Стислий висновок за лекцією

1. Умовивід є найбільш складною базовою формою мислення, яка об’єднує дві попередньо розглянуті форми – судження і поняття.

2. За допомогою умовиводів людина може умоглядно здобувати нові дані про предмети – формулювати висновки щодо них.

3. Існують правила, за яких висновок умовиводу буде істинним.

4. Розрізняють три базові різновиди умовиводів – за напрямком руху думки.

5. У залежності від різновиду, умовиводи можуть приводити людину як до достовірних висновків, так і до імовірнісних.

6. Знаючи теоретичні аспекти формування умовиводу, людина має змогу струнко поєднувати судження для отримання істинних висновків, або принаймні таких, імовірність яких є високою.

Питання для самоконтролю за темою 5:

1. Дайте дефініцію умовиводу як формі мислення.

2. Характеризуйте будову умовиводу.

3. Назвіть умови істинності умовиводів, наведіть приклади.

4. Які існують різновиди умовиводів? Наведіть приклади.

5. Характеризуйте найпростіші дедуктивні умовиводи.

6. Розкрийте структуру силогізму, назвіть аксіоми силогізму.

7. Дайте приклади умовних та розділових дедуктивних умовиводів.

8. Характеризуйте індуктивні умовиводи.

9. Які особливості мають традуктивні умовиводи?

Основна література для самостійної роботи за темою 5:

• Войшвилло Е. Дегтярев М.Логика. – Москва: Владос, 2001. – С.333 - 406.

• Гетманова А.Д. Учебник по логике. – Москва: Омега-Л, 2008. – С. 120 - 186.

• Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник. – К.: Знання, 2008. – С. 107 - 195.

• Конверський А.Є. Логіка. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 203 – 254.

• Маслов Н.А. Логика: учебник. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2007. - С. 265-378.

• Мельников В.Н. Логические здачи. – К.: Вища школа, 1989. - С. 194 - 235.

• Тофтул М.Г. Логіка: Підручник. – К.: Академія, 2006. - С. 105 -185.

• Хоменко І.В. Логіка. Підручник. – К.: ЦУЛ, 2007. – С. 160 - 197.

• Уемов А.И. Задачи по логике. – Москва: ВШ, 1961. – С. 115 - 240.

Тема 6 доведення і спростування

1. Доведення, його структура, різновиди і правила.

2. Спростування, його різновиди.

3. Суперечка і дискусія як різновиди аргументації.

4. Логічні пастки, способи їх подолання.

1. Доведення, його структура, різновиди і правила

Отримання опосередкованих, похідних знань відбувається не лише у формі умовиводу. Іншою формою здійснення цього процесу в мисленні є доведення (доказ). Він якісно від базових форм мислення і тому розглядається окремо від них.

Доведення (доказ) – форма мислення, що обґрунтовує істинність суджень та умовиводів, яка не є очевидною. Доведенням людина перетворює їх на очевидно істинні.

Мовною формою вираження доведення є більш-менш складні мовні конструкції, які складаються з речень, пов’язаних між собою логічним зв’язком - за законами логіки.

Доведення структурно нагадує умовивід. Але якщо останній складається з суджень, доказ утворюється шляхом поєднання самих умовиводів і суджень, але є простою їх сумою.

При цьому слід розрізнять поняття “доведення” і “аргументація”. Останнє ширше за змістом. Якщо доведення призначене для обґрунтування істинності позиції, аргументація потрібна для впевнення співрозмовника у доцільності саме такої, а не будь-якої іншої позиції.

Структура доведення включає три складові:

Теза – судження, істинність якого має бути доведена. В якості тез можуть виступати найрізноманітніші судження, якщо вони не очевидні для співрозмовника. Скажімо, в науках це різноманітні положення (теореми – в геометрії, факти і обставини – в юриспруденції), у повсякденній практиці – певні переконання, чужі і власні думки. Різновидом тези є гіпотеза – більш-менш імовірне припущення, яке може стати предметом доказу, а з часом отримати статус наукового положення чи теорії (за умов успішності доказу). У свій час М.Ломоносов зазначав, що гіпотези представляють собою єдиний шлях, яким видатні люди дійшли до відкриття найважливіших істин науки. Розмірковуючи над сутністю гіпотези, більш точною стає одна з функцій доведення – бути необхідним засобом у розробці теорії або її розвитку. Тут можемо нагадати гіпотезу атомістичної будови матерії Левкіпа, Демокріта, Тіта Лукреція Кара та інших, яка пізніше, будучи доведеною, була покладена в основу елементарної фізики; гіпотезу І.Канта про виникнення Сонячної системи з прототуманності тощо.

Різновидом гіпотези в юридичній практиці є версія (від латинського versio – видозміна, поворот) – здогад або припущення правознавця про наявність або відсутність подій, фактів, характер і природу вчинків тощо.

Аргументи – судження, за допомогою яких доводиться теза. Це положення, з яких виводиться істинність тези. Роль аргументів в доведенні надзвичайно велика. У повсякденній практиці їх, власне, і називають “доказами”. В юридичній теорії використовують термін «юридична основа». Аргументами можуть слугувати: достовірні факти, визначення, аксіоми і постулати (за потреби, бо вони, іноді спростовуються).

Саме факти у доказі мають значну примусову силу і, як правило, переконують найґрунтовніше – І.Павлов називав їх «повітрям вченого».

Форма доведення (демонстрація). Наявність тези і аргументів ще не означає, що доведення є наявним. Наприклад, якщо ми маємо купу автомобільних деталей, то це не означає, що вони є вже готовим автомобілем. Для того, щоб доведення було завершеним, необхідно встановити логічний зв’язок тез і аргументів, чим і є, власне, демонстрація.