18. Окресліть спільні риси та функціональні розбіжності між первісними культами.

Первісні культи стають першою формою духовного єднання людської спільноти архаїчної епохи. Узагальнюючи наявні знання про оточуючий світ, первісні релігійні уявлення розвивають розумові здатності людини до критичного мислення, умоглядного передбачення. Але свідомість давньої людини ставила значно більше питань, ніж була можливість відповісти на них, виходячи із наявного рівня розумової діяльності. Елементи раціонального мислення були іще незначними і тому поруч з ними інтелект давньої людини створював фантастичні пояснення різноманітних сторін оточуючого світу. Розвиваючись, людська свідомість створює складні релігійні уявлення у формі первісних культів: анімізм, тотемізм, фетишизм, магія, шаманізм, землер У цих культах об 'єктами поклоніння стають:

1. Виведення із реального буття духовної сфери, яка існує у вигляді душі й духів, які перебувають в усіх предметах та явищах світу - анімізм .Це віра в існування душі в людині і духів у природі. Явища природи, тварини та рослини, з якими людина відчуває духовну й родинну спорідненість - тотемізм Віра у спорідненість між людиною і тваринами. Споріднена громада має з тотемом найтісніші ритуальні зв'язки або навіть ототожнюється. (Вважається, що усі тварини колись були людьми) 3. Предмети матеріального світу, тобто речі , які наділяються надприродними

властивостями допомагати людині та захищати її - фетишизм Це віра у надприродні властивості неживих предметів, в те, що вони можуть

якимсь чином допомагати людині. Таким фетишем може бути певний культовий предмет- клик хижака, рідкісний камінь.

4. Уявлення про можливість людини особливим чином здійснювати надприродний

вплив на об 'скти оточуючого світу, у тому числі і на людину, за допомогою магії.Дії, викликані вірою у можливість надприродного втиву людини на

навколишній світ. Наслідуючи природні явища, людина намагалася керувати своїм

життям і довкіллям.

5. Могутні можливості стародавніх професійних служителів культу - шаманів у процесі несамовитого танцю - так званого камлання, які могли забезпечити успіх у поливанні, лікуванні хвороб тощо. Шаманізм - це віра в здатність професійних служителів культу шаманів бути посередниками між: людьми та духами. Можливість виникнення сприятливих для врожаю природних умов, якщо людина буде вшановувати їх і віддавати їм відповідні почесті у формі землеробського культу. Це поклоніння, шанування природних явищ, що вживають на стан землеробства.

6. Збереження надприродного зв^язку між людьми та їх померлими пращурами у фори і КУЛЬТУ предків. Це посмертне поклоніння пращурам, віра у зв^язок з душами померлих родичів.

19. Покажіть елементи зооморфізму та антропоморфізму у процесі складання етнічних релігій стародавнього світу.

Релігія Стародавнього Єгипту виникла наприкінці IV тис, до н.е. в період Давнього Царства та існувала до 332 р. до н.е., коли Єгипет був завойований Олександром Македонським. В її основі лежав тотемізм, що переріс у культ тварин - зооморфізм. Кожне єгипетське божество шанувалося у вигляді якоїсь тварини: Апіс у вигляді бика. Ісіда - корови, Хнум - барана, Себек - крокодила, Баст - кішки, Анубіс - вовка, Гор -сокола, Тот - птаха ібіса. Пізніше єгипетські божества стали набувати антропоморфних рис, але елементи зооморфізму не були повністю відкинуті.

Перехід від мисливського господарства до землеробства і скотарства привів до змін у релігійних віруваннях. На перший план стали висуватись боги, які уособлювали природні стихг: небо - Нут, землю - Геб, сонце - Ра, місяць - Тот, річку Ніл - Хапі.

Спочатку у кожному номі (області) Єгипту шанували свого Бога (у Фівах -_ Амона, у Геліополі - Ра). Через об'єднання номів відбулося і об'єднання богів, сформувалися тріади: Осіріс, Ісіда, Хор ; Амон, Мут, Хонс тощо. Навколо тріад сформувалася ієрархія богів. Створення єдиної держави і утвердження деспотії веде до уніфікації релігії, де головне місце посідали боги міста-гегемона. Верховний Бог Ра-Атум. а пізніше Амон-Ра мали свій двір, свого візиря. Фараон в Єгипті шанувався як втілення Бога, живий Бог.

обський культ, культ предків і вожді

20. ХАРАКТЕРНІ РИСИ НАЦІОНАЛЬНИХ РЕЛІГІЙ. ІУДАЇЗМ . Історія пізніх національних релігій тісно пов'язана з історією конкретних народів та держав. На території своєї країни і лише серед її громадян поширені, наприклад, індуїзм в Індії серед індусів, синтоїзм в Японії серед японців, конфуціанство і даосизм у Китаї серед китайців. Виняток складає іудаїзм, розповсюджений в усьому світі, але лише серед євреїв. Особливостями національних релігій є: - їх синкретичний характер (поєднання кількох релігій); - культ природи; - ідея перевтілення душ - культ предків (отця, імператора); - шанування вогню - бога світла і добра ,- містичні напрямки , як зв'язок, злиття з богом, абсолютом, першоосновою буття; - наявність у бога жіночого і чоловічого начал при домінанті жіночого.

Іудаїзм - одна з давніх національних релігій, яка збереглася до наших днів і пов'язана з історією єврейського народу. Виник у XIII ст. до н.е. на Аравійському півострові серед одного з єврейських племен-кочівників - іудеїв, що вклонялися богу ЯГВУ, Ім'ям племені названо релігію - іудаїзм та віруючих - іудаїсти.. Цар Соломон (965-935 pp. до н.е.) збудував храм богу Ягве в Єрусалимі, що став центральним храмом іудаїзму, а Єрусалим - священним містом іудаїзму.

[Єврейські богослови та історики стверджують, що іудейська релігія має божественне походження і саме єврейський народ став богообраним, і саме йому відкрився Бог Ягве. Бог вибрав прабатька євреїв Аврама як свого особливого служителя.

Жерці Єрусалимського храму у VII ст. до н.е. створюють першу священну книгу іудаїзму - Тору (Книгу законів) - «П*ятикнижжя Мойсея». Пізніше було створено Книги пророків й писання, які разом з Торою складають іудейську Біблію - Танах (Старий Завіт).

"Книга Буття"- розповідає про творіння Богом природи, перших людей, їх гріхопадіння та вигнання з раю; описується наступна катастрофа у вигляді потопу, який покарав людство за повторну гріховність У збірках П'ятикнижжя викладається історія єврейського народу, отримання ним через Мойсея Закону Божого, його зміст та культова складова єврейського богослужіння. Регламентуючі моменти життєдіяльності людини подано у відомих 10 заповідях.

.Пророцькі книги великих пророків Ісайї, Єзекіля та ін. розглядають майбутнє релігії та розвитку світу. Особливий предмет віщувань старозавітних пророків складали передбачення месії - Спасителя, посланця Божого, з приходом якого відбудеться воскресіння праведних і страшний суд над грішниками.

Від IV до І ст. до н.е. коментарі та пояснення до Тори формують догмат іудаїзму -Талмуд. У Талмуді викладено основні догмати іудаїзму, система релігійних обрядів, релігійні прописи законів, що стосуються судових справ, богословські роздуми з питань етики й навіть науки.. Біблію і Талмуд іудаїзм вважає першоджерелом свого вчення й одночасно пам 'яткою соціально-економічної історії та культури єврейського народу.

Іудаїзм склався як консервативна релігія. Щоб підкреслити залежність віруючого від Ягве, іудейський культ включає в себе численні вимоги, обмеження та заборони.. Обряд обрізання свідчить про відокремлення євреїв від інших народів. Щотижневе свято суботи пояснюється тим, що Бог створив світ за шість днів, а на сьомий відпочивав і тому в останній день тижня треба відзначати союз Ягве з єврейським народом. На згадку про запалення перших свічок у Єрусалинському храмі відзначається свято Ханука, яке свідчить про врятування релігії євреїв. Свято Песах пов'язане з

жертовними церемоніями на честь Бога. Серед трьох тисяч настанов про їжу можна виділити табу на свинину та зайчатину, заборона їсти м'ясо з кров'ю.

Повчальні вимоги до моралі віруючого єврея беруть свій початок із десяти заповідей, поданих Мойсеєм людям від імені Бога та книги Соломона у Старому Завіті.

Текст цих заповідей такий:

- Хай не буде у тебе інших богів перед лицем Моїм.

- Не сотвори собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі. Не вклоняйся їм і не служи їм.

- Не промовляй імені Господа Бога твого даремно...

- Пам'ятай день суботній, щоб святити його.

- Шануй батька свого та матір твою, щоб продовжились дні твої на землі.

- Не вбивай!

- Не чини прелюбодійства!

- Не кради!

- Не свідчи неправдиво на свого ближнього!

- Не бажай дому ближнього свого, ні жони раба.вола його, нічого, що у ближнього твого!

В основі десяти заповідей, перш за все, виділяється любов до Бога, який стоїть над усе у людському житті; його авторитет та вимоги до віруючих є беззаперечними.

Щоб віруючий відчував відповідальність перед Богом за свої вчинки у книзі Пророків з'являється особливий персонаж - месія. Месія виступає посланием Ягве. на якого покладено завдання прийти на землю й учинити страшний суд з покаранням невірних і нагородою для зразкових віруючих.

Центром релігійного життя стає синагога, яка виступала не тільки молитовним будинком, а й центром суспільного життя євреїв, зберігала їх мовні та інші культурні традиції

Напрямки іудаїзму.

З XIII ст. в іудаїзмі формується містичне вчення каббала (передача і отримання досвіду: передача від учителя до учня вчення, від серця до серця). За допомогою практичної магії каббалісти сподіваються на піднесення душі від матеріального світу до трансцендентного буття божества

Один з найважливіших принципів каббали: «Все в одному, одне в усьому», тобто подібність людини і космосу. Ідея з'єднання чоловічого та жіночого начал Бога з людиною може надати їй вищого духовного стану.

В XVIII ст. серед євреїв Польщі та України виникає хасидизм (благочестивий). Хасиди вчили, що віруючий повинен прагнути до повного злиття з Богом не через вивчення інколи не зовсім зрозумілих священних книг, а щирою молитвою та благочестям, праведним життям, піклуванням про ближнього.

У тому ж XVIII ст. в іудаїзмі формується ідея просвітництва. За словами Мозеса Мендельсона, єврея визнаватимуть тоді, коли він звільниться від обмежень Талмуда і пристосується до західної культури. Але нові спалахи антисемітизму розчарували прихильників модерністського іудаїзму.

Наприкінці XIX ст. у США виникла політична течія, яка спиралася на вчення іудаїзму і мала на меті повернення євреїв до Палестини і відтворення єврейської держави. Назва цього руху – сіонізм. Рух сіоністів після другої світової війни реалізувався в утворенні держави Ізраїль у 1948 p., яка почала збирати з усього світу синів ізраїлєвих та відповідно до Тори відновлювати єврейську спільноту на державному рівні. Й зараз у духовному житті цієї держави іудаїзм відіграє дуже важливу роль.