Тема 6. Терміни у тексті

У термінологічному аспекті тексти різних типів мають певну специфіку.

Наукові тексти (тези доповідей, наукова стаття, монографія, дисертаційне дослідження) розраховані на фахівців, обізнаних на термінології, тому вони можуть містити значну кількість термінів. Ці терміни не обов’язково мають пояснюватися у тексті.

Науково-популярні тексти (статті у науково-популярних журналах, науково-популярні книжки) розраховані на широкий загал, тому кількість термінів має бути меншою порівняно з науковими. Бажано, щоб терміни пояснювалися (мали визначення).

Офіційно-ділові тексти (документи) мають усталену нормативну термінологію, яка не пояснюється, оскільки документи розраховані на обізнаних реципієнтів.

Навчально-методичні тексти (конспекти лекцій, підручники, посібники) мають на меті формування знань з певної дисципліни. Цільова аудиторія цих текстів – люди, які тільки знайомляться із певною науковою галуззю, тому такі тексти не повинні містить надмірну кількість термінів, і терміни повинні мати визначення. Частіше за усе наприкінці навчально-методичних видань знаходиться глосарій (невеликий за обсягом словник термінів, використаних у тексті). Якщо усі дефініції наведені у тексті, то замість глосарія може бути іменний покажчик (терміни у алфавітному порядку з вказівкою сторінки тексту, на якій вживаний конкретний термін). Бажано, щоб терміни та їх визначення у навчально-методичних текстах мали особливе шрифтове та художнє оформлення (спеціальні рамки, виділення кольором, графічні елементи, що вказують на новий термін тощо).

Публіцистичні тексти також часто містять терміни з тієї галузі науки або суспільного життя, про яку йде мова у тексті. Головна вимога до текстів цього типу, які розраховані на широкий загал, полягає в тому, щоб текст не був перенасичений термінологією, і усі терміни мали пояснення у тексті.

Запитання і завдання

1. Чим наукові тексти відрізняються від науково-популярних у аспекті використання термінів?

2. Чи є спільні риси між науковими та офіційно-діловими текстами у термінологічному аспекті?

3. Яка головна вимога щодо вживання термінів у публіцистичних текстах?

Завдання 1. Визначити різновид тексту. Порівняти тексти у аспекті термінологічної насиченості

• Сукупність правил літературної вимови становить орфоепічні норми, які повинна опанувати кожна культурна людина. Порушення орфоепічних норм веде до зниження культури мовлення і впливає на загальний рівень культури як окремої людини, так і цілого суспільства. Тому так важливо постійно дбати про дотримання норм літературної вимови. На порушення орфоепічних норм впливають різні чинники: діалектне оточення, змішання норм близько споріднених мов, іноді письмо, що має зовсім інші принципи, ніж вимова звуків у словах.

• Об’єктом дослідження є усне мовлення в сучасній україномовній комунікативній практиці, і зокрема паузація як один з його надсегментних засобів. Як відомо, всякий спілкувальний акт, творення якого здійснюється за допомогою психологічного комунікативного апарата, має форму та зміст, тобто план вираження й план відображення дійсності. Носієм плану вираження усного мовлення є послідовність звуків, за допомогою яких мовець (продуцент) формує та виражає продукт мовномислительної діяльності – висловлення. Останнє має два складники. Один вказує на позалінгвістичну діяльність, інший служить для зв’язку між мовними знаками. Мовні знаки першого складника назвемо характеризаторами, а другого – специфікаторами, форматорами. Характеризатори відображають певні предмети, явища, ознаки дійсності. Форматорами є не тільки елементи характеризуючи знаків (лінійних, сегментних одиниць висловлення), але й надсегментні одиниці, ритміко-інтонаційні засоби, куди входять зміни інтонації, наголос, темп, звучність, порядок слів, а також паузація.

• Права та обов’язки медичного та фармацевтичного працівника сформульовані у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженому Наказом МОЗ України від 29.03.2002 № 117 (випуск 78 Охорона здоров’я). У Довіднику визначаються завдання та обов’язки керівників медичних підрозділів, фармацевта, лаборанта медичної сестри та інших працівників. Усі вони повинні керуватися чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров'я, організацію фармацевтичної служби. Фармацевт організовує роботу відділу безрецептурного продажу ліків. Приймає і реалізовує лікарські засоби, що підлягають відпуску без рецептів згідно з чинним законодавством, а також товари медичного призначення, мінеральну воду тощо. Виготовляє лікарські форми за індивідуальними рецептами. Заготовляє лікарську рослинну сировину. Проводить інформаційну і санітарно-освітню роботу. Здійснює первинний облік господарських операцій. Проводить інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей. Дотримується принципів медичної деонтології. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

Завдання 2. Проаналізувати наукові та офіційно-ділові тексти. Зробити на їх основі публіцистичні тексти

• На основі теоретичного аналізу ми дійшли висновку про доцільність здійснення індивідуальної допрофільної підготовки учнів основної школи загальноосвітнього навчального закладу неперервно в основній ланці середньої школи і за умови розгалуження за напрямами допрофільної підготовки; необхідність введення профорієнтації до складу навчальної діяльності учні; важливість формування і розвитку особистісно орієнтованих інтересів учня за напрямами допрофільної підготовки; формування і реалізацію особистісно орієнтованого змісту допрофільної підготовки завдяки варіативному компоненту; створення цілісного педагогічного простору для реалізації професійної спрямованості особистості.

• НАКАЗ МОЗ УКРАЇНИ “ПРО ЗАТВЕРДЖЕНЯ ДЕРЖАВНИХ САНІТРАНИХ ПРАВИЛ РОЗМІЩЕННЯ, УЛАШТУВАННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ” ВІД 19.06.1996 р. № 172

Відповідно до Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” (4004-12) Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Державні санітарні правила розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів, що додаються (розроблені вперше).

2. Всім міністерствам та відомствам, керівникам державних, кооперативних, колективних та приватних підприємств, організацій та установ незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовим особам та громадянам України, інвесторам, громадянам інших держав прийняти указані правила до керівництва та виконання.

3. Заступникам головного державного санітарного лікаря України, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України прийняти указані Правила до керівництва та виконання.