Д

Форми міжнародного поділу праці

Загальний поділ праці грунтується на галузевій спеціалізації окремих країн (сільськогосподарське виробництво, переробні галузі тощо).

Частковий поділ праці грунтується на спеціалізації у виробництві готових виробів (мед апаратура, взуття, меблі, трактори тощо).

Одиничний поділ праці грунтується на подетальній спеціалізації (виробництво шарико-підшипників, шин, двигунів тощо).

одаток А

Д

Структура національної валютної системи

Національна грошова (валютна) одиниця

Золотовалютні резерви країни

Умови конвертованості національних валют

Режим ринку валют

Режим ринку золота

Статус національних установ, що регулюють валютні відносини країни

одаток Б

Додаток В

Витяг з плану дій Україна-ЄС

21 лютого 2005 року, під час засідання Ради з питань співробітництва, Україна та ЄС підписали трирічний план дій – двосторонній політичний документ, який містить заходи по розширенню політичної співпраці та поглибленню економічної інтеграції України до ЄС.

План дій покликаний вивести на якісно вищий рівень відносини України та ЄС порівняно з існуючими рамками УПС. Водночас, існує певний дисбаланс дій та зобов'язань сторін в рамках Плану дій, згідно з яким на Україну припадає переважна кількість зобов'язань, у сфері внутрішніх демократичних перетворень, економічних реформ та адаптації національного законодавства до норм та стандартів ЄС в низці секторів економіки. Практичний внесок ЄС у реалізацію Плану дій зводиться до технічної та фінансової допомоги у рамках новоствореного механізму допомоги "Європейський Інструмент партнерства та сусідства", надання ринкового статусу економіці України в контексті антидемпінгових розслідувань (надано у лютому 2005 р.) укладення угоди про спрощення візового режиму (підписана у червні 2007 р., набула чинності 1 січня 2008 р.), поглиблене співробітництво в рамках регіональної безпеки (механізм приєднання до заяв ЄС з міжнародних питань, започаткований у 2004 році), поглиблене співробітництво у сфері придністровського врегулювання, поширення на Україну фінансування Європейського Інвестиційного Банку, поглиблення секторальної співпраці (енергетика, транспорт, науково-технологічна сфера), участь України у тематичних програмах та агентствах ЄС.

Основним внеском ЄС в рамках Плану дій є проголошення перспективи поглибленої економічної інтеграції України до ЄС (доступ до Внутрішнього ринку ЄС) після належного проведення внутрішніх політичних та економічних реформ.

Слід відзначити принципову розбіжність у поглядах України та ЄС стосовно кінцевої мети співпраці у рамках Плану дій. ЄС розглядає ПД як інструмент участі України в Європейській політиці сусідства, яка позиціонується як альтернатива процесу розширення ЄС. Україна розглядає ПД як підготовчий етап для виведення двосторонніх відносин на якісно новий рівень, переходу від принципів партнерства та співробітництва у рамках УПС до принципів політичної асоціації та економічної інтеграції у рамках "нової посиленої угоди". Укладення цієї угоди у такому форматі ("європейська асоціативна угода") повинно створити передумови для підготовки до набуття Україною членства в ЄС. Таке бачення сьогодні не знаходить підтримки серед ЄС.

Україна та ЄС погоджуються з тим, що одним з пріоритетів співробітництва на найближчу перспективу має стати поглиблення економічної інтеграції. Цю мету планується досягти шляхом укладення всеосяжної та поглибленої зони вільної торгівлі (ЗВТ) у рамках нової посиленої угоди, яка передбачатиме лібералізацію у сфері руху товарів, капіталів та послуг та широку гармонізацію нетарифних інструментів економічного регулювання (технічні стандарти). Згідно з позицією ЄС, формальні переговори щодо створення ЗВТ з Україною зможуть розпочатися після фіналізації вступу України до СОТ.

Крім співробітництва у рамках Плану дій, протягом останніх років значно активізувалися відносини України та ЄС у низці інших галузей.

У 2005 році започаткована практика приєднання України до позицій та заяв ЄС з регіональних проблем та питань міжнародного життя. Таким чином, вже на даному етапі Україні надано право бути складовою позицій ЄС, яким користуються країни-кандидати та країни-члени Європейської економічної зони. Іншим важливим елементом взаємодії у сфері зовнішньої та безпекової політики став механізм двосторонніх консультацій між Україною та Генеральним Секретаріатом Ради ЄС з питань зовнішньополітичного планування, які дають змогу координувати позиції України та ЄС з цих питань. Партнерство між Україною та ЄС з регіональних питань пройшло успішну перевірку під час президентських виборів у Білорусі у березні 2006 року, коли Україна солідаризувалася з оцінками ЄС недемократичного характеру виборів, та водночас утрималася від підтримки санкцій Брюсселя проти білоруського керівництва. Завдяки налагодженим каналам діалогу позиція України була з розумінням сприйнята в ЄС, діалог щодо Білорусії продовжується. Україна бере регулярну участь у конференціях країн-донорів під егідою ЄС у Брюсселі щодо підтримки демократичного розвитку Білорусі.

Важливою віхою у співробітництві з ЄС у цій сфері стала активізація позиції України з проблем придністровського врегулювання, що дало змогу зрушити з місця цей процес, сприяло зростанню довіри до України як впливового гравця у забезпеченні європейської безпеки і стабільності. Завдяки підтримці України 1 грудня 2005 року розпочала роботу Прикордонна Місія ЄС на українсько-молдовському кордоні, 16 березня 2006 року був відновлений повноцінний митний та прикордонний контроль на придністровській ділянці українсько-молдовського кордону, що надало значний поштовх процесу повернення придністровських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у правове поле Молдови.

Питання можливої участі ЄС у процесі знищення та утилізації боєприпасів в Україні порушувалося під час проведених протягом 2005-2007 рр. засідань Трійки робочої групи ЄС з питань експортного контролю (COARM) – Україна, Трійки робочих груп з питань глобального роззброєння і експортного контролю та з питань нерозповсюдження ЗМЗ (CONOP/CODUN) – Україна, а також під час робочих зустрічей з представниками Європейської Комісії та Генерального Секретаріату РМ ЄС. Першим практичним кроком в напрямку розвитку такої співпраці стало схвалення 29 листопада 2005р. Радою ЄС рішення щодо виділення 1 млн. євро до Трастового фонду НАТО/ПЗМ на реалізацію в Україні проекту щодо ліквідації 133 тис. тон застарілих боєприпасів, 1,5 млн. одиниць легкого озброєння і стрілецької зброї та 1 тис. одиниць переносних зенітно-ракетних комплексів. На даний час у структурах ЄС продовжується процес вивчення проектних пропозиції української сторони. У найближчій перспективі очікується, що ЄС виділить додатково до 800 тис. євро до Трастового фонду НАТО/ПЗМ. Крім того, в ЄС вивчають можливість започаткування власного проекту із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації в с. Новобогданіка. Продовжуються консультації з метою реалізації рішення Європейської Комісії щодо виділення Україні 4 млн. євро на ліквідацію протипіхотних мін у відповідності до Конвенції про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення (Оттавська конвенція).

ЄС також визнає важливу роль України у забезпеченні безпеки і стабільності на континенті, а також її високий промислово-технологічний потенціал у військовій сфері, що підтверджується практикою запрошення нашої держави до проведення військових навчань за участю підрозділів ЄС. Водночас, досі не зрушило з мертвої точки вирішення питання залучення потенціалу України у сфері авіатранспортних перевезень для реалізації завдань у рамках Європейської політики безпеки та оборони.

 

Торговельно-економічне співробітництво

З року в рік стабільно зростає зовнішньоторговельний оборот між Україною та Європейським Союзом та прямі іноземні інвестиції з країн ЄС в українську економіку. На сьогодні Україна посідає 31 місце серед торговельних партнерів Європейського Союзу по імпорту та входить до 20-ки основних торговельних партнерів Євросоюзу по експорту (18 місце). За товарообігом Україна знаходиться на 25 місці серед основних торговельних партнерів ЄС. Такий розподіл позиції відповідає торгівлі України зі світом (на 24 місці по імпорту, на 32 по експорту та на 26 за показником товарообігу у 2006 р.).

За даними статистики ЄС, обсяги двосторонньої торгівлі Україна-ЄС за січень-жовтень 2007 року становили 28,41 млрд. євро, що на 25,79% або 5,8 млрд. більше, ніж за аналогічний показник 2006 року. Від’ємне для України сальдо торгівлі за цей час поглибилось до 7,73 млрд. євро. Імпорт ЄС з України (або українських експорт до ЄС) становив 10,33 млрд. євро, експорт ЄС до України становив 18,07 млрд. євро у січні – жовтні 2007 року.

У товарній структурі торгівлі Україна – ЄС зберігаються тенденції експорту продукції переважно з низькою часткою доданої вартості (чорні метали та вироби з них – 34,73%, мінеральні продукти – 20,55%, сільськогосподарська продукція – 8,09%) та імпорту високотехнологічної та промислової продукції (механічне обладнання та машини – 33,37%, транспортні засоби та шляхове обладнання – 13,41%, хімічна продукція – 10,69%).

Станом на липень 2007 року обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) з ЄС до України збільшився порівняно з 2005 роком у 3,7 разів та склав 13,8 млрд. євро. За аналогічний період обсяги ПІІ з України до ЄС зросли у 1,5 рази порівняно з 2005 роком та становили 0,064 млрд. євро.

За перші десять місяців 2007 року показники розбіжності між даними Євростату та Держкомстату України складали: по товарообігу – 7,0 млрд. євро, по експорту ЄС в Україну – 5,07 млрд. євро та по імпорту ЄС з України – 1,9 млрд. євро. Найбільші за обсягами розбіжності у даних дзеркальної статистики щодо товарообігу сторін мали місце у торгівлі України з Польщею (1,66 млрд. євро), Німеччиною (1,55 млрд. євро), Болгарією (0,97 млрд. євро) та Італією (0,99 млрд. євро).

З квітня 2007 року активно проводиться робота по створенню правового базису поглибленого співробітництва Україна-ЄС. Досягнуто помітного прогресу у переговорах щодо економічної та секторальної частини нового базового договору, що укладатиметься на заміну УПС, зокрема, сформовано проект положень щодо окремих секторальних питань. Результативні обговорення відбувались й в рамках підготовки до створення поглибленої зони вільної торгівлі Україна-ЄС нового типу. Після врегулювання з ЄС питання по експортних митах (16 січня 2008 року), вже найближчим часом може бути остаточно погоджений текст звіту Робочої групи з розгляду заявки на вступ України до СОТ. За цих обставин, офіційні переговори щодо створення поглибленої зони вільної торгівлі Україна-ЄС можуть розпочатись вже у І півріччі 2008 року. Положення щодо ЗВТ визначатимуть правову базу для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів та, частково, робочої сили між Україною та ЄС, а також для регуляторного наближення, спрямованого на поступове входження економіки України до спільного ринку ЄС.

Актуальним у торговельно-економічному співробітництві залишається встановлення діалогу з зовнішньоторговельної статистики, з’ясування та усунення причин розходження статистичних даних. Нарощування від’ємного для України сальдо торгівлі з ЄС також загострило важливість вирішення комплексу питань, пов’язаних з доступом української продукції до ринків Європейського Союзу. Поряд з диверсифікацією експорту через отримання можливості поставок продукції тваринного походження, промислової та машинобудівної продукції з більшою часткою доданої вартості, на порядку денному також залишаються існуючи обмеження через запровадження ЄС антидемпінгових заходів. Зокрема, за поточних умов для українських виробників майже повністю закритий ринок азотних мінеральних добрив ЄС, неприйнятним для України є використання ЄК в ході антидемпінгових процедур перерахунків цін на газ на підставі цін в ЄС або США. Зважаючи на високі зобов’язання, прийняті на себе Україною в рамках вступу до СОТ, все більшого значення набуває питання захисту інтересів вітчизняних інвесторів, зокрема, у сфері входження та заснування компанії на ринках фінансових та банківських послуг ЄС.

В сфері регуляторного співробітництва реалізуються домовленості щодо приєднання України до Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції (АСАА), підготовки до започаткування промислового діалогу для стимулювання розвитку малого та середнього підприємництва, співробітництва у сфері сільського господарства, санітарії та фітосанітарії. Зростає нагальність забезпечення належної підготовки української промисловості до роботи в умовах запровадження ЄС нового законодавства з реєстрації, оцінки та авторизації хімічних речовин („REACH”), започаткування окремого діалогу з використання географічних позначок, залучення експертної допомоги ЄК до розробки податкового кодексу України.

 

   Інтеграція українського енергетичного сектору з ринком ЄС

 

Стратегію співпраці України з ЄС у сфері енергетики закладено в положеннях Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, підписаного 1 грудня 2005 р. Меморандум охоплює п’ять сфер розширеного двостороннього співробітництва:

1. Ядерна безпека.

2. Інтеграція ринків електроенергії та газу.

3. Підвищення безпеки енергопостачання та транзитвуглеводнів.

4. Структурна реформа, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі.

5. Енергоефективність.

Значення Меморандуму полягає в наявності спільних завдань енергетичної політики ЄС та України, які зорієнтовані на втілення стратегічних інтересів у сфері диверсифікації та безпеки постачання енергоресурсів, а також електроенергетики. Також, в Меморандумі зафіксовано набуття Україною членства в Договорі про Енергетичне Співтовариство (ДЕС), який набув чинності з 1 липня 2006 р.

Виходячи із своїх енергетичних пріоритетів, ЄС вимагає від України забезпечення надійного транзиту вуглеводнів з Росії та лібералізації нафтового і газового ринків в Україні, що дозволило б певною мірою знизити транзитні тарифи. При цьому ЄС виходить з того, що інтересам обох сторін відповідатиме зміцнення співробітництва в енергетичній сфері, зокрема щодо диверсифікації маршрутів та джерел постачання вуглеводнів, модернізації ГТС України, а також імпорту української електроенергії. У 2007 році Європейський Союз затвердив завдання своєї нової енергетичної політики, відомі як «3 х 20»: скорочення на 20% викидів парникових газів, скорочення на 20% споживання вуглеводнів за рахунок заходів з енергозбереження, запровадження 20-відсоткової частки відновлювальних джерел в енергетичному балансі ЄС до 2020 р. Зміст цієї політики значною мірою матиме визначальний вплив на перспективи енергетичного співробітництва України з ЄС. Необхідно наголосити, що саме у цій сфері концентруватиметься розв’язання найбільш проблемних питань національної безпеки України, спрямованих на різке зменшення нашої залежності від імпортованих російських вуглеводнів.

Станом на початок 2008 р. виконання Меморандуму за п’ятьма напрямками можна окреслити наступним чином.

1. Ядерна безпека. Відповідно до положень Меморандуму, ЄС несе зобов'язання підтримати набуття членства Україною в ДЕС за умов позитивної оцінки стану ядерної безпеки діючих українських АЕС. У цілому, проблема виконання розділу «Ядерна безпека» Меморандуму зводилася ЄК до необхідності проведення оцінки стану ядерної безпеки діючих АЕС України спільно з МАГАТЕ. В січні 2007 р. було започатковано діяльність тристоронньої групи Україна – ЄК – МАГАТЕ, програма роботи якої спиратиметься на поточні плани співробітництва України з Агентством у сфері ядерної безпеки: проектну безпеку; експлуатаційну безпеку; поводження з радіоактивними відходами та зняття з експлуатації; питання регулювання. Погодившись на створення тристоронньої групи Україна – ЄК – МАГАТЕ, українська сторона відстояла верховенство експертизи МАГАТЕ при проведенні оцінки стану безпеки діючих блоків АЕС.

2. Інтеграція ринків електроенергії та газу пов’язана з виконанням проекту синхронізації ОЕС України з системою UCTE (Союз з координації передачі електроенергії) та перспективою отримання членства Україною в ДЕС. Відповідно, в березні 2007 р. Розгляд спільної заявки України та Молдови на приєднання до системи UCTE завершився погодженням 26 червня 2007 р. Технічного завдання на виконання цього проекту. Відповідно, у вересні 2007 р. рішенням Керівного комітету UCTE було створено чотири проектні групи: впровадження стандартів та експлуатація мереж; делімітації (відокремлення енергосистем України та Молдови від мережі СНД); управління енергосистемою в умовах перевантаження мереж; регулювання та контрактних зобов’язань.

На засіданні Міністерської Ради ДЕС в червні 2007 р. ЄК погодила звіт щодо статусу енергетичного сектору України. 18 грудня 2007 р. у ході чергового засідання Ради ДЕС у Белграді було повідомлено, що ЄК отримала мандат на проведення переговорів з Україною щодо набуття нею повноправного членства в Енергетичному Співтоваристві. Наступним етапом має стати невідкладне започаткувати відповідних консультацій з ЄС.

3. Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів. У 2007 р. було завершено попередній аудит газотранспортної системи України в рамках фінансованої Євросоюзом технічної допомоги, яка визначила потребу у вагомих інвестиціях, що оцінюються на рівні €2,500 мільйонів протягом періоду 2007-13 рр. У відповідності до положень Меморандуму в 2007 р. сторони також погодились організувати спільний моніторинг прогресу, досягнутого в рамках реабілітації нафтогазової транспортної системи України.

Стосовно диверсифікації маршрутів та джерел постачання природного газу, необхідно зазначити, що у 2007 р. ЄК висловила підтримку розбудові нового газопроводу „Білий потік”, маршрут якого пролягатиме з Каспійського регіону через Грузію та Чорне море до України. Водночас, ЄК усунулась від сприяння залученню України до проекту газопроводу „НАБУККО”, відносячи питання участі компанії НАК „Нафтогаз України” в ньому до двосторонніх домовленостей з учасниками цього Консорціуму. Натомість, ЄК рекомендувала Україні підготувати пропозиції по газопроводу „Білий потік” до візиту Координатора ЄС проекту Південного газотранспортного коридору Й. Й. ван Аартсена до Києва у 2008 р.

Результати фінансованого ЄК проекту техніко-економічного обґрунтування продемонстрували комерційну привабливість продовження нафтопроводу Одеса-Броди до Плоцька.

У цьому зв’язку невід’ємною частиною співпраці з ЄС щодо спільних нафтогазових проектів є продовження роботи щодо забезпечення повного функціонування Міжрегіонального метрологічного центру в м. Боярка, який було відкрито у 2006 році.

У 2007 р. поступово впроваджувались результати проекту ЄК щодо вибору варіантів створення запасів нафти та нафтопродуктів в Україні. За сприяння ЄК наступним етапом передбачається створення в Україні Агентства з управління запасами нафти. Відповідно, ЄК надасть ВАТ „Укртранснафта” технічну допомогу з варіантів реструктуризації управління та фінансування компанії, відповідальної за створення резервів.

4. Структурна реформа, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі. В березні 2007 р. було завершено підготовку проекту підтримки політики України щодо реформування вугільного сектору, який має бути започатковано на початку 2008 р. Проект ставить за мету:

•           удосконалити секторальну програму для вугільної галузі на період 2007-16 рр. з урахуванням ролі вугільної промисловості в стратегії безпеки енергопостачання України, стану економічної реформи, соціальних зобов’язань уряду;

•           надати рекомендації щодо варіантів та засобів впровадження програми з реформування вугільного сектору;

•           підвищити безпеку видобування вугілля в шахтах.

Також, у 2008 р. Україна готова буде реалізовувати домовленість з ЄС щодо питання видобутку та утилізації шахтного метану в контексті як захисту навколишнього середовища, так і безпеки виробництва, а також підготувати пропозиції щодо залучення зовнішнього інвестування для розв’язання проблеми шахтної безпеки. Паралельно вивчатимуться можливості співпраці України з ЄС щодо впровадження технологій «чистого вугілля», перш за все на ТЕС.

5. Енергоефективність. Головним чинником впливу на політику України у цій сфері стали проблеми необхідності скорочення споживання імпортованих вуглеводнів, рішуче впровадження заходів енергозбереження та відновлювальних джерел енергії.

З цією метою в лютому 2007 року спільна робоча група Україна – ЄС підготувала в рамках Меморандуму пропозиції до дорожньої карти з питань енергоефективності та використання відновлюваних джерел енергії у тісному поєднанні з реалізацією заходів щодо боротьби із зміни клімату. У цьому зв’язку ЄК пропонує започаткувати проект Твіннінг для підтримки Національного Агентства України з питань ефективного використання енергоресурсів (НАЕР).