Термінологічний словник.

Міжнародний поділ праці — це спеціалізація окремих країн на виробництві тієї або іншої продукції чи наданні послуг, якими вони обмінюються.

Міжнародні економічні відносини — система господарських і тор­гово-економічних відносин між країнами світу, в яку входять обмін то­варами, спеціалізація і кооперація виробництва, науково-технічне, про­мислове співробітництво, спільне підприємство та інші форми.

Міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва — форма міжнародного поділу праці, взаємопов'язаний процес спеціалізації країн, фірм, підприємств у виробництві окремих продуктів або їх частин з ко­оперуванням виробників для спільного випуску кінцевої продукції.

Міжнародна торгівля — торгівля між країнами, яка складається із ввозу (імпорту) товарів і послуг та їх вивозу (експорту).

Експорт — вивіз товарів, вироблених, добутих або вирощених у да­ній країні.

Експорт капіталу — вивіз капіталу за кордон, що здійснюється у грошовій або товарній формі з метою отримання прибутку, зміцнення економічних та політичних позицій.

Імпорт — ввіз із-за кордону товарів, послуг, технологій, капіталу, цінних паперів для реалізації і застосування на внутрішньому ринку.

Зовнішньоторговельний оборот — загальна сума експорту та імпор­ту товарів і послуг за певний період часу.

Зовнішньоторговельна політика — діяльність держави, спрямована на стимулювання або обмеження експорту та імпорту товарів.

Механізм зовнішньоекономічної діяльності — сукупність правових, організаційно-управлінських, фінансово-економічних важелів, які забезпечують ефективну взаємодію національних народногосподарсь­ких комплексів із світовими з метою прискорення розвитку продуктив­них сил країни та підвищення соціально-економічних показників рівня життя населення.

Питання для самоконтролю.

1. Розкрийте сутність зовнішньоекономічних зв’язків та назвіть їхні основні форми.

2. В чому виявляється вплив міжнародного територіального поділу праці на формування міждержавних економічних зв’язків?

3. Розкрийте сутність механізму зовнішньоекономічної діяльності та назвіть основні його принципи.

4. Охарактеризуйте геокономічні пріоритети регіонального розвитку України.

5. Перелічить передумови формування експортного потенціалу в Україні.

6. Охарактеризуйте транспортний потенціал України.

7. Які особливості формування транспортних коридорів?

8. Яке значення має формування транспортних коридорів для розвитку продуктивних сил України?

Тема 2.4. Фактори сталого розвитку продуктивних сил

Мета цієї теми є – розглянути нову парадигму розвитку українського суспільства, узгодженого з більшістю країн світу, є парадигма сталого розвитку, яку доцільно розуміти на лише в контексті стосунків людини і природи для розширення можливостей економічного зростання, а як скоординовану глобальну стратегію виживання людини, орієнтовану на збереження і відновлення природних спільнот у масштабах, необхідних для повернення до меж господарської місткості біосфери.

З’ясувати такі питання:

• сутність сталого розвитку продуктивних сил;

• концепція сталого розвитку;

• завдання сталого розвитку в Україні;

• стратегія сталого розвитку;

• фактори сталого розвитку.

Для самостійного опрацювання основних питань теми рекомендується такі джерела.

1. Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України. / за наук.ред. Л.Г.Чернюк. Навч.посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 728с.

2. Лишеленко В.І. Регіональна економіка: К.: Центр учб.літ., 2009. – 384с.

3. Регіональна економіка: навч.посібник./ За ред.. Я.Б.Олійника. – К.: КНТ, Видавець Фурса С.Я., 2008. – 444с.

4. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Підручник / С.І.Дорогунцов, Т.А.Заяць, Ю.І.Пітюренко та ін., За заг. Ред..д-ра екон.наук проф., ч-л., кор. НАН України С.І.Дорогунцова. – К.:КНЕУ, 2008., 992с.

5. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / О.М.Петрига. – К.: ДП «Вид.дім «Персонал», 2009. – 302с.

6. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. В.В.Ковалевський. О.Л.Михайлик, В.Ф.Семенов та ін. – К.: Знання. 2005. – 350с.

7. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика. – К.:Вікар., 2002, с. 76-95, 100-116, 116-130.

8. Україна у цифрах у 2010 році: Короткий статистичний довідник. – К.: Держвидав.України, 2010. – 264с.

9. Щербіна Н.М., Попова І.В. Розміщення продуктивних сил. – Донецьк: ДонДУЕТ ім. М.Туган-Барановського, 2002. – 189с.

10. Щербіна Н.М., Маслова Л.Я. «Організаційно-економічний механізм комплексного природокористуванняв умовах сталого розвитку». В зб.Вісник. ДІСО. Серія «Географія». – Донецьк: ДІСО. 2010р

11. Щербіна Н.М., Ягодзинська О.В. «Регіональна економіка». Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни для студентів економічних спеціальностей денної та заочної форм навчання. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2008р. – 107с.

Сталий розвиток продуктивних сил як одна з закономірностей розміщення ПС визначає стратегічний напрямок досягнення збалансованості економічної, соціальної і екологічної складових регіональної господарської системи. Ідея сталого розвитку була прийнята з політичним та соціальним звучанням на конференції в Ріо-де-Жанейро в 1992 році. Була розроблена Концепція „Сталого розвитку”, в якої підкреслена її міжнародна і економічна складова, акцентована увага на соціальному аспекті розвитку. У результаті сталий розвиток став найбільш важливою парадигмою кінця ХХ століття.

Стратегія сталого розвитку базується на концепції екологізації суспільних відносин. Екологічний фактор повинен враховуватися в процесі вибору та наукового обґрунтування економічно доцільного розміщення продуктивних сил регіону. Головна увага має зосереджуватися на об’єктах, що є потенційними чи фактичними забруднювачами навколишнього середовища. При цьому повинні опрацьовувати програми безпечного проживання на територіях з підвищеною екологічною напруженістю чи програми адаптації та реабілітації населення до несприятливих екологічних умов.

Основними факторами сталого розвитку є:

• історико-економічний фактор розвитку країни;

• природно географічний фактор;

• водний фактор;

• демографічний фактор;

• соціальний фактор;

• виробничий потенціал країни;

• екологічний фактор;

• та інші.