5. Система цивільного права

Цивільне право України будується за пандектною системою, її суть полягає в тому, що вона передбачає виділення загальної час­тини цивільного права і відокремлення речового права від зо­бов'язального права — основних майнових прав, що виникають у суспільстві. Можливість виділення загальної частини цивільного права свідчить про те, що окремі інститути галузі мають спільні ха­рактеристики, які фактично можуть бути віднесені до цієї галузі права.

Загальною частина цивільного права називається тому, що вона стосується всіх інститутів (складових частин) цивільного права. Це — основні положення, особи, об'єкти цивільних прав, пред­ставництво і довіреність, строки та терміни, позовна давність. На­явність загальної частини цивільного права дає змогу скоротити обсяг цивільного законодавства, полегшити його практичне засто­сування та робить більш стабільним і чітко визначеним цивільне законодавство в цілому.

Спеціальна або особлива частина цивільного права регулює спеці­альні (особливі) суспільні відносини, об'єднані в певні групи за своїми специфічними властивостями. Це насамперед — особисті немайнові відносини; відносини власності і товарообігу; відноси­ни, пов'язані з результатами творчої діяльності; спадкові відноси­ни. Як бачимо, вказані групи суспільних відносин є складовою предмета цивільного права. Відповідно, особливу частину станов­лять: особисті немайнові права фізичної особи; право власності та інші речові права; право інтелектуальної власності; спадкове пра­во. В літературі перелічені групи прав, що становлять особливу час­тину, називають підгалузями цивільного права.

Кожному з зазначених підрозділів особливої частини відведена окрема книга в ЦК. Окрема книга — Книга перша — ЦК відведе­на загальній частині цивільного права.

Зафіксована в ЦК система цивільного права не є незмінною. Під впливом наукових досліджень розвитку економічних та інших суспільних відносин система цивільного права може удосконалю­ватись, і водночас змінюватись. Це видно на прикладі ЦК 2003 p. порівняно з ЦК 1963 p.

Систему цивільного права слід відрізняти від систематизації ци­вільно-правових норм. Формами систематизації є кодифікація та інкорпорація.

6. Відмежування цивільного права від інших суміжних галузей права

Відмежування галузей права відбувається за предметом і мето­дом. Вирішуючи проблеми розмежування правових галузей, зако­нодавець закріплює положення, згідно з яким до майнових відно­син, заснованих на адміністративному або іншому владному під­порядкуванні однієї сторони другій, а також до податкових, бюд­жетних відносин цивільне законодавство не застосовується (ч. 2 ст. 1 ЦК).

Але виникає необхідність розмежування цивільно-правових від­носин не тільки з адміністративно-правовими чи фінансово-право­вими, а й з відносинами, що регулюються іншими галузями права.

Так, конституційне право закріплює основні особисті права громадян України, встановлює рівність всіх форм власності, недо­торканність, свободу підприємницької діяльності, визначає загаль­ні принципи правової системи, в тому числі основні засади цивіль­ного права. Цивільне право не тільки конкретизує названі поло­ження Конституції, а й вміщує норми щодо регулювання інших приватно-правових відносин.

Спільним для цивільного і адміністративного права є предмет регулювання — майнові відносини, але метод регулювання цих від­носин зазначеними галузями права різний. Для цивільно-правово­го методу характерними є юридична рівність учасників та диспозитивність. Для адміністративного права — влада і підпорядкування одних суб'єктів адміністративних відносин іншим. В основі адмі­ністративно-правового регулювання суспільних відносин лежать імперативні засади.

Кримінальне право, як і цивільне, регулює (охороняє) майнові та особисті немайнові відносини. На підставі норм кримінального права відбувається обмеження цивільної правоздатності громадян (фізичних осіб). Взаємодія цих галузей права відбувається також у разі подачі цивільного позову в кримінальному процесі. Але на під­ставі норм кримінального законодавства майнові стягнення відбу­ваються на користь держави, а на підставі цивільного — на користь кредитора. Норми Кримінального кодексу (КК) України застосову­ються для особистого покарання правопорушника, а норми ЦК — для майнового.

Трудове право також має багато спільного з цивільним при регу­люванні трудового договору і цивільно-правового договору підряду; при відшкодуванні шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків. Харак­терним для трудових відносин є те, що вони виникають в процесі праці, відпочинку. Цивільне право в ці відносини не втручається.

Цивільне право регулює відносини, об'єктом яких є земельні ді­лянки, але з обмеженнями, встановленими земельним та екологіч­ним правом.

Близьким до цивільного права є сімейне право, але учасниками сімейно-правових відносин, як правило, виступають члени сім'ї. Суб'єкти цивільних правовідносин найчастіше не пов'язані сімей­ними зв'язками.

Цивільний процес регламентує порядок розгляду цивільно-пра­вових спорів у суді, а також порядок розгляду заяв з інших цивіль­но-правових підстав.

Дискусійною є проблема відмежування відносин у сфері госпо­дарювання від цивільно-правових відносин.