тому й ви­плата отримала назву страхового забезпечення.

Договори особистого страхування поділяються на:

— накопичувальні — виплата здійснюється завжди, оскільки один з вказаних ризиків обов'язково обернеться в страховий ризик (страхування життя);

— ризикові — передбачають страхову виплату тільки при настан­ні страхового випадку (страхування від нещасних випадків, медич­не страхування).

Особисте страхування може здійснюватись як у добровільній, так і в обов'язковій формах.

Добровільне особисте страхування включає: страхування життя; страхування додаткової пенсії; страхування від нещасних випадків; добровільне медичне страхування.

Згідно зі ст. 6 Закону "Про страхування" страхування життя — це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страхо­вика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено до­говором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закін­чення строку дії договору страхування та (або) досягнення застра­хованою особою визначеного договором віку.

Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби зас­трахованої особи. У разі якщо при настанні страхового випадку пе­редбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страху­вання довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою ви­платою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках пе­редбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим про­тягом всього строку дії договору страхування життя.

Практично всі різновиди страхування життя за умовами випла­ти страхових відшкодувань можна поділити на такі види:

— дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії догово­ру страхування;

— досягнення застрахованою особою пенсійного віку (страху­вання додаткової пенсії) або віку, який визначений у договорі стра­хування;

— настання події у житті застрахованої особи, яка обумовлена у договорі страхування (укладання шлюбу, народження дитини, смерть близького родича застрахованої особи — дружини (чолові­ка), дітей, батьків).

Умови договору страхування життя можуть додатково передба­чати обов'язок страховика здійснити страхові виплати у разі:

— хвороби застрахованої особи;

— тимчасової непрацездатності застрахованої особи внаслідок нещасного випадку;

— стійкої непрацездатності (інвалідності) застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

Страхування від нещасних випадків являє собою сукупність видів особистого страхування, які передбачають обов'язки страховика за страховими виплатами у фіксованій сумі чи в розмірі часткової або повної компенсації додаткових витрат застрахованого, спричине­них настанням страхового випадку (при цьому можлива комбінація обох видів виплат).

При страхуванні від нещасного випадку страховим випадком визнається такий зовнішній вплив на застраховану особу, який спричиняє травматичне пошкодження, каліцтво, інший розлад здо­ров'я або смерть. У зв'язку з цим не розглядається як страховий ви­падок збиток здоров'ю в результаті гострого або хронічного захво­рювання, яке може виникнути або прийняти характер загострення під час дії договору страхування.

Різноманітність наслідків нещасних випадків можна звести до трьох видів:

— смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку;

— завдання шкоди здоров'ю застрахованого (встановлення пер­винної інвалідності) внаслідок нещасного випадку;

— втрати (постійної чи тимчасової) працездатності (загальної чи професійної) внаслідок нещасного випадку, за винятком видів страхування, які належать до медичного.

Страхування від нещасних випадків поділяється на:

— індивідуальне — сплата страхових платежів здійснюється за рахунок застрахованих;

— колективне — сплата страхових платежів здійснюється за ра­хунок організацій, із якими застраховані перебувають у трудових або інших передбачених законом відносинах;

— страхування пасажирів.

Під медичним страхуванням розуміють страхування, об'єктом якого є страховий ризик, пов'язаний з витратами на надання ме­дичної допомоги при виникненні страхового випадку.

Медичне страхування передбачає гарантоване одержання ме­дичної допомоги застрахованому при виникненні захворювання за рахунок сплачуваних страхових внесків. Медичне страхування пов'язане з компенсацією витрат громадянам, зумовлених оплатою медичної допомоги та інших витрат, пов'язаних із підтримкою здо­ров'я: відвідуванням лікарів та амбулаторним лікуванням; придбан­ням медикаментів; стаціонарним лікуванням; отриманням стома­тологічної допомоги; проведенням профілактичних та оздоровчих заходів тощо.

На відміну від інших видів страхування, в медичному страхуван­ні склад учасників правовідносин збільшений. Цими учасниками є: страховики (страхові організації), застраховані, страхувальники, лі­кувально-профілактичні установи.

Особливістю медичного страхування є спосіб надання страхово­го захисту: він надається у формі медичних послуг. Медичні послу­ги можуть бути обов’язковими і добровільними.

Обов'язкове медичне страхування вимагає, щоб усі підприємства та організації незалежно від форми власності обов'язково сплачува­ли частину свого фонду заробітної плати як страховий внесок за обов'язкове медичне страхування. Особливість такого страхування полягає у тому, що розмір внеску не залежить ні від стану здоров'я застрахованих, ні від вірогідності розвитку у них хвороби. Медичні послуги, що фінансуються через обов'язкове медичне страхування, надаються громадянам безоплатно у тих медичних закладах, що вхо­дять до системи обов'язкового медичного страхування.

Під добровільним медичним страхуванням розуміють страху­вання, що забезпечує оплату медичних послуг, в основному пов'язаних з лікуванням. Особливістю добровільного медичного страхування є те, що розмір страхового внеску прямо залежить від складності захворювання й обсягу медичної допомоги, на яку зас­трахований може розраховувати відповідно страхового договору.

Існують договори добровільного медичного страхування, які пе­редбачають медичну допомогу громадянам, які подорожують як Україною, так і за кордоном. У цьому випадку страховий поліс за­безпечує не повне медичне обслуговування, а тільки медичну допо­могу у разі несподіваного захворювання або нещасного випадку.

Обов'язкове особисте страхування здійснюється згідно з норма­тивними актами, в яких встановлені категорії осіб, які підлягають

обов'язковому особистому страхуванню; випадки, при настанні яких виплачується страхове відшкодування; права та обов'язки сто­рін. Важливою рисою цього виду страхування є те, що воно діє без обмеження строку і незалежно від сплати страхових внесків. Пере­лік видів обов'язкового особистого страхування визначений ст. 7 Закону "Про страхування". Підзаконними нормативними актами також передбачаються випадки обов'язкового особистого страху­вання певних категорій осіб (насамперед працівників державних установ), умови праці яких пов'язані з підвищеним ризиком для їх життя і здоров'я. Це стосується військовослужбовців і військовозо­бов'язаних, які призвані на збори; медичних і фармацевтичних працівників; службових осіб державних податкових адміністрацій; судців; працівників ОВС; працівників прокуратури тощо.

Обов'язкове особисте страхування залежно від джерела сплати страхових платежів поділяється на:

— страхування, що здійснюється за рахунок коштів державного бюджету;

— страхування, що здійснюється за рахунок інших джерел фі­нансування.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри стра­хових тарифів або методику актуарних розрахунків.