2.2.Злочинна самовпевненість. Інтелектуальний і вольовий момент.

Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення (ч. 2 ст. 25 КК) [21].

Інтелектуальний момент злочинної самовпевненості характеризується тим, що особа передбачає можливість настання суспільне небезпечних наслідків свого діяння.

Вольовий момент полягає у тому, що особа легковажно розраховує на відвернення цих наслідків. Прикладом злочинної самовпевненості є перевищення швидкості водієм, який розраховує у будьякий момент загальмувати й уникнути небажаних наслідків, але не встигає цього зробити і завдає середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень пішоходу.

При визначенні злочинної самовпевненості закон не вказує на усвідомлення особою суспільне небезпечного характеру свого діяння. Однак це не означає, що винний не розуміє своїх дій (бездіяльності). Він усвідомлює їх потенційну суспільну небезпеку і вважає, що подібна його поведінка хоча і може викликати небезпечні наслідки, у цьому конкретному випадку не призведе до такого результату [30].

За законодавчим формулюванням злочинної самовпевненості, її інтелектуальна ознака зближується з ознакою інтелектуального моменту умислу. Як умисел, так і злочинна самовпевненість передбачають настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.

Але передбачення суспільно небезпечних наслідків при злочинній самовпевненості має свої відмінності від передбачення при умислі. Якщо при умислі передбачається як можливість, так і неминучість настання суспільно небезпечних наслідків, то при злочинній самовпевненості може йти мова лише про передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків. Передбачення неминучості настання суспільно небезпечних наслідків виключає розрахунок на їх відвернення. Тому невипадково, що у законодавчому формулюванні прямого й непрямого умислу мова йде про передбачення суспільно небезпечних наслідків (частини 2 та 3 ст. 24 КК), а при визначенні злочинної самовпевненості в законі вказується на передбачення лише можливості настання суспільно небезпечних наслідків (ч. 2 ст. 25 КК).

Другою особливістю передбачення при злочинній самовпевненості є те, що наслідки при цьому виді необережної форми вини передбачаються лише в абстрактній, загальній формі.

При злочинній самовпевненості винний передбачає, що діяння, подібні до вчиненого ним, взагалі призводять до суспільно небезпечних наслідків, проте вчинена саме ним дія (бездіяльність) не повинна в даному конкретному випадку спричинити таких наслідків. Тому, діючи у відповідній конкретній обстановці, особа не усвідомлює реального розвитку причинового зв'язку між своєю поведінкою і наслідками, хоча й могла б це зробити при більшій концентрації й мобілізації своїх психічних можливостей [31].

В законі не дається характеристики стану свідомості винної особи по відношенню до основної об'єктивної властивості дії - суспільної небезпеки; чи усвідомлює винна особа суспільно небезпечний характер своїх дій?

Декотрі автори вирішують це питання позитивно і, отже, характеризують інтелектуальний момент при самовпевненості - різновиду необережної форми вини - як усвідомлення особою суспільно-небезпечного характеру своїх дій, тобто точно так, як закон характеризує інтелектуальну сторону умислу, як прямого, так і непрямого. Практично це може привести (і нерідко приводить) до усунення меж між принципово різними формами вини, і визнанню наявності непрямого умислу там, де фактично мала місце необережність у вигляді самовпевненості.

Насправді ж, самовпевненість відрізняється від непрямого умислу обома моментами інтелектуальної сторони психічної діяльності - як  характером передбачення, так і станом усвідомлення [25].

Вина ж суб'єкта полягає в тому, що його розрахунок виявляється легко-важним, він неправильно оцінює обставини, на які покладається. Хоча якщо відноситись більш вдумливо, застосувавши свої інтелектуальні можливості, винна особа могла б усвідомити недопустимість подібної поведінки.

Отже, при характеристиці інтелектуальної сторони психічної діяльності суб'єкта при самовпевненості в законі вказується лише на передбачення можли-вості настання суспільно-небезпечних наслідків і не дається характеристика стану свідомості винного по відношенню до самої дії, як це робиться, наприк-лад, при визначенні умислу.

При самовпевненості особа передбачає абстрактну можливість настання шкідливих наслідків і визнає факт порушення нею правил обережності і, як указано в законі (ст.25 КК), передбачає можли-вість настання суспільно небезпечних наслідків. Враховуючи це, потрібно законодавчо закріпити запропоноване визначення злочинної самовпевненості. Тоді, в законі давалася б характеристика стану свідомості винної особи по відношенню до основної об'єктивної властивості дії – суспільної небезпеки [25].