Методи фактологічного аналізу

• метод фактологічного членування – визначення теми-поняття і його компонентів, поділ змісту згідно з визначеними рівнями системи компонентів;

• метод системно-цільового аналізу для перевірки якості системи фактів – об’єднання виділених фактів на основі теми-поняття. (Вимоги: достатня для розкриття теми кількість фактів, зумовленість тематичної системи фактів);

• метод зіставлення фактів – поєднання фактів між собою поза контекстом твору;

• метод тлумачення термінів – для оцінки достовірності і точності фактів шляхом включення їх у природну систему фактів;

• метод ранжирування фактів – редактор розташовує факти у різному порядку, щоб зафіксувати можливе порушення логіки фактів;

• метод експлікації логічних зв’язків – простеження і пояснення логічних зв’язків між поняттями;

• метод підрахунків, тобто перевірка цифрових даних;

• метод індукції змісту (утворення висновків на основі певних фактів-аргументів) і дедукції (розгортання змісту положень, тез, висновків);

• метод семантичного аналізу мовних одиниць різних рівнів, які є носіями логічних зв’язків у творі.

Запитання і завдання

1. Дайте визначення факту.

2. Якими ознаками повинен характеризуватися факт?

3. Назвіть функції факту.

4. Що є основою фактологічної структури твору?

5. Охарактеризуйте методи фактологічного аналізу.

Завдання 1. Проаналізувати тексти за допомогою методу зіставлення фактів і з’ясувати, чи існує алогізм між фактами

Зробімо нашу державу українською

Останнім часом мене хвилює питання: чому більшість наших виконавців співають переважно російською мовою? Невже вони вважають, що виконувати україномовні пісні не модно? Але ж це мова нашої держави. Хочу відмітити, що розмовляти українською стає престижно, особливо у діловому світі.

Приємно було дивитися і слухати пісню “Чорнобривці” у виконанні Віталія Козловського українською мовою на фестивалі у Юрмалі. Відчувалася гордість за нашу пісню. Проте, якщо половина наших артистів буде співати, скажімо, російською мовою, то де ж взятися українській естраді? Логічне запитання.

Чи спостерігали ви такий факт, що, наприклад, у США чи Франції виконавці співають переважно російською, іспанською чи грузинською мовами? Навряд чи.

То чому ж нашу естраду заповнюють російськомовні пісні? А ми ж хочемо жити в українській державі, мати свою естраду, україномовну пресу, свій ринок книг. Чому в інших країнах усе це є, а в нас й досі немає?

Така ситуація має в собі багато “чому”, які швидко не вирішити. Але все-одно, чому не взятися за цю справу і не зробити нашу державу дійсно українською? Адже ж можемо.

Вітер з Марселя. Відкрито виставку Юрка Салиги “Марсель і марсельці”

Уже стало доброю традицією в холі Львівського палацу мистецтв провадити виставки фотомистецтва. І не обов’язково маститих художників, а й тих, хто лише пробує себе у взаєминах із фотооб’єктивом. До цих останніх належить автор нової виставки “Марсель і марсельці”, випускник Львівського національного університету імені І. Франка, а нині кандидат біологічних наук Юрко Салига. Близько сорока його експонованих робіт, як і ті, що залишилися в домашній фототеці, є результатом вражень Юрка Салиги від Марселя (Франція), куди він минулого року їздив на наукове стажування. Тут і архітектура, і репортерське фото, і мешканці міста. До речі, схожість Марселя на його батьківщину, як розповів автор “Газеті”, вразила понад усе, іноді йому навіть видавалося, що нікуди не виїжджав зі Львова, а ходить у своїх справах десь біля Галицького чи Краківського базарів. Така ж обдерта фарба на віконницях, облуплені стіни, просто вбрані люди, хоча екстравагантності на вулицях Львова все ж помітно більше. “Коли їхав у Марсель уперше, – розповідав митець-початківець, – то чомусь уявляв собі все дуже величним, помпезним, із модним дефіле на вулицях і насиченістю повітря вишуканими французькими парфумами. А тому був щиро розчарованим, нічого такого не побачивши. Однак коли повернувся сюди за місяць, сприйняв побачене вже інакше та спробував зафіксувати на фотоплівку усе, що справді лягло на душу”. Не вважаючи себе навіть фотоаматором, Юрко Салига лише хотів показати рідним і друзям, наскільки схожою та водночас відмінною є Франція від України. Зокрема, щодо різниці, то найбільше привернули увагу молодого автора марсельські пенсіонери, які полюбляють кататися на роликах – і це нікого з перехожих не дивує, “балдіти” на вулиці під музику через навушники, мандрувати світом. “Ця внутрішня розкомплексованість і свобода – може, те єдине, чим пересічні французи різняться від пересічних українців, – зауважив Юрко Салига. – Хотілося б, щоб і наші земляки були такими ж”. Виставка “Марсель і марсельці” не з присвячених Франції, що їх цими днями можна оглянути у Львові. 8 квітня в тому ж Палаці мистецтв у рамках “Французької весни в Україні” відкриється виставка світлин “Андре Кертес: моя Франція”, яку експонуватимуть до початку травня.