26.Біблія як священна книга християн та культурно-історичний феномен.

Усі християнські конфесії вважають священою книгою канонічний зразок Святого письма - Біблію. "Біблія" у перекладі з грецької означає книги. Ці книги є збіркою давніх ідеологічних, історичних та літературних пам'яток, які складають дві основні частини Біблії - Старий та Новий Завіти. Богослови називають Біблію книгою, написаною Духом Божим за допомогою освячених від Бога людей - пророків та апостолів. Перша частина Біблії - Старий Завіт, запозичений християнством в іудаїзмі. У Новий Завіт, який сформувався протягом І-ІІ ст., богослови відібрали 27 книг. їх також можна розподілити на декілька груп.

Християнська Біблія базується на перекладі з грецької, що був зроблений у Єгипті за часів царя Птолемея II (III ст. до н.е). У IX ст. Кирило та Мефодій переклали Біблію слов'янською мовою.

Серед різних релігійних напрямків ставлення до Біблії неоднакове: католикам тривалий час забороняли читання Біблії та й зараз не радять її читати без священника; у православ'ї не рекомендували вивчення Біблії поза недільними школами або ж іншими релігійними закладами; у протестантизмі кожен повинен самостійно вивчати й уміти тлумачити Біблію. Послідовники різних релігійних течій у християнстві стверджують, що вивчення Біблії без віри неможливе і тому невіруюча людина не може зрозуміти Біблію.

У той же час вільнодумці та атеїсти усіх часів позбавляли Біблію святості.

Історично склалося так, що протягом багатьох століть Біблія впливала на "духовний клімат" Європи, визначала загальноєвропейський розвиток культури. Спираючись на Біблію, християнство виробляло світоглядну позицію людей та спрямовувало діяльність віруючих задля досягнення "царства небесного". Особливе місце займає Біблія в історії розвитку писемності та розповсюдженні грамотності. І зараз вона є безперечним лідером серед друкованих видань, ця книга перекладена більш ніж на 1,5 тисячі мов.

Аналіз тексту Біблії свідчить про те, що її писали в різні епохи різні люди.

Значне місце у Біблії займає жанр епосу.

Біблія водночас упорядкувала й історичні досягнення духовної культури людства, накопичені у давні часи, й у формі популярного знання зробила їх доступними для наступних поколінь. Біблія мала значний вплив на розвиток мистецтва - архітектури, літератури, музики.Визнанням духовного авторитету Біблії є принесення присяги на Біблії главами багатьох держав або ж свідками в судах багатьох країн. Універсальність та певна доступність цієї книги приваблює людей різних епох і поколінь

27. Православ 'я додержується у Незмінному вигляді Символу віри. За православ'ям непогрішимість будь-якої людини, навіть першосвященика, протирічить тезі Біблії про визначальну гріховність людей. У Святому Письмі записано:"немає праведного ні одного" та"всі согрішили та позбавлені слави Божої.З цього витікає церковно-організаційна відмінність, за якою єдиним главою церкви є сам Господь. З іншого боку, православ'я не приймає протестантський догмат про порятунок власною вірою й зберігає свяшеницьку ієрархію. Православ'я не визнає світської влади за епіскопами, не шанує католицькі чернечі ордени, відкидає будь-які форми інквізиції.Православ'я, на відміну від католицизму, не має єдиного управлінського центру. У світі налічується 15 автокефальних національних церков, які діють автономно при організації внутрішньоцерковного життя. їх очолюють патріархи, архієпископи чи митрополити, обрані довічно помісними соборами. При главах церков діють синоди - дорадчі колегіальні органи управління. Найбільш численною і впливовою була Руська православна церква .Обрядові відміни полягають у тому, що богослужба у православних храмах проводиться, як правило, національними мовами, тоді як у католицьких іще донедавна обов'язковою була латинська. Православ'я шанує ікони, але майже не визнає церковної скульптури. Поширене поклоніння нетлінним мощам, збереження яких стає свідоцтвом с зятості земного життя конкретної людини.

У православ'ї значно більша роль відводиться постам, які створюють у віруючих особливий душевно-емоційний стан, відчуття внутрішньої причетності до людської та божественної природи Ісуса Христа. Місіонерські відміни полягають у тому, що православна церква ніколи не вдавалася до насильницьких спроб розповсюдження свого ріровчення; вона визнає свободу віросповідання.

30. Причини виникнення нетрадиційних релігій і синкретичних культів. Неорелігії.

Нові нетрадиційні релігії - специфічна форма релігійних вірувань, своєрідний тип організації. В них, як правило не розроблена система віровчення і культу. Побудова релігійних громад має жорстку структуру, на чолі якої знаходиться харизматичний лідер, який має необмежену владу.

Виникнення: масова поява і стрімке поширення нових рел. течій припадає на 60-70-ті роки 20ст. – період так званого рел. буму. Батьківщиною більшості нетрадиційних течій вважаються США, звідки вони почали поширюватися в Європі,АзіїіЛатинс.Америці.

Причини появи:

 Наявність глобальних проблем людства( Економ кризи, соціал. Катаклізми, руйнування природи, загроза термоядерної війни, різні воєнні конфлікти)

 Криза ідей гуманізму і цінностей духовної культури.

Основні напрямки нетрадиційних релігій:

1. Неоорієнталістські культи

2. Нехристиянські об’єднання

3. Сайєнтологічний напрям

4. Нова магія,спіритизм.

5. Сатанинські групи.

Нові релігії будуються на принципі синкретизму і є цілком еклектичними. Неорелігії формувались як різновид харизматичних культів. Неорелігії претендують на створення нового світогляду зі своєрідним міфом та культом.

Причини виникнення неорухів у реліг. житті:

- Основа причина – це криза традиційної релігійності у 20 ст. під впливом розвитку наукового світогляду.

- Кризові явища в культурі, елементи соц. відчуження та розчарування у можливостях сучасної цивілізації гармонізувати суспільне життя призвели до того, що молодь відкидає ідеологію офіційного істеблішменту й шукає нові духовні орієнтири.

- Неокульти спираються на досягнення сучасної психології та мають у своєму розпорядженні різноманітні методи духовного впливу та створення ілюзій щасливого життя.

Неорелігії виділяють головне, спільне, загальне у своїх віровченнях. Неорелігії вважають свого пророка найбільш підходящим для даної епохи. Для неорелігій характерне особливе ставлення до засновника, який має неповторну харизму, що надає йому авторитет мудрості та святості, рис самого божества.

31. Дайте характеристику розмаїття християнських конфесій у сучасній Україні. Становище православ’я, як й інших релігійних конфесій, змінюється на краще з другої половини 80-х років. Церква визнається державою як важлива духовна сила в оновленні та перебудові суспільства.

Наприкінці 80-х років була легалізована УГКЦ та відновила свою діяльність УАПЦ. З отриманням Україною незалежності постало питання і про незалежність української церкви.

Московський патріархат надав Київській митрополії права майже повної самостійності. З метою повного відокремлення від Москви деякі ієрархи УАПЦ та УПЦ на Всеукраїнському соборі у червні 1992 року проголосили про створення Української Православної церкви – Київського патріархату. Але на помісному соборі при обранні патріарха у 1995 році цілісність нового релігійного об’єднання була порушена й суперечки призвели до розколу в Київській патріархії.

Фактично в Україні зараз існує три православних церкви:

- УПЦ, що канонічно підпорядкована Московському патріархату;

- УПЦ Київського патріархату;

- Українська автокефальна православна церква.

Українська греко-католицька церква була юридично зареєстрована у 1991 році. Сьогодні УГКЦ має 11 єпіскопів, 3 єпархії та більш ніж 5 млн. віруючих. У східних областях України громади греко-католиків є у Миколаєві, Донецьку.

Римо-католицька церква об’єднує, в основному, осіб польського походження на Заході України, але її громади поширені в усіх областях республіки.

Іслам в Україні представлений лише одним із його напрямів – сунізмом. Віруючі мусульмани об’єднані у 255 релігійних громад, більшість з яких функціонують у Криму та інших областях півдня України. В Криму мусульманські громади домагаються об’єднання в їх межах кримсько-татарського населення, його участі у суспільно-політичному житті півострова. Розповсюдження нетрадиційних релігій в Україні, в основному, пов’язується із розширенням інформаційного простору, розвитком міжнародних стосунків, коли місіонери з-за кордону пропагують нові екзотичні вірування й залучають до своїх лав переважно невіруючих, тобто тих, хто не мав попереднього містичного досвіду, здебільшого молодь.

Неохристиянські рухи прийшли з-за кордону через різноманітні міжнародні християнські місії, секти, новітні церкви .Неорелігії орієнталістського напряму в Україні представлені переважно неоіндуїзмом (“Товариство Свідомості Крішни”, Товариство ведичної культури, Місія “Світло душі”) і течіями буддистського толку (дзен-буддизм). Діяльність громад кришнаїтів в Україні було дозволено у 1990 році і зараз Всеукраїнський центр громад Свідомості Крішни об’єднує близько 50 територіальних осередків у різних областях.

Серед синтетичних неорелігій в Україні 90-х років широкого громадського резонансу набула діяльність “Білого братства, яке очолювали Юрій Кривоногов і Марія Цвігун. Вчення Кривоногова полягало у повному відкиданні сучасного світу “безбожників” і програмі перетворення світоустрою. Власне, шляхом цієї перебудови виявлялась відмова від усіх людських цінностей, загибель людства і “кінець світу”. Члени секти – здебільшого молодь – залучались за допомогою методів гіпнозу та психічного тиску. Але “кінець світу”, призначений на листопад 1993 року, не відбувся – після хуліганських дій та скривдження святинь Софійського собору лідери Братства були заарештовані й підпали під карну відповідальність, а рядові братчики затримані та відправлені на лікувальну реабілітацію.

Взагалі більшість нетрадиційних рухів в Україні перебувають у стані формування. Пожвавлення діяльності церкви й інших релігійних організацій, насичення ринку релігійною літературою, відбудова храмів, звернення до релігії нової хвилі віруючих характеризує сучасний стан релігійного життя в Україні.

33. Серед синтетичних неорелігій в Україні 90-х років ши­рокого громадського резонансу набула діяльність "Білого братства"(вчення "Юсмалос"), яке очолювали Юрій Криво-ногов ("пророк Юоан Свамі") і Марія Цвігун ("Марія Деві Христос"). Вчення Кривоногова полягало у повному відки­данні сучасного світу "безбожників" і програмі перетворен­ня світоустрою. Власне, шляхом цієї перебудови виявлялась відмова від усіх людських цінностей, загибель людства і "кінець світу". Члени секти - здебільшого молодь - залуча­лись за допомогою методів гіпнозу та психічного тиску. Але "кінець світу", призначений на листопад 1993 року, не відбувся - після хуліганських дій та скривдження святинь Софійського собору лідери Братства були заарештовані й підпали під карну відповідальність, а рядові братчики затри­мані та відправлені на лікувальну реабілітацію.

Взагалі більшість нетрадиційних рухів в Україні пере­бувають у стані формування.

Пожвавлення діяльності церкви й інших релігійних ор­ганізацій, насичення ринку релігійною літературою, відбу­дова храмів, звернення до релігії нової хвилі віруючих характеризує сучасний стан релігійного життя в Україні.