Фінансова санація із залученням додаткового фінансового капіталу

До даних заходів санації відносяться:

1) санація балансу або чиста санація – покриття відображених в балансі збитків за рахунок власних і прирівнених до них коштів (резервний фонд, спеціальні фонди, цільове фінансування), але ці заходи санації приводять до зменшення статутного капіталу підприємства;

2) санація викупом акції (придбанням паїв) у власників;

3) санація із залученням коштів власника (власників) підприємства (санація збільшенням статутного капіталу);

4) альтернативна санація, що сполучає елементи чистої санації і санації із залученням додаткових вкладень власників;

5) санація із залученням фінансових коштів кредиторів:

• пролонгація і реструктуризація наявної заборгованості;

• повна або часткова відмова кредиторів від своїх вимог;

• надання додаткових кредитних ресурсів: у надання кредитного забезпечення (поручительства|, гарантії);

• трансформація боргу;

6) фінансова участь персоналу в санації підприємства:

• надання працівниками кредитів;

• покупка працівниками акцій даного підприємства;

7) державна підтримка санації підприємств:

• централізована державна венозна санація (за рахунок коштів держбюджету) – бюджетні кредити (на безповоротних умовах), а також субсидії, викуп (повний або частковий) акцій підприємства (на поворотній основі);

• децентралізована| державна санація – санація за рахунок коштів місцевих бюджетів.

11.5 Основні напрями уникнення банкрутства

Заходи щодо усунення банкрутства підприємств пов'язані з ефективним управлінням його фінансами і виробництвом, правильним визначенням стратегічних цілей і тактики їх реалізації.

Все це в значній мірі пов'язано з реформуванням підприємств, під яким мається на увазі їх реструктуризація в процесі переходу на прийняті в ринковій економіці принципи функціонування при державній підтримці і стимулюванні. Це передбачає поліпшення управління, підвищення ефективності виробництва і конкурентоспроможності виробленої продукції, підвищення ефективності праці, поліпшення фінансово-економічних результатів діяльності.

Таким чином, успіх реформування підприємства визначатиметься двома групами чинників:

• ефективністю створених державою умов і стимулів діяльності підприємства і попередження кризових явищ в економіці;

• ефективністю заходів , що приймаються підприємством , щодо залучення і використання ринкових механізмів і інструментів.

Метою антикризової стратегії підприємств повинні бути:

• забезпечення ліквідності і платоспроможності підприємства на основі оптимального поєднання власних і позикових джерел коштів;

• отримання прибутку і забезпечення відповідного рівня рентабельності, достатнього для задоволення всіх своїх потреб при здійсненні основної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Для цього держава повинна проголосити, що її основною метою є макроекономічне регулювання і боротьба з інфляцією на основі підтримки національного виробництва. Тому необхідно:

• розробити схему економічних і фінансових показників на всіх рівнях підтримки базових галузей економіки;

• створити умови, що забезпечують підприємствам можливість заробити власні оборотні кошти;

• прийняти економічні санкції, що розширюють можливість підприємствам залучати кредитні ресурси;

• прийняти ефективні заходи по різкому скороченню неплатежів в розрахунках;

• змінити податкову політику, направивши її на стимулювання виробництва і інвестицій;

• визначити ступінь ліквідності і платоспроможності підприємства;

• проводити політику захисту національного виробника і конкурентоздатних товарів.

Вибір стратегії запобігання банкрутству і ефективність заходів підприємств по залученню ринкових механізмів залежить від системи управління фінансами на підприємстві.

Головним в стратегії запобігання банкрутству підприємства, у вирішенні проблем ліквідності і платоспроможності є професійне управління оборотними коштами. З одного боку, це передбачає оптимізацію джерел оборотних коштів на основі розробленої стратегії, а з іншої – розміщення цих коштів між матеріальними активами сфери виробництва і звернення.