4. Творення термінів

Для створення нового слова можуть бути використані різні мовні засоби, а вибір оптимального способу номінації – складний процес, він визначається об’єктивними і суб’єктивними факторами.

Термінологічна номінація – на відміну від мовної – це цілеспрямований творчий процес, зумовлений взаємодією зовнішніх та внутрішніх мовних чинників. Терміни виникають у професійному середовищі і вживаються в строго термінологічній функції. Вони утворюються такими способами:

• переосмислення (термінологізації) загальновживаних слів для позначення певного наукового поняття; Технічна термінологія має численну групу термінів, які утворилися шляхом семантичного перенесення, наприклад, коліно, щока, лебідка, павук, собачка, кішка, хвіст, чашечка, палець, зуб, голова, ніс, вухо, підошва, волосина тощо (СУМ).

• перенесення готового терміна з однієї галузі в іншу (ретермінологізація) фільтрація у хімії і механіці;

• запозичення та калькування; десиміляція, локалізм, гіперони, антинейтрино, дуалізм.

• використання наявних у мові словотвірних моделей або іншомовних компонентів для творення нових назв: самофокусування, освітленість, надплинність, теплоємність, квазічастинки, квантування, світність, баріони, поляризація, індуктивність, індукція, електростатика, дивергенція, констатація, магнетизм, проекція, електрон тощо

• використання словосполучень для найменування наукових понять (у різних терміносистемах вони становлять 70% від загальної кількості термінів) .

Термінологія твориться здебільшого суфіксальним, префіксальним та суфіксально-префіксальним способами.

У творенні термінів беруть участь не всі афікси, а лише окремі, серед яких поширеними є такі: -ння, -ізм, -ція, -ість, -ач, -ø (нульовий суфікс) тощо.

Ці самі суфікси використовують для творення нових слів у загальновживаній лексиці і у науково-технічній термінології, але в науці відбувається конкретизація, уточнення поняття.

Префікси у термінології вживаються нечасто: над-, під-, проти-, без-:

• надзвуковий, надпровідність, надгенератор, надрефракція (СУМ);

• підбирач, підклас, підвид, підсилювач, піддіапазон, підпрограма,

• протиструм, протиелемент (СУМ);

• передавач, перезапилення, перемикач, перенапруга, переохолодження, перепад, переріз;

• безмірність, безвуглецевий, безінерційний, бездотиковий, безстрижневий, В українській науково-технічній термінології на позначення різноманітних наукових понять уживаються складноскорочені назви-абревіатури:

• ЕОМ (електронно-обчислювальна машина), АЦП (аналого-цифровий перетворювач), АНС (автоматизована навчальна система), АСНТІ (автоматизована система науково-технічної інформації), ПТК (перемикач телевізійних каналів) тощо.

Як символічні засоби творення науково-технічних термінів вживаються цифри, позначки, графічні символи математичної, фізичної, хімічної та іншої термінологій. Символи активно вживаються як компоненти складних спеціальних найменувань, утворюючи комбіновані символи-слова: V-подібні з’єднання, х-подібні з’єднання (термінологія зварювання металів), V-подібний манометр (ЗКФ). Як символічні компоненти використовуються букви грецького алфавіту: а-частка, -мезон, -мезон, -мезон, -мезон, -фотон, -квант, -частка, α-розпад, β-розпад, β-радіоактивність (термінологія фізики елементарних частинок), K-, L-, M-, N-, O-серія (ЗКФ) тощо: IBM-сумісний, DVD-плеєр, web-сторінка (інформатика); хімічних галузей: pH-метр, p-орбіталь, p-електрон, -зв’язки (зх); ГЦК-гратка (Моргунюк). Це пояснюється бажанням авторів науково-технічної термінології якомога точніше донести до читача суть позначуваного поняття. Щоб полегшити сприймання наукового терміна, автори позначають однотипні поняття символічними позначками.

Для термінотворення властиве частотне вживання епонімів як твірної основи. У науково-технічній термінології творяться нові поняття від основ власних імен, які функціонують як звичайні і повноправні назви, наприклад, фізичні одиниці (ом, кулон, ампер, вольт, герц, рентген, генрі, джоуль), у найменуваннях мінералів і силікатів (астраханіт, байкаліт, глінкіт, ломоносовіт, гетит); хімічних елементів (кюрій, курчатовій, ейнштейній, фермій, менделєвій).

У зв’язку зі стрімким зростанням кількості інформації, вимоги до систематизації термінології стають дедалі суворішими. Це пов’язано із залученням комп’ютерної техніки до пошуку, систематизації і зберігання знань..

Сучасна науково-технічна термінологія продовжує розвиватися, поновлюватися, вдосконалюватися відповідно до розвитку і вдосконалення науки і техніки. Вона є відкритою системою, здатною розвиватися за сучасними словотвірними законами.

Лекція 8

УСНЕ ДІЛОВЕ МОВЛЕННЯ

План

1. Вимоги до усного ділового мовлення.

2. Види усного ділового спілкування.

3. Роль жестів, міміки, інтонації в усному діалогічному спілкуванні.

Література

1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник для вищих та середніх спеціальних навчальних закладів. – 3-тє вид., переробл. і допов. – к.: А.С.К., 2002. – 398 с.

2. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2004. – 480 с.

3. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці: Книги ХХІ, 2006. – 496 с.

4. Хміль Ф.І. Ділове спілкування: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Академвидав, 2004. – 280 с.

5. Шевчук С.В. Ділове мовлення. Модульний курс: Підручник. – К.: Літера ЛТД, 2003. – 448 с.