1903 Року в місті проживали 1064 греко-католики .

За даними читальні до 1910 року населення Роздола збільшилось до 5000 осіб (2300 жидів, 1300 поляків, 1090 українців). 10% міщан були неграмотними, хоч в місті на той час працювали три школи- 6- і 4-класна чоловічі та 4-класна жіноча .

Зусиллями посла Є.Олесницького у місті було організоване у 1911 році професійне товариство шевців-українців, яких ТУТ було біля 100 родин. До того часу вони входили до складу двох польських аналогічних товариств .

3 листопада 1918 року ТУТ була встановлена українська влада. Згодом тут протягом трьох місяців стояла українська стаційна команда. 18 травня 1919 року познанська група генерала Конаржевського зайняла Розділ . Влітку 1920 року до Роздола прорвалися передові частини більшовицької кінноти і тут мали бій з польською поліцією. При цьому захопили в полон військового суддю Адама Пільца, який одночасно був управителем маєтків Лянцкоронського. Полоненого зарубали шаблями. Місцеві жиди дуже прихильно поставились до більшови¬ків .

Відомо, що до середини 1921 року українська громада міста зібрала 3000 польських марок у фонд "Учітеся, брати мої!" . На кошти з цього фонду навчаллись у таємному університеті українські студенти, яким польська влада не дозволяла поступати у державні вузи.

У 1921 році в місті було 634 господарства, 3861 мешканець .

В листопаді 1922 року в Галичині відбулись вибори до сейму та сенату. Українці мали намір їх бойкотувати, бо не вважали себе громадянами польської держави. Щоб залякати їх, влада провела арешти інтелігенції. В Роздолі був арештований Гурський, поліція провела обшуки в О. Ланчака, Василя Савицького, Михайла Косовича та Захарка . Велась широка агітація за вибори. Сестри милосердя погрожували в школі, що українських дітей виженуть з неї, якщо батьки не підуть голосувати.

Цікавим є і той факт, що тоді I.Косович зібрав у Роздолі, Крупську та Березині 121180 польських марок для допомоги голодуючим на сході України. Це була невелика сума, бо тільки 150 марок коштував примірник газети, яка помістила повідомлення про цей факт . У 1924 році на зміну маркам прийшли золоті.

В неділю, 15 травня 1927 року в місті відбулось віче, організо¬ване УНДО. На ньому було багато селян зі Стільська, Крупська, міщан з Миколаєва. Після виступів віче закінчилось традицій¬ним спільним виконанням національного гімну. Присутній уря¬довий комісар Гут в цей час непорушно сидів у своєму кріслі, демонструючи неповагу до українців [59, Ч.125j1927]. На почат¬ку липня відбулись вибори до міської ради і на них було обрано до її складу 22 жидів, 18 поляків та 8 українців .

5 лютого 1928 року в місті була створена первинна організація прокомуністичного товариства "Сель-Роб". Ввійшли до неї 19 осіб. Керівниками були тесля Антін Шаран, Станіслав Савицький, Петро Карвацький, Володимир Чабан та Віктор Олексин. Організація мала 45 співчуваючих . Комуністичні настрої швидко зникли в членів "Сель-Роба" після початку масових реп¬ресій в УРСР та критики Їхньої діяльності з боку інших українських партій.

У 1930 році місто мало вже своє автобусне сполучення зі Львовом. Відомо, що в Бродках у січні 1930 року розбився авто¬бус цього маршруту .

У історично-мемуарному виданні "Стрийщина" зазначено, що 1931 року в Роздолі було 669 господарств, 3861 мешканець. Мабуть десь зайшла помилка, бо 1935 року в місті за даними "Просвіти" було 1800 хат- 900 жидівських, 600 польських і тільки 300 українських. За іншими даними того року тут мешкали 1993 іудеї, 1505 римо-католиків, 954 греко-католики .

У 1934 році припинила існування українська кооперативна крамниця, бо не витримала конкуренції з жидівською торгівлею. За даними читальні в місті у 1938 році проживали 900 (?) українських родин . Цифра виглядає дуже перебільшеною.

Перед війною в Роздолі вже працювала фабрика пива.

2.2

В 1939 році західна Україна входить до складу СРСР. В роздолі спочатку закривають костел , а частину польського населення виселяють, а згодом закривають і греко-католицьку церкву, яка в 1950 відновить діяльність вже як православна.

З 1940 року Розділ змінює свій статус Міста на статус СМТ.

Під час другої світової війни Євреї які складали більну частину населення роздолу масово знищуються військами німецьких окупантів, а також і значна частина польського та українського населення. Таким чином 5ти тисячне населення в кінці війни заледве сягає двох тисяч.

Після війни радянська влада відкриває тут швейну фабрику, користуючись тим що більша частина українського населення до війни була шевцями. Відновлюється робота цегельного та пивного завод (Згодом на якому вироблятимить пиво «Жигулівське»).Відкривається і колгоспні угіддя.

В 1968 році Іван Верестун будує комбікормовий завод(перші десять років перебуває на посаді його директора).цей завод функціонуєі до сьогодення.

Створюється 10ти річна школа яка мала 4 корпуси (1-3 , 4 , 5-10 , корпус з класами хімії та біології поблизу корпусу 5-10) та спортзал і стадіон.

В 1950р. геологічна експедиція з москви досліджує поклади сірки поблизу роздолу, в 1953 році будується сірчаний завод за 4 км від Роздолу за 2,5 карєр, а за 7км. Будується місто Новий Розділ яке згодом називатимуть місто хіміків, а основна частина його населення буде працювати на Роздільському сірчаному заводі.

У палаці Жевуських-Ляндскоронських влаштовується санаторій куди приїздили на лікування люди зі всього союзу і який на той час конкурував Трускавцем та Моршином.

В приміщеннях колишнього монастиря відкривається дитячий булинок для розумово-відсталих дітей сиріт.

Відкривається поліклініка та дерматологічний відділ лікарні Миколаївського та Жидачівського району

В 70х Станцію авто тех. Обслуговування ВАЗ

В 1965р населення 6500, в 1990р сягає 2879чоловік

2.3

Після проголошення незалежності в економічному розвитку відбуваються негативні зміни і таким чином, занепадає видобуток сірки, кар’єр закривають, Пивний завод значно скорочує свій експорт та виробляє лиш розливне пиво котре не виходить за межі району.

Скорочується і кількість виготовлення цегли.

Станція авто тех. Обслуговування ВАЗ діє до 1999р. потім вона змінює назву та власника і до 2003 занепадає

Але є і позитивні моменти. Будується нова школа, відкривається у 1993 році, до неї приходять навчатися близько 700 дітей. З часом налагоджуються справи і на цегельному заводі, і насьогодні він є одним з найпотужніших на західній Україні.

В 2002 році намагаються відновити діяльність сірчаного заводу і до осені 2007 в одному з його цехів діє дочірне підприємство «СІРКА» ВАТ ГІРХІМПРОМ, де виробляють силікатні мін добрива. Але з приходом економічної кризи його закривають. В той самий час у приміщенні закинутих теплиць (де колись вирощували помідори) що залишились з Радянських часів проводиться ремонт. і з другої половини 2008р. тут вирощують троянди і це підприємство на даний момент процвітає. Також протягом всього часу відкривається з кожжним разом все більше і більше нових магазинів різних галузей.

Протягом двох останніх років порівняно активніше почав діяти і пивний завод.

Починає зявлятисящораз більше нових робочих місць, але всеодно найактуальнішою залишається проблема зовнішньої міграції ( виїзду людей з відси за кордон на заробітки).

Насьогодні населення роздолу сягає 3050 душ.

На початку дев’яностих відновлюється діяльність греко-католицької громади.

В 2004 р. Римо-католицькій громаді повертають костел.