10.6. Підходи до типології характерів

Характерологія – це самостійне вчення про характер, проблемою якого є виявлення типів характеру і їх визначення за зовнішніми проявами з метою прогнозування поведінки людини у різних ситуаціях. Типологія характерів ґрунтується на існуванні вже згадуваних певних типових рис. Таким чином, тип характеру – це існування в індивідуальному характе­рі рис, спільних для деякої групи людей.

Спроби створення типологій характеру не завжди ґрунтувалися на наукових методах. Так, широко відомі такі підходи, як:

• астрологія: визначення характеру та вчинків людини за датою народження (гороскоп);

• зв'язок характеру з іменем людини;

• зв'язок між зовнішністю людини та належність її до окремого типу особистості, який вивчає фізіогноміка;

• визначення індивідуальних особливостей за позою та положенням тіла людини;

• передбачення рис характеру людини та її долі за шкірним рельєфом долоні (хіромантія);

• аналіз почерку людини (графологія);

• пояснення поведінки людини типом будови тіла (конституційна теорія Е. Кречмера).

Науково визнаною є класифікація характерів, запропонована К.Г. Юнгом. Він розрізняв людей відповідно до їх належності до екстравертованого чи інтроверто­ваного типу. Так, екстраверт – це людина, орієнтована на навколишній світ, часто імпульсивна, ініціативна, комунікабельна, з високою гнучкістю поведінки. Інтроверт, навпаки ж, зосереджений на своєму внутрішньому світі, схильний до самоаналізу, замкнений та мало спілкується з оточенням.

Підґрунтя іншої класифікації характерів складає концепція акцентуацій характеру К. Леонгарда. Він виділяв дванадцять акцентуацій характеру людини: гіпертимний, дистимний, циклоїдний, збудливий, застрягаючий, педан­тичний, тривожний, емотивний, демонстративний, екзальтований, екстравертивний, інтровертивний. Також існує соціальна типологія характерів Е. Фрома. Вона враховує ставлення людини до життя, суспільства і моральних цінностей. Соціальний характер визначає мислення, емоції та вчинки індивідів. Він виділив три типи характерів.

«Мазохіст - садист». Схильний бачити причини своїх життєвих невдач, а також причини соціальних явищ не в обставинах, що склалися, а у людях. Ліквідуючи їх, він спрямовує свою агресію на людину, що є причиною невдачі, або на себе.

«Руйнівник». Характеризується вираженою агресив­ністю й активним прагненням до усунення, знищення об’єкта, що викликав фрустрацію, крах надій у даної людини.

«Конформіст - автомат». Сліпо підкоряється обстави­нам, суспільству будь - якого типу, вимогам соціальної групи, швидко засвоює той тип мислення та спосіб поведінки, який властивий більшості у даній ситуації.

10.7. Взаємовідносини характеру і темпераменту

Існує ряд поглядів на те, як співвідносяться характер та темперамент людини.

1. Ототожнення характеру та темпераменту. Спостерігається, наприклад, у концепцій Е. Кречмера.

2. Протиставлення характеру та темпераменту.

3. Темперамент – елемент характеру, його ядро. (С.Л. Рубінштейн, С.Д. Максименко).

4. Темперамент – природне підґрунтя характеру.

Але, слід зазначити, що темперамент не визначає характер. У людей з однаковими властивостями темпераменту, може бути зовсім різний характер, бо характер має соціальну обумовленість і залежить від умов життя і діяльності. У той самий час, темперамент має генетичну (біологічну) обумовленість.

Запитання до самоконтролю

1. Сутність темпераменту.

2. Теорії темпераменту.

3. Характеристика типів темпераменту.

4. Темперамент та індивідуальний тип діяльності.

5. Темперамент та успішність навчання.

6. Темперамент та вибір професії.

7. Сутність характеру.

8. Риси характеру.

9. Структура характеру.

10. Типове та індивідуальне у характері людини.

11. Динамічний стереотип та сталі риси характеру.

12. Взаємовідносини характеру і темпераменту.

Практичне заняття

Темперамент та характер

1.Поняття та обумовленість темпераменту.

2.Типи темпераменту.

3.Темперамент та індивідуальний стиль діяльності.

4.Загальне розуміння та природа характеру.

5.Структура характеру.

6.Національний характер.

Зразок тесту для контролю знань

1. Індивідуально своєрідна, природно-обумовлена сукупність динамічних проявів психіки називається:

1. індивідуальністю;

2. характером;

3. типом нервової системи;

4. темпераментом;

5. здібностями.

2. І.П. Павлов виділив 3 властивості нервової системи:

   1. сила;

   2. урівноваженість;

   3. мобільність;

   4. лабільність;

   5. рухомість.

3. Меланхолічному типу темпераменту відповідає тип ВНД:

1. сильна врівноважена рухома;

2. сильна неврівноважена малорухлива;

3. сильна врівноважена малорухлива;

4. сильна неврівноважена;

5. слабка.

4. Якому етапу діяльності більше уваги приділяють представники сильних типів темпераменту:

1. підготовчому;

2. виконавчому;

3. аналізуючому;

4. контрольному;

5. підсумковому.

5. Особливості типового характеру виявляються у ставленні до:

1. праці;

2. інших людей;

3. самого себе;

4. речей;

5. діяльності.

Список літератри

1. Баронин А.С. Этнопсихология. –К.: МАУП, 2000. –116 с.

2. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. – СПб.: Свет, 1997. – 607 с.

3. Дружинин В.М. Психология общих способностей. – СПб.: Питер, 2000. – 368 с.

4. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. – К., 1995. – 304 с.

5. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. - К.: Вища школа, 2000. – 480 с.

6. Основи загальної психології /за ред. С.Д.Максименка. – К.: Перспектива, 1998. – 256 с.

7. Романовська Л.І. Диференційна психологія / Л.І. Романовська, Л.О. Подкоритова. – Львів: «Новий світ – 2000», 2008. – 236 с.

8. Столяренко Л.Д. Основы психологии. – Ростов н/Д.: Феникс, 2003. – 672 с.

9. Теплов Б.М. Избранные труды: в 2 т. – М.: Педагогика, 1985. – Т.1. – 328с.; Т.2. – 330 с.