Базові терміни і поняття

Державна реєстрація прав на землю - це юридично визначена, поліфункціональна, вольова діяльність суб’єктів управлінських земельних реєстраційних правовідносин, спрямована на внесення передбачених законодавством належно отриманих даних у спеціально призначені для цього офіційні документи уповноваженими державою суб’єктами за встановленою процедурою з метою виникнення, зміни або припинення відповідних прав на землю у належних заінтересованих осіб, які її ініціюють, та утвердження останніх як легалізованих суб’єктів зазначених прав.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно (за загальним правилом) - це юридично визначена, поліфункціональна, вольова діяльність суб’єктів адміністративних реєстраційних правовідносин, спрямована на внесення передбачених законодавством належно отриманих даних у спеціально призначені для цього офіційні документи уповноваженими державою суб’єктами за встановленою процедурою з метою виникнення, зміни або припинення права власності на нерухоме майно у належних заінтересованих осіб, які її ініціюють, та утвердження останніх як легалізованих суб’єктів зазначених прав.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно у випадку, якщо реєстрація прав на нерухоме майно проводиться після здійснення передбаченої законом державної реєстрації договору про відчуження майна (напр. договорів, передбачених ст.ст. 657, 716, ч. 2 ст. 745, ч. 2. ст. 732 ЦК) - це юридично визначена, поліфункціональна, вольова діяльність суб’єктів адміністративних реєстраційних правовідносин, спрямована на внесення передбачених законодавством належно отриманих даних у спеціально призначені для цього офіційні документи уповноваженими державою суб’єктами за встановленою процедурою з метою визнання і підтвердження права власності на нерухоме майно у належних заінтересованих осіб, які її ініціюють.

Законодавство у сфері реєстрації прав на землю та реєстрації права власності на нерухоме майно - сукупність нормативно-правових актів у сфері реєстрації прав на землю та реєстрації права власності на нерухоме майно.

Земельна ділянка - територіально-просторова, індивідуально визначена і юридично відособлена поверхнева частина (включаючи ґрунтовий покрив) відповідної категорії земель, межі якої встановлені на місцевості та зафіксовані у земельно-правових документах, що посвідчують її приналежність на підставі відповідного юридичного титулу власникам чи користувачам, для цільового використання як операційної бази, засобу, умови та джерела життєдіяльності та задоволення матеріальних, соціальних, екологічних, духовних, інших потреб та інтересів особи // Андрейцев В.І. Об’єкти земельних правовідносин за новим Земельним кодексом України // Науково-практичні коментарі. – 2002. - №2. – С. 16-17.

Земля - головна територіально-просторова частина довкілля (навколишнього природного середовища) у межах території України як національне багатство Українського народу, матеріальна основа її територіальної цілісності, суверенітету й національної безпеки, що характеризується особливістю природної структури – ґрунтового покриву, розміщення, поширення рослинності, водних об'єктів, корисних копалин та інших ресурсів, які формують сферу життя для людини і живих організмів, та природні властивості якої використовуються на праві загального землекористування, диференціюється на окремі земельні ділянки (частини), які перебувають у власності українського народу або уповноваженого ним органу – держави для задоволення загальнолюдських інтересів або на праві колективної і приватної власності, з метою забезпечення корпоративних і особистих прав особи та права комунальної власності територіальних громад як матеріальна основа місцевого самоврядування, виступає основним засобом виробництва у сільському та інших галузях господарювання, операційною базою для системи розселення, в тому числі садових поселень, розміщення галузей народного господарства, державного матеріального резерву, шляхів сполучення, є невід'ємною умовою, місцем, засобом і джерелом існування живих організмів, життєдіяльності людини, забезпечення її духовних і матеріальних потреб і потребує у разі деградації здійснення заходів щодо відвернення небезпечного впливу на населення та якість довкілля» // Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: актуальні проблеми практичної теорії: Монографія. – К.: Знання, 2005. – С.148.

Облік кількості та якості земель - юридично визначена, об’єктивно необхідна, вольова діяльність уповноважених суб’єктів, спрямована на внесення передбачених законодавством належно отриманих відомостей (про площу, склад угідь та про їх природні і набуті властивості, що впливають на їх родючість, а також про ступінь забруднення ґрунтів) у спеціально призначену для цього офіційну земельно-облікову та земельно-звітну документацію.

Ознаки державної реєстрації прав на землю, державної реєстрації права власності на нерухоме майно - сукупність властивостей, за допомогою яких певне соціальне явище можна ідентифікувати як державну реєстрацію прав на землю або державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: 1) вольовий, юридично визначений характер діяльності відповідних суб’єктів; 2) її поліфункціональна спрямованість; 3) ініціювання процедур реєстрації прав на землю та реєстрації права власності на нерухоме майно заявником; 4) здійснення реєстраційної діяльності уповноваженим суб'єктом управлінської діяльності; 5) наявність прямого причинно-наслідкового зв’язку між здійсненням реєстрації прав на землю та виникненням відповідного статусу землевласника або землекористувача, а також, за загальним правилом, наявність такого зв'язку між реєстрацією права власності на нерухоме майно та виникненням статусу власника нерухомого майна; 6) стадійність зазначених видів діяльності; 7) їх здійснення у межах управлінських правовідносин у відповідних сферах.

Підстави та елементи правовідносин у сфері реєстрації прав на землю, у сфері реєстрації права власності на нерухоме майно, у сфері реєстрації правочинів, предметом яких є земельні ділянки та нерухоме майно - відповідні правостворювальні, правозмінювальні та правоприпинні юридичні факти; суб’єктний, об’єктний склад та зміст (юридичний і фактичний) правовідносин у сфері реєстрації прав на землю, реєстрації права власності на нерухоме майно, а також у сфері реєстрації правочинів, предметом яких є земельні ділянки та нерухоме майно.

Права на землю - це передбачена чинним законодавством сукупність суб’єктивних можливостей щодо землі, яку становлять: право власності (державної, комунальної, приватної) на індивідуально визначені земельні ділянки, право користування (право постійного користування та право оренди) земельними ділянками, а також права відповідних осіб, що випливають зі встановлених обтяжень та обмежень.

Рівні нормативно-правового забезпечення реєстрації прав на землю в Україні - рівень законів України та рівень підзаконних нормативно-правових актів.

Система реєстрації прав на землю та нерухоме майно - форма організації реєстрації прав на землю та нерухоме майно, що характеризується цілісністю взаємопов'язаних ознак та елементів реєстраційної діяльності та утворює певну єдність.

Стадії державної реєстрації прав на землю - етапи реєстрації, якими є, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року: 1) облік заяви про державну реєстрацію речових прав; 2) прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; 3) установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав; 4) державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав; 5) присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна; 6) видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право.

Стадії державної реєстрації права власності на нерухоме майно - етапи реєстрації, якими є, відповідно до п. 1.13. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мін'юсту № 7/5 від 7 лютого 2002 р.: 1) приймання й перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно; 2) установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав; 3) прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав; 4) унесення записів до Реєстру прав; 5) учинення написів на правовстановлювальних документах; 6) видача витягів із Реєстру прав про реєстрацію прав.

Функції державної реєстрації прав на землю - легалізаційна, екологічна, інформаційна, облікова та статистична.

Функції державної реєстрації права власності на нерухоме майно – легалізаційна (а у випадку, якщо реєстрація прав на нерухоме майно проводиться після здійснення передбаченої законом державної реєстрації договору про відчуження нерухомого майна - легітимаційна), інформаційна, облікова та статистична.

Правовідносини у сфері реєстрації прав на землю – суспільні відносини, врегульовані нормами права, в межах яких здійснюється діяльність суб’єктів управлінських земельних реєстраційних правовідносин, спрямована на внесення передбачених законодавством належно отриманих даних у спеціально призначені для цього офіційні документи уповноваженими державою суб’єктами за встановленою процедурою з метою виникнення, зміни або припинення відповідних прав на землю у належних заінтересованих осіб, які її ініціюють, та утвердження останніх як легалізованих суб’єктів зазначених прав. Правовідносини у сфері реєстрації прав на землю є відносними регулятивними земельними управлінськими правовідносинами процесуального характеру.