2.2. Асиметрія півкуль головного мозку

Мозок людини складається з двох півкуль – правої та лівої, об’єднаних перетинкою, що має назву мозолисте тіло. Перетинка забезпечує передачу інформації від однієї півкулі до іншої.

На перший погляд обидві півкулі однакові, але між ними є суттєва різниця. Вперше на цю різницю (асиметрію півкуль) звернули увагу у ХIХ столітті, коли було виявлено, що ушкодження різних півкуль має неоднакові наслідки. Більше можливостей для вивчення функціональної асиметрії з’явилось у ХХ столітті, коли були відкриті способи тимчасового відключення однієї з півкуль. Відомо, що кожна півкуля одержує необхідні речовини із сонної артерії відповідного боку. Вчені вводили снодійне, наприклад, до правої артерії, виключаючи таким чином праву півкулю. Так учені одержували людину з однією працюючою півкулею.

Крім того, значно збагатили знання про спеціалізацію півкуль операції з ізоляції півкуль. Перші операції такого плану проводилися з метою полегшити життя людей з тяжкими формами епілепсії. Дійсно, у деяких людей після операції зменшувалися судоми. Разом з цим у повсякденному житті півкулі іноді починали працювати зовсім неузгоджено, як два окремих органи. Наприклад, чоловік однією рукою брав пальто, щоб його вдягнути (потрібно було йти на зустріч), а іншою рукою він намагався одяг повернути до шафи (насправді, він не хотів бути присутнім на зустрічі).

У 1981 році Роджер Спері одержав Нобелівську премію за вивчення діяльності розділеного мозку. Цими дослідженнями було показано, що кожна півкуля є провідною у забезпеченні роботи певних психічних процесів. Ліва півкуля відповідає за організацію усної мови, письма, читання. Вона контролює логічні форми мислення, здатність людини до аналізу. Мислительний процес, що здійснюється за допомогою лівої півкулі, є розгорнутим, поетапним, вміщує елементи аналізу. Крім того, ліва півкуля контролює праву частину тіла: люди, котрі віддають перевагу правій руці (правші) мають домінантною ліву півкулю. З боку поведін­кових проявів люди з домінуванням лівої півкулі мають добре розвинену мову, хороший словниковий запас, схильність класифікувати явища, переважання позитивних емоцій, слабкий розвиток інтуїції. Права півкуля, навпаки, добре розуміє метафоричний зміст мови, емоційну забарвленість інтонації. Сприймання просторових понять, тембру та гармонії у музиці також входять до сфери компетенції правої півкулі. Людина з домінуванням правої півкулі не має добрих навичок говоріння, але часто та ефективно використовує міміку та жести, відрізняється образним, нестандартним мисленням, схильна до переживання негативних емоцій.

2.3. Біологічне підґрунтя соціальної поведінки

Людина є соціальною істотою, яка формується у процесі життя у суспільстві. У той самий час існують дослідження, що показують вплив біологічних особливостей на поведінку людини. Велика частка досліджень впливу біологічних факторів на поведінку людини проводилась у межах етології та психогенетики. Етологія – це наука, що вивчає поведінку тварин у природних умовах. Найбільш популярні напрямки досліджень серед етологів – поведінка при залицянні, територіальні відносини, турбота про нащадків, стратегії забезпечення безпеки, спілкування, організація взаємодії. У 1979 році вчений Айбл - Айбесфельд запропонував новий напрямок в етології – етологію людини, що має вивчати біологічні передумови людської поведінки. Провідним підходом у вивченні цього феномену, на його погляд, має бути порівняльний метод – порівняння поведінки людини та тварин і порівняння поведінки людей різних культур. Як приклад він розглядає таку форму поведінки, як поцілунок, що у людській культурі є проявом довіри та любові. Аналоги поцілунку можна побачити у тварин, коли при контакті «рот-у-рот» передається їжа, що свідчить про дійсно тісний зв’язок між двома особами. Крім того, поцілунок використовується у більшості людських суспільств, що свідчить про його біологічну універсальність. Айбл - Айбесфельд зі співробітниками широко використо­вували записи на кіноплівку різних форм поведінки представників різних культур. Було встановлено, наприклад, що прояви сором’язливості добре розпізнаються незалежно від культури, в якій вони були зафіксовані.

Айбл - Айбесфельд також звертає увагу на схожість у структурі ритуалів, тобто у складних комплексах соціальної поведінки, що мають символічний характер. Наприклад, ситуація вітання завжди містить елементи змагання та доброзичливості. У європейців ці компоненти полягають у тому, що людина простягає для вітання руку (доброзич­ливість), але намагається потиснути руку співбесідника твердо (змагання). Високих гостей держави зустрічає парад військових (змагання), одночасно вони одержують квіти (доброзичливість). Аналізуючи різноманітні форми поведінки Айбл - Айбесфельд зробив висновок про існування універ­сальної граматики людської поведінки, що базується на певних генетичних механізмах.

У Сполучених Штатах Америки роботи з вивчення природжених патернів соціальної поведінки проводилось у межах соціобіології. Соціобіологія одержала назву після того, як Е. Уїлсон видав книгу з аналогічною назвою. Відповідно до цього напрямку головним у людській еволюції є збереження генів та поширення більш ефективних генів. Культурна поведінка людини, що сприяє збереженню генів, буде закріплюватися. Наприклад, з цих позицій можна пояснити феномен альтруїзму, або батьківського захисту власних дітей. Намагання однієї людини жертвувати заради інших неможливо пояснити у межах еволюційного підходу, що стверджує про виживання сильнішого і про те, що людське суспільство базується на боротьбі за виживання. Насправді людство потребує турботи про інших людей, тому що це є умовою виживання всіх. Таким чином, соціобіологи вважають, що ціла низка поведінкових форм, що вважаються суто соціальними, насправді мають природжений характер, тому що забезпечують виживання всього людства.

Психогенетика – наука, що вивчає вплив генетичних особливостей людини на його психіку. Ця наука використовує такі методи аналізу: близнюкові дослідження, вивчення всиновлених дітей та генеалогічний аналіз. Сутність близнюкового методу полягає у тому, що вивчаються, наприклад діти, які мають однаковий генетичний набір (монозиготні близнюки), але внаслідок певних причин виховувались у різних умовах. Використання цього методу дозволило виявити існування наслідуваності деяких захворювань (цукровий діабет, псоріаз).

Вивчення всиновлених дітей дозволяє порівняти вплив генетичних факторів та факторів середовища. У даному випадку порівнюється схожість всиновлених дітей з біологічними батьками та з тими, які взяли їх на виховання. Зокрема, можна навести приклад з наслідуванням інтелекту. Якщо коефіцієнт інтелекту біологічної матері був вищий за 120 балів, то у прийомних дітей теж мав місце досить високий інтелект, навіть якщо інтелект прийомних батьків був зниженим. З іншого боку, якщо коефіцієнт інтелекту біологічної матери був нижчим за 95 балів, то навіть дуже добре виховання у новій родині не змогло принципово підвищити інтелект всиновлених дітей.

Запитання для самоконтролю

1. Чим обумовлюється функціонування психіки?

2. З яких частин складається нервова система?

3. Назвіть складові центральної нервової системи.

4. Назвіть складові периферійної нервової системи.

5. З чого складається вегетативна нервова система?

6. Поясніть взаємодію симпатичної та парасимпатичної нервової системи.

7. Які є органи чуття?

8. З яких частин складається аналізатор?

9. Які частини складають головний мозок?

10. Дайте характеристику підкірковим мозковим структурам.

11. Які функціональні зони виділяють у корі головного мозку?

12. За які процеси відповідає ліва півкуля головного мозку?

13. За які процеси відповідає права півкуля головного мозку?

14. Що вивчають етологи?

15. Що демонструють люди, вітаючись за руку?

Практичне заняття

Нервова система – біологічне підгрунтя психіки

1. Будова та функції центральної нервової системи.

2. Функціональні блоки головного мозку та їх взаємодія (за А.Р. Лурія).

3. Будова та функції периферійної нервової системи.

4. Асиметрія півкуль головного мозку.

5. Біологічне підґрунтя соціальної поведінки.

Зразок тесту для контролю знань

1. З чого складається центральна нервова система:

   1. симпатичного і спинного мозку;

   2. головного і спинного мозку;

   3. вегетативного і головного мозку;

   4. симпатичного і парасимпатичного мозку;

   5. парасимпатичного і головного мозку?

2. Аналізатор складається з 3 частин :

1. доцентровий, відцентровий і м’язовий відділи;

2. рецептор, нерви і центральний відділ;

3. рецептор, аналізатор, нерви;

4. центральний відділ, відцентровий, м’язовий;

5. нерви, м’язи, аналізатор.

3. У корі головного мозку виділяють зони :

1. моторні, синтетичні, аналітичні;

2. сенсорні, аналітичні, синтетичні;

3. аналізуючі, стимулювальні, асоціативні;

4. центральні, периферійні, симпатичні;

5. сенсорні, моторні, асоціативні.

4. Що демонструють люди, вітаючись за руку:

1. доброзичливість і змагання;

2. змагання і прихильність;

3. добрі наміри і доброзичливість;

4. привабливість і домагання;

5. змагання і домагання.

5. Вплив генетичних особливостей людини на психіку вивчає :

1. генетика;

2. фізіологія;

3. психофізіологія;

4. психогенетика;

5. етологія.

Список літератури:

1. Естественнонаучные основы психологии / под. ред. А.А. Смирнова, А.Р. Лурия, В.Д. Небылицына. –М. : Педагогика, 1978. –368с.

2. Загальна психологія / за ред. С.Д.Максименка.–Вінниця: Нова Книга, 2004. -704с.

3. Немов Р.С. Психология: в 3 кн. – М.: ВЛАДОС, 2001.-

Кн. 1. – 688с.

4. Мясоїд П.А. Загальна психологія. – К.: Вища шк., 2000. –

480 с.

5. Психологія / за ред. Ю.Л.Трофімова. –К. : Либідь, 2001. –560с.

6. Психология /под ред. В.Н.Дружинина. - СПб.: Питер, 2000. – 672с.