Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 4 Орган-я.doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
16.11.2018
Размер:
21.51 Mб
Скачать

4.Типи організаційних структур

Ефективність діяльності кожної фірми великою мі­рою залежить від того, наскільки професійно викону­ється функція менеджменту «організування». Сутність її полягає у формуванні певної системи відносин між окремими підрозділами підприємства, що дає змогу їм ефективно співпрацювати і досягати поставлених ці­лей, обираючи для цього відповідні засоби.

Системний підхід у менеджменті розглядає органі­зацію як певну цілісність, систему, що складається із взаємопов'язаних елементів. Тобто організація як сис­тема може бути утворена лише за можливості форму­вання і об'єднання її складових, побудови її структури, яка забезпечить стійкість, стабільність системи, дасть їй змогу реалізувати властивості, необхідні для бажано­го функціонування.

Організаційна структураупорядкована сукупність стійко взає­мопов'язаних елементів, які забезпечують функціонування і роз­виток організації як єдиного цілого.

Вона характеризує будову організації, просторово-часове розташування її складових, взаємозв'язки між ними і тісно пов'язана з цілями, функціями, процесом управління, роботою менеджерів і розподілом повнова­жень між ними. Від її ефективності залежить успішне функціонування організації.

Принципи побудови організаційної структури

1. Структура управління має насамперед відобража­ти цілі та завдання організації, а значить, бути підпо­рядкованою виробництву та його потребам.

2. При формуванні структури слід передбачати опти­мальний розподіл праці між органами управління та окремими працівниками, який забезпечує творчий ха­рактер роботи, нормальне навантаження та необхідний рівень спеціалізації.

3. Формування структури управління ґрунтується на визначенні повноважень і відповідальності кожного пра­цівника та органу управління з установленням системи вертикальних і горизонтальних зв'язків між ними.

4.Структура управління має бути адекватною соці­ально-культурному середовищу організації, яке істотно впливає на рішення щодо централізації та децентралі­зації, розподілу повноважень і відповідальності, рівня самостійності та масштабів контролю менеджерів.

Отже, побудова структури управління організацією передбачає поділ її на певні складові і делегування їм загального управлінського завдання через повноважен­ня та відповідальність, визначення інтеграційних та ко­ординаційних механізмів взаємодії.

При створенні організації і при здійсненні організаційних змін, процес побудови організаційної структури відбуваєть­ся поетапно: від задуму щодо майбутньої організації — до визначення завдань поточного адміністрування. При цьо­му функціональне наповнення кожної фази організацій­ного процесу суттєво змінюється (табл. 7.11).

Таблиця 7.11

Фази організаційного процесу

Основні фази організаційного процесу

Функції, що здійснюються в межах кожної фази

Фаза почину (ініціювання) –

Від задуму організації до стадії формування апарату управління нею

  • визначення завдань організації;

  • визначення способів їх вирішення;

  • проектування системи комунікацій

Фаза облаштування(координації) – від початку формування до визначення завдань поточної діяльності

    • визначення необхідних видів діяльності;

    • визначення складу виконавців;

    • створення системи мотивації;

Фаза розпорядча(адміністрування) – здійснюється у сформованому апараті за визначеними напрямами як поточне керівництво діяльністю організації

  • делегування повноважень та обов’язків;

  • визначення змісту розпоряджень;

  • забезпечення виконання розпоряджень

П. Друкер зазначав: «Хороша організаційна структура сама по собі не забезпечує високої ефективності... Але за поганої організаційної структури хороша робота неможлива, незалежно від того, наскільки хорошим є кожен мене­джер сам по собі».

Побудова організаційної структури передбачає:

— формування виробничої структури та структури управління організацією;

— визначення схеми взаємозв'язків між підрозділа­ми, що забезпечують бажаний рівень централізації чи децентралізації;

— регламентацію управлінських функцій і виробни­чих завдань, визначення повноважень і обов'язків поса­дових осіб;

— затвердження положень про роботу відділів та по­садових інструкцій;

  • формування штату працівників організації.