4. Модальність суджень

Досі ми розглядали прості і складні судження, в яких щось безапеляційно стверджувалося або заперечувалося про атрибути предметів або взаємовідношення між ними – вони називаються асерторичні. У них не встановлюється характер взаємодії між суб’єктом та предикатом (або між простими судженнями – у складних), не відбиваються часові, імовірнісні, ціннісні, нормативні, інші нюанси.

Саме тому ПКС, як ми вказували раніше, майже завжди не у всій повноті відбиває істину – почасти знайдеться полярне за значенням судження, яке піддавало б сумніву, скажімо, смак, політичний погляд, спортивний, дозвільний інтерес людини тощо.

Існує особливий різновид суджень, у яких такі моменти відбиваються. Вони мають назву модальних (від латинського moda - стан). Модальні судження не просто заперечують або стверджують щось – натомість вони дають оцінку стосунків між S i P з певної точки зору.

Можна (і як правило, потрібно) доповнювати ПКС, уточнюючи, що зв’язок між S і P є необхідним, або випадковим, добре це чи погано, чи є доведеним, нормативним, забороненим зв’язок, чи ні тощо.

В результаті таких уточнень ми отримуємо модальні судження різних видів – завдяки так званим групам модальних операторів (функторів). Вони вивчаються у модальній логіці, у якій є такі розділи: епістемологія, деонтична логіка, логіка дії, логіка прийняття рішення, логіка надання переваги та інші – у кожній з них існують свої модальності.

Нижче у таблиці подаються деякі найбільш вивчені їх різновиди.

Види модальностей (за О.Д.Гетьмановою)

Логічні Модальності					Онтологічні модальності
Логічно необхідно					Онтологічно необхідно
Логічно випадково					Онтологічно випадково
Логічно неможливо					Онтологічно неможливо
Логічно можливо					Онтологічно можливо
Епістемічні модальності
Знання			Впевненість		Абсолютні			Порівняльні
Верифіковано			Впевненість		Істинно			Імовірніше
Невиріфіковано			Сумнів		Не істинно			Менш імовірніше
Спростовано (фальсифіковано)			Відкидання		Не визначено			Рівноімовірно
			Припущення
Деонтичні модальності (нормативні)	Аксіологічні модальності (оціночні)						Темпоральні модальності (часові)
	Абсолютні			порівняльні			Абсолютні		порівняльні
Обов’язково	Добре			Краще			Завжди		Раніше
Нормативно (байдуже)	Аксіологічно байдуже			Рівноцінно			Тільки іноді		Одночасно
Заборонено	Погано			Гірше			Ніколи		Пізніше
Дозволено

До кожної з груп модальностей входять модальні поняття абсолютного і відносного (порівняльного) значення. Наприлад, стосовно аксіологічної модальності, абсолютні – це «добре» і «погано», всі інші модальні функтори утворюють відносний континуум між ними – при цьому „нейтральна” модальність у даному випадку виражається оператором „індиферентно” (байдуже).

Уявити, або графічно зобразити континуум доволі нескладно (нижче наведено приклади операторів аксіологічної і деонтичної модальностей).

погано(що S є/не є Р) байдуже добре(що S є/не є Р)

заборонено нормативно обов’язково (наказано)

Зазначимо, що логічні модальності вивчалися ще Аристотелем і середньовічними логіками. Детальне дослідження численних груп модальностей почалося у 50-ті роки ХХ ст., хоча перші згадки про них належать до пізньої античності і Середньовіччя.