Це відбувається:

• В емпіричний спосіб адміністратором мережі. Труднощі виникають у великих мережах зі складною топологією

• Автоматичні способи визначення маршрутів. Тут кінцеві вузли та інші пристрої мають спеціальні програмні засоби, що організовують обмін службовими повідомленнями, які надають інформацію про стан мережі. Згодом на підставі такої інформації програмними методами визначаються раціональні маршрути.

Після визначення маршруту (власноруч чи автоматично) потрібно повідомити про це всі пристрої мережі. Це відбувається також або власноруч або автоматично, і обов’язково створюється новий запис в таблиці комутації.

Оскільки топологія і склад інформаційних потоків може змінюватися (відмови вузлів або поява нових вузлів, зміна адрес або визначення нових потоків), це потребує постійного аналізу стану мережі і обновлення маршрутів та таблиць комутації. Тому, такі задачі потребують складних програмних та апаратних засобів.

3. Просування потоків

Після визначення маршруту, і занесення записів у таблиці всіх транзитних вузлів, можна переходити до передачі даних між абонентами – комутація абонентів. Для кожної пари абонентів ця операція містить кілька (за кількістю транзитних вузлів) локальних операцій.

Відправник виставляє дані на той порт, з якого починається маршрут. Всі транзитні вузли виконують скерування даних з одного зі своїх портів на інший, тобто здійснюють комутацію портів. Пристрій, який призначено для комутації називається комутатором (switch).

Комутатором в широкому сенсі слова називається пристрій будь-якого типу, що здатен виконати операції перемикання потоку даних з одного інтерфейсу на іншій. Операція комутації може бути виконана відповідно до різних правил і алгоритмів.

Комутатором може бути як спеціалізований пристрій, так і універсальний комп'ютер з вбудованим програмним механізмом комутації, в цьому випадку комутатор називається програмним. Комп'ютер може суміщати функції комутації даних, що направляються на інші вузли, з виконанням своїх звичайних функцій кінцевого вузла.

Перед комутацією комутатор повинен розпізнати потік і порівняти його ознаки зі своїми записами в таблиці комутації. При збіганні ознак потік скеровується на порт, що визначений у маршруті.

Проте у багатьох випадках більш раціональним є рішення, відповідно до якого деякі вузли в мережі виділяються спеціально для виконання комутації. Ці вузли утворюють комутаційну мережу, до якої підключаються решта вузлів.

На рисунку показана комутаційна мережа, що утворена з вузлів 1, 5, 6 і 8, до якої підключаються кінцеві вузли 2, 3, 4, 7, 9 і 10.

4. Мультиплексування і демультиплексування

У випадку просування «змішаного» потоку, що призначений для різних отримувачів, потрібно вирішити задачу демультиплексування, тобто розділення потоку на кілька складових. Зворотною є операція мультиплексування – утворення з кількох потоків одного спільного потоку.

Комутатор, в якому всі вхідні потоки комутуються на один вихід і об’єднуються до одного потоку називається мультиплексором. Комутатор, що має один вхідний порт і кілька вихідних називається демультиплексором.

Операції мультиплексування/демультиплексування мають таке ж важливе значення в будь-якій мережі, як і операції комутації, тому що без них довелося б всі комутатори зв'язувати великою кількістю паралельних каналів, що звело б нанівець всі переваги неповнозв’язної мережі.