Тема 2. Особливості роботи редактора над мовою навчальної та наукової літератури

Редакторська підготовка наукових та навчальних матеріалів передбачає роботу над фактологічною сутністю; удосконалення змісту (популяризація викладу, вилучення повторів, малозрозумілих слів); уніфікацію тексту (принцип однакового підходу до скорочень, дат, написання великих і малих літер, абревіатур, бібліографічного опису тощо). При підготовці навчальних видань врахування їхніх функціональних завдань – комунікативного, інформаційного, пізнавального, розвиваючого, виховного, організаційного, систематизуючого та специфіки читацької аудиторії є однією з головних особливостей редакційно-видавничого процесу підготовки.

Навчальна література повинна мати належний навчально-методичний рівень тексту. Критеріями є системність викладу, науковість, цілісність, повнота, логічність, доступність. Поширеною помилкою багатьох авторів, та й редакторів, є нерозуміння того факту, що автор, який більше знає про предмет мовлення, ніж говорить, не завжди в змозі зрозуміти, що в його творі буде неповним або незв'язаним. Точніше, автор не завжди може у зовнішньому мовленні відтворити те, що є в його внутрішньому мовленні.

При роботі над текстами навчальної та наукової літератури перед редактором виникають не лише очевидні вади та огріхи комп’ютерного перекладу, до яких вже звикли та навчилися їх розпізнавати і виправляти (на кшталт дедукція – перехід від загального до приватного; залучення уваги; абзац – це дві чи більше пропозиції; згодні звуки; ув'язнені у дужки; у кінці пропозиції коштує крапка; букватурні джерела), а й своєрідні “підводні рифи”, на перший погляд непомітні, але дуже суттєві помилки. Редактор повинен бути особливо уважним і постійно пам'ятати про них. Найпоширенішими є:

• Неправильний переклад усталених лексем та мовних конструкцій наукового стилю.

У науковому стилі російської мови, наприклад, часто вживаються мовні звороти представляет собой, отсюда вытекает, які часто перекладаються і комп'ютером, і власне автором помилково: уявляє собою, представляє собою, звідси витікає тощо. Притаманні науковому стилю лексеми следует, протекание трансформуються у слідкує та протікання. Зрозуміло, що вислів протікання хімічної реакціїї є прикрою вадою тексту.

Постійною помилкою є вживання слів у не властивому їм значенні: задачі дослідження замість завдання, неправильне використання слів рішення – вирішення - розв'язання, область – сфера – галузь – зона; вираз – вираження; вид – вигляд; середа – середовище; точка – крапка; рисунок –малюнок, зв'язок – сполука; загальний – спільний; єство – сутність; додавання – доповнення (наприклад, рішення задачі, рішення питання; область використання, область поширення, в області промисловості; алгебраїчне вираження; у виді рідини; повітряна середа; матеріальна крапка; зв'язок водню з киснем; спільний вигляд; єство проблеми; вносити додавання до тексту).

• Неточності у використанні термінології.

На особливу увагу редактора заслуговує відстеження у наукових та навчальних тестах порядку і частоти вживання спеціальної термінології.

Часто зустрічаються терміни, які важко знайти навіть у спеціальній довідковій літературі. Наприклад, термін травление у галузевому словнику був відсутній. У тексті він був помилково перекладений як травлення. Хоча правильним варіантом, скоріше за усе, є травління. Відсутність українських варіантів термінів на кшталт пустографка, ростиск викликає необхідність створення авторської термінології. Тут важливо звертати увагу на правила створення, перекладу термінів та їх написання.

Редактор і коректор мають обов'язково відзначити терміни і професіоналізми, насамперед вузькоспеціальні. Терміни перекладаються відповідно до літературної мови, закріпленої в академічних словниках, професіоналізми, за можливості, замінюються термінами або передаються опосередковано.

Ігнорування цих вимог призводить до появи в українськомовних текстах слів многоколонний, незжатий (файл), відточчія та ін. Причини їх виникнення – невдале калькування внаслідок відсутності мовної культури. Наприклад, російське слово отточие (довгий рядок крапок) не може бути перекладене як відточчія, адекватным варіантом перекладу буде, скоріше за усе, словосполучення рядок крапок.

Іноді в текстах трапляються помилки, пов’язані із зовнішньою схожістю термінів: водная среда – водневе середовище замість водяне/водне середовище.

Труднощі виникають також з науковими понятими, що склалися історично. Наприклад, начала термодинамики – це принципи, засади або щось інше, але аж ніяк не початки.

• Помилки у абревіатурах та скороченнях.

Автор часто, вживаючи абревіатури та скорочення на кшталт вуз, районо, зам., стр., не усвідомлює їх іншомовності та необхідності перекладу.

Абревіатури типу ООО, ОАО, ЗАО, МЧС, ФРГ, ГОСТ, ГСТУ потребують розшифрування та перекладу кожного компоненту. У текстах зустрічаються абревіатури вузької спеціалізації, до яких редактор повинен бути особливо уважним. Треба з’ясувати, наприклад, що таке МИС, ИАМС, щоб уникнути можливої помилки.

Комп’ютерний переклад додає своїх помилок: див замість см (сантиметри), ін. Леніна (пр. Леніна – проспект). У тексті з молекулярної фізики комп'ютер у формулах латинську літеру u скрізь замінив на та.

Зустрічаючи у тексті назву організації Міжнородна комісія з висвітлення (CIE), редактору необхідно спочатку з’ясувати повну англійську назву, потім звернутися до кваліфікованого перекладача або до довідкових джерел.

• Помилки при перекладі власних імен.

Не завжди впадає у вічі редактора помилка в ініціалах. Але А. А. Петров (російський варіант) може бути Анатолієм Андрійовичем, Олександром Олексійовичем або Олексієм Аркадійовичем. Треба пам’ятати, що змінюються ініціали при перекладі імен Николай, Никита, Екатерина, Елена та інших, і звертатися до першоджерел або довідкової літератури.

Помилка може також трапитися при перекладі прізвищ. Наприклад, розбіжність у відмінюванні прізвищ в російській та українській мовах може призвести до “зміни статі людини”. Перекладаючи словосполучення работы А. Н. Бойко, необхідно знати – це чоловік чи жінка (праці Бойка чи Бойко).

• Неправильне вживання дієприкметників.

Для науковців, особливо технічного напрямку, які в основному мають справу з російськомовними джерелами, характерно часте використання дієкприкметників (навіть утворення власних за російською моделлю). У текстах зустрічаємо виконуєма робота, розробляєма проблема, результуюча функція, інтегруючий показник, спливаюча палітра, використовуваний прилад, відображуваний матеріал, застосовуваний метод та ін.

• Помилки у цифрах, які виникли у результаті сканування.

Посиленої редакторської уваги потребує цифровий ряд. При скануванні він може зазнавати певних змін. Такі помилки є недопустимими у навчальних виданнях. Часто в текстах цифра 30 передається, як ЗО, 111 – як ІІІ, 6 – як б, 8 – як О та ін.

Іноді у тестах, що доводиться редагувати, зустрічаються, можна сказати, “темні місця”, які неможливо ні зрозуміти, ні відредагувати. Наводимо зразки:

Якщо в чи таблиці виводу зустрічається хоча б одне п'ятизначне (чи більш) число, то всі числа, починаючи з чотиризначних, повинні бути розьити на розряди вузькими нерозривними пробілами (по трьох цифри, вважаючи правовуч).

Викличте палітру керівника командою Вікно – Показати палітру керівника і вивчите можливості оперативного управління точним розміщенням. розміром і поворотами графічних і текстових об'єктів (за допомогою меню Допомога, Допомога, вкладка Зміст, Палітри, виберіть палітра "Керівника в режимі "Об'єктів (за допомогою меню Допомога, Допомога, вкладка Зміст, Палітри, виберіть палітра "Керівника в режимі "Об'єкт, кнопка Відкрити, у вікні допомоги, що відкрилося, клацніть по невідомій кнопці, спливе" підказка).

Тільки тісна співпраця з автором дозволяє зробити текст зрозумілим, причому часто це передбачає переписування наново таких фрагментів. Отже, створення навчальних видань передбачає вироблення певної культури (авторської, редакторської, видавничої), кожен із учасників процесу підготовки навчального видання має відповідально ставитися до своєї праці.