МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС З ДИСЦИПЛІНИ

“ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ТЗН”

МОДУЛЬ 1

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3

Студента(ки) ____ групи

_____________________

^{(прізвище, ім’я)}

МИКОЛАЇВ 2011

Відкрите навчання.

Відкрите навчання - це сучасна форма навчання, що спрямована на  отримання якісних знань і поєднана з більш різнобічним розвитком особистості  (незалежність, творчість, ініціативність, інтелігентність та ін.) У  відкритому навчанні перевага надається самостійній роботі, найчастіше у співпраці з викладачем або іншими студентами. Навчальна діяльність  базується на свободі: вибору місця навчання, часу, форм. Висока якість  знань забезпечується академічністю курсів, врахуванням потреб ринку та  підсиленням відповідальності студента за якість його знань, адже він є  основною контролюючою ланкою процесу навчання. Процес навчання  перетворюється на процес вивчення, засвоєння і перетворення знань на діяльність. Розвинена на Заході мережа  відкритих університетів дозволяє студентам для вивчення вибирати будь-які дисципліни, не декларуючи кінцеву мету їхнього вивчення; оволодівати  різноманітними дисциплінами в певних університетах та, при бажанні,  отримувати сертифікат про вищу освіту, якщо вивчені і складені дисципліни  відповідають необхідному переліку, обсягу та передбаченій якості.

Відкрите навчання - це важкий спосіб навчання, але він гнучкий,  планується студентом, і це в подальшому вельми впливає на його трудову  діяльність.Вибір місця навчання. Студент сам визначає робоче місце навчання. Це  може бути електричка метро для розділів, що вимагають простого перегляду навчальних матеріалів, читання  або запам'ятовування; бібліотека або робітничий кабінет для виконання  письмових завдань; комп'ютерний клас; персональний комп'ютер вдома  а бо на роботі - для роботи з навчальними, контролюючими або  тестуючими програмами.

Вибір часу навчання. При відкритому навчанні студенту видається  розклад роботи та контрольні терміни. Час виконання завдань та вивчення   нового матеріалу він визначає сам. Як правило, йому необхідно   переглянути свій режим дня та спланувати його у такий спосіб, щоб   раціонально використати весь вільний час. Це може бути зміна часу   підйому та виконання деяких завдань вранці, коли існує менше зовнішніх   подразників. Або використання часу подорожі на роботу і додому.

Вибір форм навчання. Відкрите навчання дає можливість студенту  використати більш широкий спектр форм навчання, на відзнаку від   "закритого навчання", де все заздалегідь планується викладачем. Студент  може сам планувати обсяг матеріалу, що вивчається на окремих етапах.   Наприклад, він спочатку може просто прочитати підручник, визначаючи   найбільш складні розділи дисципліни, а після цього скласти свій графік   роботи з ним. Або обговорити свій план з викладачем і скористатись його рекомендаціями. Можна  виконувати завдання, проробляючи необхідні розділи дисципліни і т.д. У відкритому навчанні здійснюється перехід до засобу навчання  Сократа, де припускається діалог типу "питання - відповідь - нове  питання". Просто оповідання (читання лекцій) відходить на другий план і  складає невелику частку від академічного обсягу. Змінюється і роль викладача, який з лектора перетворюється на  інструктора (тьютора), що на якомусь етапі читає лекції, але найчастіше  застосовує засіб "роби як я" і відслідковує в цілому діяльність і успіхи студента.Велику роль у відкритому навчанні відіграє Європейська мережа  відкритих університетів, основна задача якої - це погодження та взаємна  акредитація навчальних дисциплін. При цьому, природно, у кожному  університеті залишається свобода вибору форм навчання і навіть змісту  матеріалу. Поява мережі відкритих університетів дозволяє забезпечити  вільний вибір місця, часу і форм навчання в більш широкому сенсі.   Студент може вибрати університет для вивчення окремої дисципліни,  виходячи з об'єктивно необхідних форми та часу навчання. Можливість вибору змісту дисципліни в Західних відкритих  університетах пояснюється менш жорсткою регламентацією дисциплін для  отримання ступеня бакалавра або магістра.Відкрите навчання – це не тільки засіб, але й філософія. Відзначається, що "відкрите навчання скоріше стан розуму, ніж спосіб  із специфічними характеристиками". Модель відкритого навчання  виходить з відкритості всесвіту, процесів пізнання та освіти людини. Вона  є результатом історичного еволюційного шляху розвитку та становлення  інформаційної цивілізації, як невід'ємної його частини, і не залежить від  політики держави в царині освіти.

Що, на Вашу думку, є привабливішим у відкритій формі навчання? Доведіть свою думку, будь ласка.

Глобальною метою відкритого навчання є підготовка студентів до  повноцінної та суспільства.

Резюме

Відкрите навчання – це форма навчання, спрямована на різносторонній розвиток особистості .  Навчальна діяльність має самостійну організацію і спирається на низку свобод – вибору місця навчання, часу, форм та ін. Студент є основною контролюючою ланкою якості навчання, що, укупі з академічною спрямованістю курсів, забезпечує результат, що відповідає вимогам ринку. Створена на Заході мережа відкритих університетів не декларує кінцеву мету вивчення, сертифікати видаються при наявності потрібного переліку та обсягу дисциплін і необхідній якості звітності. Відкрите навчання визначає вибір робочого місця, планування часу навчання, використання різних форм навчання. Цей спосіб навчання водночас важкий і гнучкий, що дозволяє студенту варіювати діяльність у подальшому. Викладач перетворюється на інструктора, але найчастіше користується методикою “роби як я”. Європейська мережа відкритих університетів зацікавлена у взаємній акредитації навчальних курсів при свободі форм і змісту навчання. Ця форма навчання є відповіддю на шлях суспільства до інформаційної форми і не залежить від політики держави у галузі освіти.

Віртуальний університет.

Нині в освіті дуже часто використовується термін "віртуальний", що  походить від латинського слова virtualis - можливий; такий, що може або  повинен з'явитися при певних умовах. Застосування цього терміну в освіті розглянуто в багатьох роботах. Слід  відзначити, що в технічній літературі він застосовується дуже широко:   віртуальні частки (теорія елементарних часток), віртуальна температура   (метеорологія), віртуальне переміщення (теоретична механіка), віртуальна   пам'ять (електроніка). Під віртуальним середовищем розуміють віртуальну   реальність, що створюється технічними засобами: гіпертекстові сторінки,   електронна пошта, News, chat, аудіо та відеоконференції тощо. Виходячи з особливостей цього терміну, витікає, що віртуальна  освіта - це зміна та приріст внутрішніх якостей реальних суб'єктів  (учня, викладача), що відбуваються в результаті їхньої діяльнісної  взаємодії (віртуального процесу).

Ключовими ознаками віртуального процесу є: 

• Попередня невизначеність для суб'єктів взаємодії; 

• Унікальність для кожного роду їхньої взаємодії, в тому числі і з  навчальними об'єктами; 

• Існування тільки протягом самої взаємодії.

Існування віртуального освітнього простору поза комунікацією  викладачів, учнів та навчальних об'єктів неможливо. Основна мета  віртуальної освіти - виявлення і досягнення людиною свого   призначення в реальному світі, який сполучається з можливою віртуальністю. Педагогіку, відповідну  віртуальній освіті, можна віднести до ситуативної.

Віртуальна освіта - це процес руху людини до нового, непізнаного, невідомого, що відбувається в результаті її взаємодії з реальним світом. Метою такої освіти є не стільки вивчення реальності, скільки звільнення від неї, створення нового освітнього результату як творчого продукту.

Сенс віртуальної освіти людини - поширення її внутрішнього світу  до зовнішнього, взаємопроникнення мікро - і макрокосмосу. Віртуальній освіті більш за все відповідає сферична модель, яка має необмежену кількість мір свободи та не задає для кожної людини  однозначного напрямку руху. Центром такої сферичної моделі виступає  особистий освітній потенціал людини, відносно якого і відбувається її  розвиток. Єдиний центр освіти всіх людей у такій моделі буде відсутній,  кожен з них розвивається та навчається стосовно своєї індивідуальної  сутності.

Просторова модель освіти розуміє можливість створення найрізноманітніших освітніх сфер (віртуальних університетів), в яких  відбуватиметься індивідуальний для кожного розвиток. Людина сама  призначає свій віртуальний університет, створює в ньому різноманітні  структури та цінності, наповнює його змістом, за допомогою якого  орієнтується при своєму внутрішньому і зовнішньому пізнанні будь-яких  освітніх областей.

Зараз у СНД можна бачити дуже широке використання без пояснень  терміну "Віртуальний університет". Аналіз західних публікацій]  показує, що розуміння цього терміну там теж неоднозначне, він часто-густо використовується замість термінів "відкрите", "дистанційне",  "кореспондентське", "мережеве" та ін., хоча в кожному конкретному  випадку існує різниця між застосованими інформаційними та   телекомунікаційними технологіями.

Віртуальні навчальні заклади можуть з'являтися на базі:

• закладів, що працювали історично у сфері відкритого та  дистанційного навчання;

• традиційних навчальних закладів без досвіду дистанційного  навчання, що вважають у такий спосіб зменшити витрати на   навчання;

• корпоративного сектора, що має внутрішні програми підвищення  кваліфікації, запропоновані ринкові під назвою "віртуальні";

• окремих осіб – з різних причин, починаючи з альтруїзму і  закінчуючи бажанням збагатитися.

На розвиток віртуальних навчальних закладів у значній мірі  впливають зростаючі можливості та гнучкість ІКТ; зниження вартості; збільшення можливого об'єму знань;  необхідне об'єктивне покращання якості навчання; інформаційно насичені  послуги.

Віртуальна освіта тісно пов'язана з безперервною, зміст якої  визначив П.Г. Щедровицький, і яка близька за смислом до поняття  lifelong learning. Безперервна освіта – це єдність трьох складових:  автономних систем освіти; забезпечення всебічного розвитку людини і  створення "відкритого (віртуального) університету" особистості; а також  випереджаючої підготовки спеціалістів та фахівців до активної діяльності  у позаосвітніх системах. Це означає, що система освіти відіграє роль  центру формування та вирощування нових зразків діяльності.

Отже віртуальна освіта є складовою безперервної освіти, а  віртуальний університет призначений обов'язково містити в собі  позаосвітній сектор. Такі університети вже з'явилися у США   результати їх діяльності досить обнадійливі. Однак при цьому виникають   питання, без відповіді на які ці навчальні заклади не сподіватимуться   успіху, і першорядні з них: кому, що, де, коли і як продавати, тому що інформаційна освіта – це інтелектуальний товар! У реальному світі  відповіді на ці питання досить добре відомі, ринок відпрацьований і   стабільний, а схеми просування визначені. Головне – побачити попит,   тобто, потенційних користувачів, оцінити його розміри та перспективи   розвитку. Потім треба визначити цілі такого виду навчання, близькі й   віддалені, спроектувати його стратегію, педагогічну технологію, досить   гнучку й варіативну, а також освітні курси, відповідні до обраних цілей.  

Лабораторна робота № 3 Пошук інформації в Word Wide Web Короткі теоретичні відомості

Інтернет відкриває доступ до велетенських об’ємів інформації, тому досконало володіти ефективними прийомами пошуку дуже важливо. Тут ми обмежимось розглядом основних прийомів пошуку інформації у всесвітній павутині Word Wide Web.

Перш за все зазначимо, що на відміну від бібліотеки, де для полегшення пошуку інформації надходження кожної книги належним чином реєструється у відповідних каталогах, Інтернет не є централізованою системою, тому величезні об’єми інформації щодня з’являються і зникають тут без всякої реєстрації. Завдання пошуку з більшим чи меншим успіхом вирішуються різноманітними пошуковими системами – спеціальними серверами, що постійно відслідковують певні сегменти Інтернету, забезпечуючи своїм користувачам можливість пошуку інформації за допомогою каталогів та індексів.

Каталоги пошукової системи (див. рис. 1) організовані аналогічно систематичним каталогам бібліотек, що містять ієрархію розділів (наприклад: Держава і суспільство, Наука і освіта, Бізнес і фінанси тощо), які можуть поділятися на більш детальні підрозділи і т.д. Ведення і поповнення каталогів також організоване як у бібліотеках. Цим займаються як автори веб-сторінок, так і співробітники, що забезпечують функціонування пошукової системи.

Перевагою каталогів є більш чітка і впорядкована структурна організація, проте ведення каталогів вимагає значних обсягів людської праці, тому каталоги не можуть відслідковувати всю наявну в Інтернеті інформацію, до того ж досить часто буває важко однозначно віднести сторінку чи сайт до того чи іншого розділу, а отже і скористатися каталогом для їх пошуку.

Індекси пошукової системи автоматично формуються за допомогою потужних комп'ютерів, що постійно переглядають Інтернет, і дають змогу користувачам виконувати пошук інформації за ключовими словами.

Дійсно, комп'ютери можуть дуже швидко індексувати (тобто впорядковувати за алфавітом) великі масиви слів. Сервери пошукових систем виконують цю роботу не для окремих документів, а для всієї інформації, яку вони знаходять у Інтернеті, створюючи величезні індексні файли. В них поряд з кожним словом розміщується інформація про те, з якої веб-сторінки воно взяте. Отримавши запит на пошук по ключовому слову, пошукова система знаходить його в своєму індексному файлі приблизно так, як ми знаходимо слово у словнику, та надсилає нам перелік веб-сторінок, в яких це слово зустрічається.

Пошукові системи знають граматичні форми мов, з якими вони працюють: Rambler, Яndex та Апорт – російської, Мета – української і російської тощо. Наприклад, якщо в цих системах набрати ключові слова человек идет, то сторінки з текстом люди шли також будуть знайдені, не кажучи вже про однокорінні слова, що відрізняються лише відмінком, родом, числом і т.п. Натомість так звані стоп-слова (прийменники, займенники, деякі інші часто вживані слова) як правило ігноруються пошуковими системами, бо зустрічаються практично у кожному документі і тому не несуть інформації, корисної для пошуку.

Перевагою індексів є те, що вони створюються автоматично і тому охоплюють більші обсяги інформації і оперативніше відслідковують її зміни. Недоліком – те, що розшукувані ключові слова можуть використовуватися у іншому контексті, й часто трапляється, що знайдена інформація хоч і містить ключові слова, проте не має нічого спільного з тим, що ми насправді розшукуємо.

Деякі пошукові системи взагалі не мають каталогів і використовують тільки індекси. Навпаки, є пошукові системи, такі як www.list.ru, www.weblist.ru, www.stars.ru, www.au.ru, www.ru, www.ulitka.ru, що відзначаються перш за все великим обсягом і зручною організацією каталогів, хоча у них є можливість пошуку і за індексами, в тому числі в межах вибраного вами розділу каталогу.

Аналізуючи результати пошуку, не слід забувати й про те, що за час, який минув від моменту створення каталогів та індексів до моменту коли ми ними скористалися, інформація на веб-сторінках могла змінитися, а частина сторінок може бути тимчасово чи вже остаточно недоступною.

Перелік найпопулярніших пошукових систем подано в табл. 2.

Таблиця 2

Пошукова система	Адреса в Інтернеті	Мова інтерфейсу	Охоплює переважно
Мета	www.meta-ukraine.com	Укр., рос., англ.	Україну
Rambler	www.rambler.ru	Російська	Росію та СНД1
Яndex	www.yandex.ru	Рос., англ.	Росію та СНД
Апорт	www.aport.ru	Російська	Росію та СНД
AltaVista	www.altavista.com www.fr.altavista.com www.de.altavista.com www.es.altavista.com	Англійська Французька Німецька Іспанська	Америку, Західну Європу
Yahoo	www.yahoo.com www.fr.yahoo.com www.de.yahoo.com www.es.yahoo.com	Англійська Французька Німецька Іспанська	Америку, Західну Європу
Lycos	www.lycos.com	Англійська	Америку, Західну Європу
Hotbot	www.hotbot.com	Англійська	Америку, Західну Європу

Щоб скористатися пошуковою системою, треба відкрити її веб-сторінку, вибрати потрібний каталог та його підкаталоги або ввести ключові слова у відповідне поле і натиснути кнопку пошуку чи клавішу Enter.

Існують також так звані сторінки метапошуку, наприклад www.find.ru через які можна послати запити до декількох пошукових систем одночасно.

Подібний засіб є також у складі самої програми Internet Explorer. Щоб ним скористатися натисніть на панелі інструментів кнопку Поиск, виберіть у вікні Поиск категорію пошуку: Поиск веб-страницы, введіть ключові слова і натисніть кнопку пошуку чи клавішу Enter. Результати пошуку відображатимуться у вікні Поиск. Щоб виконати пошук тих самих ключових слів у наступній пошуковій системі, натисніть кнопку Следующий. Кнопка Настройка, дозволяє задати перелік пошукових систем і послідовність, у якій вони застосовуватимуться.

Вікно Поиск зберігає також результати десяти попередніх пошуків. Щоб їх переглянути, виберіть радіокнопку Предыдущий поиск та знайдіть у списку ключові слова, за якими виконувався цей пошук.