Культурологічні та наукові характеристики країн

1. Культура та мистецтво як характеристики країни. Співвідношення національної та масової культури.

2. Наука як показник рівня розвитку країни.

3. Роль ЗМІ у житті держави.

4. Церква і релігія у житті країни.

5. Класифікація релігій світу. Релігійно-конфесійний склад населення країни.

Реферати:

1. Науково-технічна революція та її вплив на промислове виробництво.

2. Цивілізаційні регіони світу: поняття, масштаби, критерії.

3. Китайська цивілізація.

4. Японська цивілізація.

5. Індуська цивілізація.

6. Ісламська цивілізація.

7. Західна цивілізація.

8. Православна цивілізація.

9. Латиноамериканська цивілізація.

10. Суспільно-політична доктрина ісламізму.

11. Суспільно-політична доктрина Римо-католицької церкви.

12. Вплив «четвертої влади» на розвиток політичних систем країн світу.

Методичні рекомендації

Розгляд першого питання варто розпочати з визначення поняття «культура», акцентуючи увагу на різних підходах до його трактування, пояснити різницю між культурою та мистецтвом. Детального розгляду потребують типи і функції культур, а також визначення національної і масової культури, результати впливу масової культури на національну.

Вивчення другого питання необхідно розпочати з визначення науки як соціально значущої сфери людської діяльності, функцією якої є вироблення і використання теоретично систематизованих об'єктивних знань про діяльність. Слід розглянути традиційний поділ науки на фундаментальну і прикладну, визначити критерії їх ефективності, визначити роль науки в розвитку країн світу, їхнього потенціалу в системі міжнародних відносин. Особливу увагу потрібно звернути на державну політику у сфері науки та шляхи її реалізації.

У третьому питанні варто наголосити, що велике значення для країнознавчих досліджень має моніторинг ЗМІ, тобто аналіз інформації, що подається в газетах, журналах, теле- і радіопрограмах, інформаційним агентствами тощо. Розгляду потребують й характерні риси ЗМІ, такі як: публічність, наявність спеціальних технічних засобів, непостійний характер аудиторії тощо. Увагу слід акцентувати і на функціях ЗМІ в суспільства, адже журналістика як засіб масової інформації разом з тим є виразником інтересів суспільства, його різних соціальних груп, категорій, окремих особистостей, засоби масової інформації можуть виступати такими ж компонентами демократичної системи, як парламент, виконавча влада, незалежний суд.

Розгляд четвертого питання рекомендовано розпочати із визначення змісту поняття «релігія» та її основних (соціальних) функцій: світоглядної, інтегративної, комунікативної, регулятивної, ілюзорно-компенсаторної тощо. Окремо слід розглянути функції релігійних громад, зокрема, богослужбову, пропагандистську, господарсько-економічну, благодійну, філантропічну, просвітницьку, збереження національної культури та мови, нормотворчу та місіонерську. Особливу увагу слід зупинити на формах взаємодії церкви і держави у різних країнах світу, основних напрямках державної політики у релігійній сфері, історичні аспекти становлення державно-церковних взаємин.

В останньому питанні необхідно зазначити, що філософське осмислення природи релігійного феномена передбачає вияв спільних ознак різних груп релігій та їх класифікацію. Історія релігієзнавства знає багато різноманітних типологічних схем і періодизацій історії релігії. Рекомендовано розглянути класифікацію, поширену в сучасному рілігієзнавстві (А.Колодний, В.Лубський. О.Уткін та інші). Згідно з нею усі релігії, що існували та існують, поділяють на чотири групи: первісні "чуттєво-надчуттеві" вірування (родоплемінні релігії): фетишизм, тотемізм, магія, анімізм; етпонаціональні (національні, етнічні, локальні) релігії, іудаїзм, індуїзм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, зороастризм; світові релігії буддизм, християнство, іслам; неорелігії (нетрадиційні, нові, модернові) релігії. Основну увагу слід приділити сучасним світовим релігіям і їх функціонуванню в різних країнах світу.

Література:

Будз М.Д., Постоловський М.Р., Троян С.С. Короткий довідник з комплексного країнознавства (методика країнознавчих досліджень, основні поняття та визначення, критерії, персоналії). – К.: КІСУ, 2000. – 120 с.

І.Дахно І.І. Країни світу: Енциклоп. дов. — К.: Мапа, 2004. — 606 с

Дейнека А.Г. Страноведение: Общая часть: Учебник. – Х.: Бизнес-Информ, 2000. – 252

Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — Л.: Ліга-прес, 2005. — 819 с

Ігнетьєв П.М. Країнознавство. Країни Азії: Навч. посіб. – Чернівці: Книги ХХІ, 2004. – 384 с.

Країнознавство [текст]: навчальний посібник: У 4 ч. / укл. Н.П.Аніпко. – Чернівці: ЧНУ, 2009. – Ч.1. – 48 с.

Країнознавство [текст]: навчальний посібник: У 4 ч. / укл. Н.П.Аніпко. – Чернівці: ЧНУ, 20010. – Ч.2. – 76 с.

Масляк П.О. Країнознавство. Підручник. - 2-ге вид., випр. - К.: Знання, 2008. - 292 с. (Вища освіта XXI століття).

Мироненко Н.С. Страновединие: Теория и методы. – М.: Аспект-Пресс, 2001. – 268 с.

Стасюк І.М. Конспект лекцій з дисципліни «Країнознавство» для студентів напряму «Міжнародні відносини». – Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2005. – 122 с.

Страноведение: Учебн. пособие / П.И.Рогач и др. – Минск: БГЭУ, 2003. – 284 с.

Теоретичні основи країнознавства: підручник / Н.В.Антонюк, М.П.Мальська, Ю.С.Занько, Н.М.Ганич. – К.: Знання, 2011. – 326 с.

Трохимчук С.В., Федунь О.В. Політична географія світу: Навч. посіб. – 2 –ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 422 с.

Юрківський В.М. Країни світу. — К.: Либідь, 2001. —366 с.

ЯценкоБ.Л. Політична географія. — К.: НАНУ, 2005.— 132 с.