5.5. Використання безпроводового зв’язку
При побудові комп’ютерних мереж останнім часом досить часто застосовують також канали безпроводового зв’язку, які для передавання даних використовують електромагнітні хвилі різних частотних діапазонів.
Технологія Bluetooth. Найширшого розповсюдження для побудови багатоточкове радіоз’єднання в мережах отримала технологія Bluetooth (Блутуз). Ця технологія передбачає використання вбудованих радіопередавачів та приймачів, які працюють в неліцензованому діапазоні радіочастот 2,45 ГГц і забезпечують швидкість передавання даних до 721 Кбіт/сек три голосових канали по 64 Кбіт/сек. Віддаль радіозв’язку за цією технологією залежить від потужності сигналу і становить 10…100м. Для кожного пакету обчислюється контрольна сума і пакети з помилками передаються повторно. Всі вузли, які працюють в мережі Bluetooth, мають індивідуальні апаратні адреси довжиною 12 двійкових розрядів.
Стандарт ІЕЕЕ 802.11. В кінці 90-их років минулого століття був прийнятий стандарт ІЕЕЕ 802.11, який описує побудову локальних мереж передавання даних з використанням безпровідного радіозв’язку.
Стандарти ІЕЕЕ 802.11а і 802.11g використовують відповідно частоти 5…6 ГГц і 2,4 ГГц та забезпечують швидкість передавання даних до 54 Мбіт/сек.
Найширшого застосування здобув стандарт 802.11b, який ще називають "безпровідний Ethernet" або "Wi-Fi". Мережеві адаптери робочих станцій цього методу використовують вбудовані радіопередавачі і приймачі, які працюють на частоті 2,4 ГГц і забезпечують швидкість передавання даних 11 Мбіт/сек.
Цей стандарт використовує метод доступу до фізичного середовища CSMA/CA - множинний метод доступу з прослуховуванням несучої та запобіганням колізій.
Специфіка радіозв’язку не дозволяє станціям впевнено виявляти колізії і тому метод запобігає їх виникненню шляхом використання спеціальних коротких керуючих кадрів: RTS - готовність до передачі і CTS - готовність до прийому, якими на початку сеансу зв’язку обмінюються відправник і отримувач пакету. Кадр RTS містить адресу отримувача кадру та інформацію про тривалість передавання даних, яка дозволяє іншим станціям мережі прогнозувати час звільнення середовища. Адресат обов’язково посилає відправнику кадр підтвердження правильності прийому даних.
Клієнтські адаптери стандарту ІЕЕЕ 802.11 містять радіоприймач та передавач з антеною та інтерфейсний вузол для під’єднання до одного зі стандартних слотів або портів персонального комп’ютера. Адаптери також можуть бути вбудованими в ПК у вигляді конструктивного елемента (наприклад, ноотбук за технологією Centrino). Вони забезпечують зв’язок між станціями мережі у зоні прямої видимості на відстань до 300 м.
Апаратура точок доступу містить радіоприймач/передавач з інтерфейсом для під’єднання до локальної мережі. При використанні антенних підсилювачів стандарт забезпечує зв’язок типу "точка-багато точок" на віддаль до декількох кілометрів. Крім під’єднання до мережі персональних комп’ютерів точки доступу забезпечуєть з’єднання між собою розподілених сегментів та з’єднання мостів локальних мереж. При використанні спрямованих антен і антенних підсилювачів стандарт 802.11 може забезпечити радіозв’язок типу "точка-точка" на віддаль до декількох десятків кілометрів.
Стандарт "Wi-Fi" використовують при побудові безпроводових локальних мереж кампусів, будинків, офісів, організації відеоконференцій з використанням мобільних комп’ютерів і т.п.
Стандарт ІЕЕЕ 802.16. У 2003 році був затверджений стандарт ІЕЕЕ 802.16, який ще називають "Wi-Max". Цей метод передбачає використання радіочастоти 2,45 ГГц і забезпечує передавання даних з швидкістю до 75 Мбіт/сек на віддаль до 30 км. При цьому він використовує як прямі, так і відбиті хвилі, що забезпечує покриття не тільки в зоні прямої видимості.
Автоматичний вибір потужності радіосигналу забезпечує необхідну віддаль передавання сигналу в межах допустимої. Метод підтримує шифрування даних з використанням ключа довжиною 128 біт, що забезпечує протистояння зломам. Wi-Max дозволяє передавати комп’ютерні та мульти-медіа дані, що забезпечує якісну відео-трансляцію та ІР-телефонію.
Метод є перспективним для під’єднання до точки доступу в Інтернет кінцевих користувачів.
Стандарт 3G. В останні роки для під’єднання до Інтернету персональних комп’ютерів почали використовувати системи сотового телефонного зв’язку стандарту 3G, які забезпечують отримання даних з швидкістю 2 Мбіт/сек і передавання даних з швидкістю 384 Кбіт/сек в діапазоні частот 1885-2025 МГц і 2100-2200 МГц. Недоліком цього виду зв’язку є висока вартість абонплати.