6. Покажіть характерні особливості релігійного світогляду: яким чином релігія відображає дійсність?

Релігія є світоглядною формою суспільної свідомості і визначає світорозуміння людини. Р найбільш віддалена від суспільного буття, найбільш стала форма суспільної свідомості, яка найменше піддається змінам, адекватним змінам у суспільному бутті.Релігія має світоглядна функцію, тобто релігійний світогляд замінює реальні знання ілюзорними уявленнями, своєрідним осмисленням природи, людини і суспільства, істинність яких не піддається сумнівам. Він сприймається без доказів на віру, носить догматичний характер. Релігія інтуїтивна та ірраціональна. На цій основі релігія стає пізнанням Бога та життям у спілкуванні з Богом.

Людина не може жити без світогляду, який є духовною основою її особистості. Релігія формує релігійний світогляд людини, замінуючи реальні знання ілюзорними уявленнями, істинність яких не піддається сумнівам. Рел. світогляд сприймається без доказів, перевірки досвідом і практикою, береться на віру. Рел. Світогляд задає певні критерії або параметри, здебільшого догматичні, з точки зору яких згідно з ним мають осмислюватися природа, суспільство і людина.

7 . Визначити комплекс причин виникнення

релігії. Релігія як форма свідомості змогла з'явитися лише за наявності суспільства і свідомості, тобто з появою 40 тис. років тому Ното ааріепз - людини розумної. Причини виникнення релігії:1. Гносеологічні ( від грецького «гнос» - пізнання) - суб^єктивні причини,

пов'язані з людським пізнанням - свідомістю, з Ното заріепз та спробою пізнати світ через віру у надприродне. Гносеологічні причини роблять релігію можливою.-Свідомість «подвоює» дійсність, породжуючи дух, духовну дійсність. Буття виступає у вигляді понять і уявлень, які живуть своїм життям.-Свідомість, відображаючи дійсність, може «відлітати» від неї, фантазувати, спроможна помилитися . Уявлення про надприродне не відповідає реальному світу.-У свідомості людини може бути порушене уявлення про дійсне співвідношення буття і свідомості, коли вторинне (уявлення про Бога) посідає місце первинного (реальність буття).-Свідомість людини має здатність уособлювати, тобто надавати людських рис,оживляти, одушевляти предмети свого пізнання, уявлення, власні поняття.2. Соціально-економічні причини - об'сктивні причини, пов'язані зі специфікою соціального буття людини. Соціально-економічні причини роблять релігію потрібною.-Низький економічний розвиток первісногосуспільства.-Безсилля людини перед стихіями природи.-Безсилля перед стихіями суспільного життя.- Традиція як механізм передачі й закріплення релігійності

8. Типи релігій. Поясніть особливості політеїстичних та монотеїстичних релігій, наведіть приклади.

З давніх часів релігійний світогляд був значною складовою духовної культури, людства. Ознакою релігії є віра в існування надприродної сили, а критерієм еволюції релігії є уявлення віруючого про ці сили. Одночасно з розвитком культури відбуваються зміни у релігійному баченні світу. Нині у світі існує кілька десятків великих релігій. При їх класифікації доцільно ураховувати як історичний розвиток релігійних вірувань у межах становлення та духовної визначенності певних спільнот і, перш за все етносів, а також змістовну складову віровчення: сутнісні ознаки Божества.

Визначаютьтакі ступені в історії релігії:1Первісні форми релігії: фетишизм, магія, тотемізм, анімізм, культ предків.

1) Політеїзм - багатобожжя, віра в існування багатьох богів: античні грецька і римська релігії, язичництво; індуїзм, синтоїзм, даосизм, парсизм; буддизм.

3) Монотеїзм - єдинобожжя: християнство, іслам, іудаїзм, сикхізм.

За етнічною ознакою релігії поділяються:

1) Родоплемінні: анімізм, тотемізм, фетишизм, культ предків; магія та численні землеробські культи. Передували будь-яким іншим віруванням та збереглися зараз у

деяких народів і племен , які за рівнем свого соціально-економічного розвитку стоять на порозі сучасної цивілізації. Перші форми релігійного відображення світу по суті стали

початковою спробою пояснення результатів свідомого виходу людини у зовнішній світ та розуміння взаємозв'язку природного і людського життя.2) Національні: іудаїзм, індуїзм, синтоїзм, сикхізм. даосизм, парсизм.

З'являються у процесі соціального та етнічного розшарування суспільства та формування державної організації. У цих ранніх релігіях образ Божества наближається до людини,

стає антропоморфним, тобто схожим за виглядом на людину. Національно-державні релігії формуються у процесі становлення давніх суспільств у Єгипті. Месопотамії, Греції,

Римі, Персії. У процесі появи пізніх національних релігій в них починають переважати елементи

визначення божества як трансцендентного абсолюта. З певними трансформаціями деякі національні релігії зберегли своїх віруючих і у сучасному світі.

3) Світові: християнство, іслам, буддизм. З'являються на грунті національно-державних і відрізняються від них космополітизмом, тобто не пов'язуються з окремим етносом. Прозелетизм світових релігій проявляється у прагненні залучити якнайбільше прихильників у результаті активної пропаганди свого віровчення.У сучасному світі внаслідок зрощення та злиття елементів різних національних і світових релігій утворюються нові синтетичні та нетрадиційні форми релігій.

9. Теологічні та наукові концепції релігії:

Історично першою формою релігієзнавства стає теологія або богослов'я -учення про Бога. Така доктрина виходить з реального існування Бога, Абсолюта, "трансцендентного " ( потустороннього, тобто того, що знаходиться за межами людського та природного існування, яке безпосередньо відчувається людиною), "світової душі" й будь-чого іншого такого роду, що стає об'єктом релігійних поклонінь. Це може бути "зустріч" людини зі святим, трансцендентним, що породжує у психіці особливі почуття і переживання. Теології пояснюють релігійну віру "божественним чудом", яке стає результатом звернення Бога до людини й народженням діалогу між ними.

Теоретик католицизму Фома Аквінський розробив п'ять раціональних доказів існування Бога, які передбачають посилання на методику наукового дослідження:

- якщо у світі все рухається, змінюється, то має існувати першоджерело руху взагалі, яким і є Бог.

- якщо у світі існує загальна причинна обумовленість явищ і процесів, то мусить існувати першопричина, себто Бог.

- у світі існують випадкові явища, які стають результатом певної невідповідності закладеному у світі порядку, змінити який може тільки Бог.

- якщо речі -відмінні за ступенем досконалості, то для порівняння має існувати зразок досконалості, абсолютна досконалість, якою є Бог.

- якщо у світі існує доцільність в усьому, то Бог ототожнює своєрідний алгоритм розви гку всесвіту.

У XIX столітті кола інтелектуалів захопила хвиля теорії еволюції. Нова ера наукових досліджень викликала у багатьох людей сумніви щодо усталених систем, у тому числі й релігійних. Критики релігії пішли у рішучій наступ і висунули твердження: " Бог -це ніщо інше, як продукт людської уяви", "Релігія - це опіум народу". За допомогою психології, соціології, антропології, археології та інших наук вчені намагалися з'ясувати, як і чому виникла релігія. Серед багатьох теорій найбільш відомою стала концепція анімізму, яку висунув англійський антрополог Едвард Тайлор. За словами Тайлора. релігія почалася з припущення, що душа продовжує жити після смерті і зрештою люди почали обожнювати померлих та предмети, в які, на їхню думку, переходили душі.У сучасному світі через популярність атеїзму багато людей вважає доведеним те, що Бога немає. На основі цього вони роблять висновок, що пояснення існування релігії слід шукати в самій людині, тобто в її мисленні, в потребах, в побоюваннях та в її "комплексах".

10. Провідні функції релігії.

Світоглядна. Релігійний світогляд замінює реальні знання ілюзорними уявленнями, своєрідним осмисленням природи, людини і суспільства, істинність яких не піддається сумнівам. Він сприймається без доказів на віру, носить догматичний характер. Релігія інтуїтивна та ірраціональна. На цій основі релігія стає пізнанням Бога та життям у спілкуванні з Богом.

1. Компенсаційна функція. Проявляється у намаганні віруючого досягти душевного спокою та злагоди з самим собою. Релігія дає втіху, полегшує страждання, відводить від негативних проявів людського існування, в уяві віруючого надає йому того, чого бракує у реальному житті. Це найголовніша функція релігії - надавати втіху. Важливим є психологічний аспект компенсації: зняття стресу, катарсис, духовна насолода, надія на милосердя Бога.

2. Регулятивна функція. Релігія через систему своїх духовних цінностей, норм і правил впливає на приватне та суспільне життя людини, визначає її життєву позицію, поведінку, весь уклад існування. Прихильники релігійного обгрунтування моральності спираються на такі аргументи: моральні настанови історично уперше сформульовані у релігії; певний догматизм релігії вимагає визнання абсолютної незаперечності, тобто божественного походження моральних норм.

3. Така позиція може викликати заперечення у тому розумінні, що не ураховує реальну життєдіяльність людей на різних етапах розвитку людського роду, історичний процес самоусвідомлення особистого "Я", яке на основі совісті, "внутрішнього закону"( за Е.Кантом) реалізує відповідальність індивідуальної поведінки загальнолюдському досвіду і залишає особистості певне право варіантності, альтернативності вибору.

4. Інтегративна функція. Релігія є засобом об'єднання людської спільноти на основі єдиного віровчення. Масштаби цього об'єднання поширюються у межах певної релігійної громади і навіть усього суспільства. Релігія постає як основа соціальності тому, що солідарність, тобто почуття спільної причетності людей до- чогось цілого, єдиного "ми" породжується єдиним зв'язком з Богом, в якому вони уперше почувають себе родиною, громадою, народом. Релігія може інколи допомогти суспільству уникнути деспотизму або анархії у тому розумінні, що служіння державі, народу, соціальній групі, ідеї тощо грунтується на служінні Божій волі і поза цим взагалі немає нічого такого, що б змусило людину служити правді і правдою.

Культурозберігаюча. Реалізується у впливі релігії на розвиток писемності, книгодрукування, мистецтва, збереження цінностей релігійної культури, передачу досвіду від покоління до покоління. Релігія завжди відігравала у суспільстві важливу культурно-історичну роль, виступала як засіб збереження традицій і звичаїв. Релігія у сучасному світі набуває все більше актуальності у плані відчуття єдності людського роду, значущості неперехідних загальнолюдських моральних норм і цінностей

11. Сутність та форми релігійного досвіду.

Релігійне життя людини базується на безпосередньому релігійному досвіді. Його основою є особиста зустріч людини з Божеством. Спочатку Бог виникає у духовному сприйнятті світу на рівні откровення, а потім цей досвід появи Божества узагальнюється. Здатність сприймати Божество через надчуттєвий, містичний досвід реалізується у почутті віри. Сутність релігійної віри полягає у тому, що вона с знанням без доказів, упевненістю в існуванні абсолютного. Через віру як одкровення не людина створює Бога, а Бог відкривається людині. Головною формою набуття релігійного розуміння, пошуку зв'язку з Богом є молитва. Молитва є зверненням людини до Бога, розмовою з Богом.Мовою релігійного досвіду є міф, слово і догмат. Релігійний досвід людини спочатку приймає форму міфу - Богоявлення трансцендентного Абсолюту віруючому. Бог може об'явитися у вигляді символу, алегорії (палаючий кущ), дивовижного уявлення про голос зі сфери потойбічного тощо. Згодом міф доповнюється словом, тобто безпосереднім звертанням Бога до людини. Бог звертається до людей через пророків (Мойсей, Будда, Ісус Христос). У писемному вигляді Слово Боже стає Святим письмом. Віруючі вважають, що Біблія, Коран - це книги, які написані Духом Божим за допомогою освячених від Бога людей. Так як Слово Боже є своєрідною настановою Бога людям, то воно також розглядає різноманітні прояви земного людського буття. Змістовний компонент знання про Бога виявляється у догматі. Будь-яка релігія не тільки впевнена у тому, що Бог є, а й має певні уявлення про те, яким він є. Релігійний догмат - це системне тлумачення та упорядкування уявлень, які виходять з міфу та Слова. Релігійний досвід у формі догмату канонізується, тобто стає обов'язковим для віруючих при розумінні сутності божества та у процесі культових дій. Безпосередня реалізація релігійного досвіду у житті віруючого здійснюється за допомогою культових дій. Культ як система священних і боготворчих дій богослужіння є міфом, Словом і догматом у практиці віросповідання. Центральне місце в культі обіймає молитва. Складовою частиною культу є культові акти: поклони, ставання на коліна, а також символічні дії богослужіння: обряди, проповідь, жертвопринесення, таїнства. За допомогою таїнства людина поєднується з Богом.Через таїнства віруючим ніби-то передається благодать Божа. Наприклад, у християнстві обряд причащання символізує очищення від гріхів за допомогою частування віруючих хлібом (тіло Ісуса Христа) і вином (кров Ісуса Христа); сповідь - це каяття у гріхах. У деяких релігіях під час культових дій застосовуються різного роду зображення Бога: ідоли, статуї, ікони. До культових предметів відноситься церковне оздоблення, священні книги тощо. Богослужіння у просторовому вимірі з давніх - давен відправлялося у спеціальних відокремлених місцях. Спочатку це було просто неба,але за бігом часу більшість релігій створили спеціальні будівлі – храми. Релігійний культ формується поступово й акумулює у собі релігійний досвід багатьох поколінь.