Основні:

- громадські роботи

(від 60 до 240 годин);

- виправні роботи без позбавлення волі на строк від 6 місяців до 2 років.

- службове обмеження для військовослужбовців (від 6 місяців до 2 років).

- арешт (від 1 до 6 міс.)

- обмеження волі

(від 1 до 5 років).

- тримання в дисципліна-рному батальйоні військо-вослужбовців

(від 6 місяців до 2 років).

- позбавлення волі на певний строк (від 1 міс. до 15 років).

- довічне позбавлення волі

Додаткові:

- позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

- конфіскація майна

Змішані:

(можуть застосуватися як основні, так і додаткові)

- позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (як основне від 2 до 5 років, як додаткове від 1 до 3 років);

- штраф (від 30 до 1 тис. неоподатковуваних міні-мумів доходів громадян).

За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті Особливої частини КК. До основного покарання може бути приєднане одне чи декілька додаткових покарань

Неповнолітні за кримінальним законом отримують особ­ливий правовий статус. Тому окремим розділом Кримінального кодексу встановлені “Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх”. Кримінальній відповідаль­ності підлягають ті неповнолітні, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. У віці від чотир­надцяти до шістнадцяти років підлягають кримінальній від­повідальності не всі особи, що вчинили злочини, а лише ті, які вчинили найнебезпечніші злочини, такі, як умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, зґвалтування, диверсію, захоп­лення заручників, розбій, вимагання, бандитизм, те­рористичний акт, хуліган­ство тощо. У зазначеному розділі дано вичерпний перелік покарань (п’ять основних та два додаткових), які можуть бути застосовані до неповнолітнього, та визначено особливості їх застосування (ст.98 - 102). До неповнолітніх можуть бути застосовані такі основні види покарань, як штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк, а також - додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Передбачено чотири максимальних строки позбавлення волі, які можуть бути призначені неповнолітньому залежно від тяжкості вчиненого злочину: за вчинений повторно злочину: за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості – строк не більше 2 років; за злочин середньої тяжкості – на строк не більше 4 років; за тяжкий злочин - не більше 7 років; за особливо тяжкий – не більше 10 років; за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до 15 років. На відміну від загальних положень (ст.53,56,57,60) розмір штрафу встановлюється з урахуванням матеріального стану неповнолітнього – межах до п’ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян (ст. 99); громадські роботи призначаються на строк від 30 до 120 годин тривалістю не більше 2 годин на день; виправні роботи - на строк від 2 місяців до 1 року з відрахуванням із заробітку в доход держави в межах від 5 до 10% (ст.100); арешт – від 15 до 45 діб (ст.101).

Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру: застереження; обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

Примусові заходи виховного характеру суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Кримінальним кодексом. Виключена можливість притягнення до кримінальної відповідальності, починаючи з 14 років, за злочини вчинені з необережності (ст. 22).

Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості (ч.2 ст.102).

Узагальнюючий блок (висновки з теми)

Кримінальне право — це система юридичних норм, встановлених органом законодавчої влади, що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинними і які покарання належить застосувати до осіб, котрі їх вчинили. Злочин і покарання – головні правові інститути, що визначаються його нормами. Предмет кримінального права становлять відносини, що виникають у зв'язку з вчиненням зло­чину і застосуванням за це певних покарань. Методом правово­го регулювання відносин у кримінальному праві є застосування покарання до конкретної особи, яка вчинила злочин. Основною категорією у кримінальному праві є поняття злочину, оскільки воно лежить в основі всіх кримі­нально-правових інститутів. Кримінальний кодекс України залежно від ступеня тяжкості поділяє злочини на чотири групи (категорії). Кожен злочин має стадії - певні етапи його здій­снення. Розрізняють незакінчений та закінчений злочини. Співучастю у злочині визнається умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Основним джерелом галузі є Кримінальний кодекс України - систематизований законодавчий акт, прийнятий Верховною Радою України, який визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та встановлює конкретні міри покарання за їх вчинення. З першого вересня 2001р. набрав чинності прийнятий 5 квітня 2001 р. новий Кримінальний кодекс. Його головною функцією, головним суспільним призначенням є функція захисту найбільш важливих суспільних відносин. Кримінальна відповідальність - одна із видів юридичної відповідаль­ності, яка настає за скоєння злочинів і встановлюється державою. Суть кримінальної відповідальності в тому, що держава осуджує особу, дає негативну оцінку їй та вчиненому злочину, що ви­значається обвинувальним вироком суду. Підставою криміналь­ної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпеч­ного діяння, яке містить склад злочину. Кримінальним законом передбачені обставини, що виключають суспільну небезпеку і протиправність діяння. За їх наявності вчинене людиною діяння, яке зовні схоже на злочин, не являє собою суспільної небезпеки, тому що дії визнаються суспільно корисними. До них належать необхідна оборона, уявна оборона, крайня необхідність, фізичний та психічний примус, виконання наказу та розпорядження, виправданий ризик, виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Кримінальне покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Неповнолітні за кримінальним законом отримують особ­ливий правовий статус. Кримінальній відповідаль­ності підлягають ті неповнолітні, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру: застереження; обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

Список літератури та нормативних актів

1. Кримінальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України, 2001. - №25-26.

2. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України.- К., 2001.

3. Правознавство. Навч. посібник / За редакцією В.В.Копейчикова.- К.,2002.