2. Бесіда з елеменхазаж дсслеези

3. «Упізнай твір та його Твір 1

Гр

Твір 2

Твір З

Не Же

Не страіпзз з

І світло лзв6йе»ж»

Купаюся з

Та вгору Не

Бо силг не ЗС22Г—

Червоні ЯГІДТ23Г

Додолу

Я вгору не Я дубам не

Та ти мене, дебе,’

Отінив, як

Твір 4

Бору ля. Чого ти лізеш, ЯК Омелько. А хіба я птиця?— («Маргож

«В море впало кілька здорових зееззз:

несподівано задув страшний зітер,

пався, як з решета, наглий кран2Ежсггй

застогнало і загуло, як сосеозжй бір

дощ. Сонце зайшло за хмари. Зсе

і земля і море. На морі стало ноне?=і-

звір» («Микола Джеря», І. Нечи&Лі

«Порядки які тепер? Що зо-озе.

рить. Старшина козацька знізепь

у ПІСНІ СПІВаЮТЬ «ОЙ, ДУКИ, ЗН,

(«Хіба ревуть воли, як ясла повва?*_и

ж--;- 5

4. Усний міні-твір «Урок, якз (7-8 речень)

4. Рекомендації вчителя

Учитель схвалює роботу уч.алз нз.урзіз.'з ріал, де були прогалини у відповідях

4. Домашнє завдання

Ознайомитися із поетичними тзооаутг И>

; , .і,

Урок № 33

Л Л

* £ 3 * Л * 'Л

л *ф £ 3 =1 4* Ф Л А 1 I

Ф :£ І

-£ Л

•& -і, 4?

л

-.'# г *

Учитель:

Обладнання: Тип уроку:

Клас:

Дата:

і

>

"^г ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ. ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ.

; ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ. ОГЛЯД ТВОРЧОСТІ

Мета: ознайомити учнів із поезіями П. Грабовського; поглиблювати

навички ідейно-художнього аналізу творів; плекати почуття любові до України, високого громадянського обов’язку, портрет письменника, виставка його творів, вивчення нового матеріалу.

Використана література: Грабовський П. А. Вибране: Поезії, нариси, статті, переклади і переспіви. Для серед, шкіл, віку / Упорядкування і передм. М. Т. Яценка; Худ. Є. Є. Котляр; Рецензент Н. Л. Ка-

' лениченко.— К.: Веселка, 1983.— 252 с.

ХІД УРОКУ

1. Повідомлення теми, мети уроку.

Обговорення епіграфа

2. Робота над новим матеріалом

1. Вступне слово вчителя

Із 38 років життя П. Грабовський 20 років провів у неволі — тюрмах, та­борах, на засланнях. Відірваний від рідного краю, фізично недужий, часто до­ведений до відчаю, поет усе ж зумів зберегти віру в праве діло борця за кращу прийдешність України. Він ні на хвилину не полишав своєї письменницької праці, яку розумів як обов’язок перед українським народом. У снігах дале­кого Сибіру П. Грабовський вимріював національну незалежність України, суспільний її поступ. Жагуче бажання бачити Вітчизну оновленою, щасли­вою, вільною пронизує всю його творчість.

Завдання: прослухати повідомлення учнів про життєвий шлях письмен­ника, скласти хронологічну таблицю.

2. Повідомлення учнів

Павло Арсенович Грабовський народився 11 вересня 1864 р. у с. Пушкарне на Харківщині в бідній сім’ї паламаря. Учився в Охтирській бурсі (1874 -1879) та Харківській духовній семінарії, де самотужки ґрунтовно знайомився з ху­дожньою класикою, таємно виявляв велике зацікавлення політичною літера­турою, тягнувся до обговорення актуальних суспільних проблем.

• За зв’язки з харківським гуртком народницької організації «Чорний пере­діл», поширення забороненої літератури Грабовський у 1882р. був заарешто­ваний і виключений із семінарії. Перебуваючи під гласним наглядом поліції, він до квітня 1885 р. проживав у с. Пушкарне, безрезультатно намагаючись знайти роботу, а після зняття нагляду переїхав до Харкова, де працював ко­ректором газети. Тут він поновлює революційну діяльність. Усі ці роки, по­чинаючи з семінарії, Грабовський активно займається самоосвітою, пробує сили в літературній творчості.

У листопаді 1885 р. Грабовського беруть на військову службу. Місце дислокації піхотного полку (м. Валки поблизу Харкова) давало йому змогу не втрачати зв’язків із підпільною народницькою організацією. Проте не­вдовзі як покара за виступ проти армійського начальства його чекало пере­ведення до Туркестанського військового округу. Саме тоді жандармерії вда­лося розкрити його участь у народницькому русі; в Оренбурзі Грабовського заарештовують, повертають до Харкова й ув’язнюють, На початку 1888р. він був засуджений на п’ятирічне заслання до Сибіру.

Під час перебування у в’язниці Грабовський написав низку поезій, окремі з- яких у зміненому й переробленому вигляді увійшли пізніше до першої збірки. Тут була також створена поема «Текінка», У цей час молодий поет пище вірші російською мовою «Друзьям» (поширювався в списках серед по­літичних засланців), «Из путевых заметок», поему «По Сибири. Из живых впечатлений» (1888, не закінчена).

121

У дорозі до місця заслання Грабовсь з членом народовольської організації Н. К. Си недовго: Сигиду відправили до жіночої в’язниці за, восени 1889 р.), Грабовського — на поселення з ської губернії. Поет назавжди зберіг у пам’яті обрвБрв мужньої революціонерки, вірного товариша, прн<

Час перебування в Іркутській в’язниці був переломи: творчості Грабовського. Діставши від започатковує де^з5 тературне життя в Галичині, він зав язує листування з лає вірші в галицькі часописи (перші його твори з’явн: за 1890 р.). Водночас поет розпочинає велику перекладаїгг# першої глави «Євгенія Онєгіна» О. Пушкіна, фрагментів ршів народовольця П. Якубовича та ін.). На цей період поеми «Бурятка» (1891),

Разом із товаришами Грабовський був засуджен хіших місцях Східного Сибіру. З кінця 1893 до кін проживати у Вілгойську та населених пунктах Вы сланні Грабовський, використовуючи спогади тутептнпх

нарис-життєпис про Чернишевського («Житє і слово* Грабовський надсилав у Галичину оригінальні й перєг статті й нариси. Це дало можливість підготувати й зі П. Грабовського «Пролісок» (1894), «Твори Івана Сур «З чужого поля» (1895, переклади світової поезії), <3

На місці відбування покари у зв’язку з репресігназі-с політичних засланців Грабовський та його товариші іздшіЩ «Русскому правительству». Ця акція стала причиною арешту. З серпня 1889 по березень 1892 р. поет п ській в’язниці й після двох судових процесів термін збільшився (з подальшим поліційним наглядом).

нальні поезії та переклади).

Оригінальні поетичні твори Грабовського є в українську літературу. Проте ними не в літературному процесі 90-х рр. XIX ст. У га його нариси, статті, замітки, поетичні переклад ються різноманітних проблем тогочасного громадсьзжф на Україні, в Сибіру та Галичині («Лист до молоді унз: вістки з Сибірі», «Дещо в справі жіночих типів», « ської», «Дещо про освіту на Україні», «Економічна Ьеззжь ної Полтавщини» та ін.). Трагічне життя подруги поетги. в. відображено ним у статті «Надія Костева Сигида. Сумна

Чимало виступів Грабовського присвячено тури. Це біографічні нариси про видатних діячів російського й суспільного руху («Микола Гаврилович Чернишевськиз>- онович Михайлов»), спогади про українських письменників ницький», «Споминки про д-ра В. Александрова»), статті, творчості Шевченка й Пушкіна та в Нижнім Новгороді», «Московські

Григорьевич Шевченко», «Памяти Т. Г. Шевченко», «К пу в народной аудитории»; останні три були надруковані в тоболь

бирский листок»). Протягом усього творчого життя Грабозсьгжі: величезну роботу як перекладач творів світової поезії. У поля», «Доля», «З Півночі» (розділ «Переклади»), «Кобза», зш але не виданій збірці «Хвиля» (1899) вміщено переклади із 25 літератур світу. Українською мовою завдяки праці ГрабсазазетшЕ/зшзвг”- чали російські билини, твори Державина, Жуковського, Пу

Полежаева, Лєрмонтова, Тютчева, Огарьова, Толстого, _ .

Добролюбова, Михайлова, Минаева, Плещеева, Майкова та ін. г?г \\^ :: Грабовському належать переклади двох поем Байрона («ПИ; в’язень», «Замок Альва»), двох поем Бернса («Хома Баглай» {в<азш

л «"Ізш СУШантер») та «Старчача гульня»), віршів Шеллі, Сауті, Вордсворта, л 1яЕ=І2-?Ег. Лонґфелло, Б. Браунінг, Гете, Улаида, Гейне* Ленау, Фрейліграта,

• ЇЩЕзєгг, Леопарді, Беранже, Гюго, Дюпона, Барб’є, Метерлінка та ін. Значне £ жзгеє-з перекладах Грабовського займають поети слов’янських (чеської, сло-

заЕ2рг:оІ, болгарської, польської, сербської, хорватської, словенської, лужиць­кі скандінавських (шведської, норвезької, фінської) та угорської літератур. л ійзєг-перекладач мріяв про видання українською мовою творів угорського поета ^л Иггефі та італійської поетеси Ади Негрі. Одним із перших на Україні звернувся Гвабовський до грузинської (Чавчавадзе, Бараташвілі, Деретелі), вірменської (їсаакян, Туманян), естонської (Лідія Койдула, Крейцвальд) поезії. ^й/Цікавим явищем є створення збірника «Песни Украины» (за життя поета не був надрукований) — спроба популяризації російською мовою кращих пое­тичних творів українських митців XIX ст.

Переклади Грабовського (сам автор часто називав їх «переспівами») ма­ють різний рівень відповідності оригіналам. Неусталеність перекладацьких принципів та відсутність першоджерел, спричинені злигоднями заслання, по­значилися на створеній Грабовським «антології світової поезії», але не дрк- ^ меншують її значення, особливо для свого часу. Своєрідністю перекладаць- ₉ кої діяльності Грабовського є й те, що поет здебільшого щедро наснажував л* перекладний твір пафосом й ідеями власної творчості.

^ У кінці 1896р. Грабовський дістав змогу виїхати в Якутськ — губерн*

ське місто, де значно активніше протікало життя політичних засланців, і Тут остаточно були сформовані збірка перекладів «Доля» (вийшла у Львові і в 1897р.), а також збірка оригінальних і перекладних поезій «Кобза», наді- ■» слана Б. Грінченку на Україну й видана в Чернігові 1898р. Грінченку було

• надіслано й рукопис перекладів творів українських поетів російською мовою,

• але вони не побачили світ. Значну роль в українському літературному процесі

• відіграла написана на засланні стаття Грабовського «Дещо про творчість по- етичну» («Зоря», 1897). У ній Грабовський аргументовано спростовує теорію «мистецтва для мистецтва», обстоює тенденційність мистецтва, його реалізм, виступає за прогресивний світогляд як одну з запорук створення справжньої літератури. Розробка проблематики цієї статті своєрідно продовжена Грабов­ським у листах до Б. Грінченка 1897-1902 рр.

У 1899 р. Грабовський здійснює переїзд з Якутська в Тобольськ, по дорозі роблячи нетривалу зупинку в Іркутську. У Тобольськ поет прибув у вересні 1899 р. Цьому місту судилося бути останнім у його житті. Грабовський меш­кав ще в кількох сусідніх населених пунктах, проте йому так і не пощастило повернутися на Україну, як він про це мріяв.

^;-Майже весь вільний час поета поглинала малооплачувана і виснажлива, робота (коректором у редакції, у ветеринарному управлінні, приватні уроки тощо). Роки заслання вкрай підірвали його здоров’я, у Тобольську він дуже хворів. Проте й у таких умовах Грабовський не залишає літературної роботи, ц готується видавати зібрання творів, пише нові вірші. На цей період припадає х інтенсивне, цінне з історико-літературного погляду листування Грабовського

з Б. Грінченком.

• л

  *

  А

  А

  Помер Грабовський 12 грудня 1902 р. у Тобольську, похований згідно з за- ж повітом на кладовищі поруч із декабристами.

3. Складання учнями хронологічної таблиці

4. Аналіз поетичної спадщини поета Складання планового конспекту

Плановий конспект: стислий, у формі плану, переказ прочитаного. Цей конспект — один із найцінніших, допомагає краще засвоїти матеріал у про­цесі його вивчення. Він учить послідовно й чітко викладати свої думки. Такий конспект короткий, простий і чіткий за формою. Це робить його незамінним посібником під час підготовки домашнього завдання.

л Матеріал для опрацювання

• П. А. Грабовського вважають поетом-народником.

Що являє собою народницька поезія в українській літературі цього періоду?

Провідною темою цієї поезії є громадянська, осво-заи альне й національне безправ’я, безвихідь пригноблієзап активна^ праця на ниві народної освіти з готовністю ~*а справу. Поетами-народниками вважають О. Кониеьзгіго*

$1- іткзка«:

Б. Грінченка, І. Манжуру, Олену Пчілку (Ольгу Косав^ Авг?- поетом цієї течії є Павло Грабовський, який ззан^з поетом («В мені завжди жив перш за все українець»!^ ську літературу новими жанрами (веснянки, ліричк (жінка-борець, герой-борець), темами (інонаціона^пь; і як перекладач, що створив антологію перекла твори близько ста п’ятдесяти авторів). Незважаючи: тер поезії П. Грабовського, він, без сумніву, гіг в українському літературному процесі.

Загальна характеристика тематики

поетичної творчості Павла Грабовського

щ,. • « . , . - : І;^ййяяшйаі1

Відірвании від рідного краю, фізично недузж^чшгш&зв

чаю, поет усе ж зумів зберегти віру у праве ддло ссшне--за. згоееьі=;

ність України. Він ні на хвилину не полишав своєї гшзетт?,£■

Г' "ї

розумів як обов’язок перед українським народом. ~

П. Грабовський вимріював національну незадегажяь її поступ. Жагуче бажання бачити Вітчизну онозл^зае^Гет

Е і'ЕШЄЗШ Ж./

«Пролісок», «З Півночі», «Кобза» увійшли вірші гзще: чання. Серед них посвяти друзям, в яких щире. 3232 героями», вірші, адресовані школярам (із рівнем іосигзе : бутнє України), прекрасні зразки пейзажної лірики,,

Справжніми перлинами творчості поета можна взгггтзг

«ТРУДІВНИЦЯ», «РобІТНИКОВІ». ВОНИ ЗаСВІДЧуЮТЬ ННДІІКТД* чутливе серце поета, вболівання за долю братіз-укра; =т';;а^, ілгзвігаггь <~га?и на їх захист. Характерною прикметою творів П. Г? тичних груп є громадянський пафос. Він звучить і ліриці поета. Своє мистецьке кредо поета- ський у вірші «Я не співець чудовної природи».

тий вірш «До матері», страждання якої у зв’язку з £р£ЕіГ!!аж:ггЕ 352: йому стократ тяжчими, ніж власні. Адже, крім щарлініЕ®: болю за сином, їй доводиться захищати його іще

пронизує всю його творчість. До збірок оригінале

суду». Низка віршів у творчій спадщині П. Гра5оз;г^.ггге :щшг?.й=5с=ї Надії Сигиді — жінці, яка стала для політичних з’символом нескореності. Це вірші «До Н. К. С», «Тяжкий з£=дг»у аг^^иці». Че­рез усе своє життя і творчість проніс П. Грабозськни дзсбвв 1 іапеагу до На­дії Сигиди. У віршах-присвятах автор називає П «гщЕЕВВИЕ*-* «оесщхшькою», «святою та невинною». Мужність та рішучість — 2*еда:рае®*чЕкнзеи повинен володіти борець. Саме такою була Надія Сигида. Серед язеїзгзІЇ. Грабовського вирізняється вірш «Уперед», у якому він закликає дзз --учих дій «за край рідний та волю». Домінуючим мотивом поетичноїс±а£ЩжннП. Грабовського є мотив неволі України. Звертаючись до України, П_ ГЬгбозський найчастіше використовує поетичну форму послання. Це вірш <До України» («Під небом дальньої чужини»), «До українців» («Українці, брагтЕмилї>), «До галичан», «Народові українському», «Поетам-українцям>, «Доукраїнки», «До України* («Сиджу в неволі та марю тихенько»), «До Русі-Українн». У поезії до «Русі- України» поет виказує своє найзаповітніше бансгннн бачити рідний край вільним. І йдеться тут не тільки про класову залежність, але й національну. П. Грабовський висловлює своє переконання в тому, що волю український народ повинен здобувати сам. У названих віршах-посланнях поет ідеї правди, освіти, згоди, любові до України. Запорукою національної домості П. Грабовський вважає освіченість народу. До проблеми осзі~~- він звертався неодноразово у своїх віршах, адресованих землякам.

«лан освіти» поет закликає у вірші «До українців». Болючою ета було те, що до нього мало доходило інформації про події з У

з листів Б. Грінченка, М. Павлика та І. Франка він дізнавався про деякі но­вини в культурному й суспільному житті українців.

Інтимна лірика, як і патріотична, теж потребує нового підходу. Як уже знаємо, першою любов’ю П. Грабовського була Н. Сигида. їй присвячено чи­мало поезій із збірки «Пролісок»: «Посвята», «До Н. К. С.», «До мучениці», «Тужба», «До сестроньки», «Отрута». Найбільш художньо довершеним є вірш «До мучениці», в якому образ коханої жінки досяг висот біблійної Діви Ма­рії, став уособленням вселюдського страждання.

Значна частина інтимних поезій має пряме відношення до дружини П: Грабовського Анастасії Миколаївни Лук’янової. У вірші «Я кохаю тебе, а не знаю — за що» автор підсумовує, що саме ця ланка вміла спів-страждати

і співчувати, була його опорою в час невиліковної хвороби.

Є у П. Грабовського вірші, адресовані матері. Поет любив свою неньку, знав, що приніс їй багато страждань своїм безталанним життям. Засланий в Сибір, він більше ніколи не побачив матері, навіть не зміг прибути на її по­хорон. Найбільш відомою є поезія «До матері», в якій дорослий син просить розради у найріднішої людини.

Таким чином, і в інтимній, і в пейзажній ліриці П. Грабовського. у його посвятах друзям, знайомим звучить громадянська стурбованість про долю рідної землі. Тема України, її неволі і сподівання на кращу долю об’єднує найбільшу кількість поетичних творів П. Грабовського.

5. Аналіз циклу «Веснянки»

Робота зі словником літературознавчих термінів

Веснянки — вид календарно-обрядових пісень. Це життєрадісні, з яскра­вою і багатою поетикою, розмаїттям мотивів, насамперед любовних, пісні. Мотиви, образна структура веснянок зумовили своєрідний різновид укра­їнської лірики: вірш «Веснівка» М. Шашкевича, цикл віршів «Веснянки» І. Франка, «Маївка» М. Рильського, «Веснянка» А. Малишка. Простежу­ються вони у творчості Лесі Українки.

Українські романтики першої половини XIX ст., збагачуючи нову літературу народнопісенними жанрами, запозичили й жанр веснянки, зберігаючи й назву його. Так, у М. Шашкевича є вірш «Веснівка», в Афанасьева-Чужбинського «Весна». Спільне в літературних поезіях з народною піснею — мажорна кар­тина природи, фольклорні засоби образності й силабічний вірш. Але формува­лися й відмінності. Літературна веснянка базувалася на антитезі: етюд при­роди подавався в контрастному зіставленні зі сумними деталями соціального буття народу. Ця ознака, як типова структурна спільність, утвердилася у вір­шах поетів другої половини XIX століття: у Л. Глібова («Моя веснянка»),

В.І. Манжури («Весна» і «Веснянка»), у М. Вербицького («Веснянка»).

П. Грабовський та І. Франко написали цілі цикли під назвою «Веснянки», але не всі їхні твори відповідають усталеним на той час прикметам жанру. У поезіях авторів масштабного таланту дуже чітко виявляється, як формо­творчий чинник, особистість митця.

П. Грабовський творчо розвинув ідейно-естетичні можливості фольклор­ного жанру веснянки. У цей жанр він влив новий зміст, соціальне звучання. У поезіях письменник нагнітає соціальне звучання, змальовуючи страшні картини народних страждань, проводить порівняння сибірської каторги з під­невільним життям в Україні.

Словничок

1. Мість — замість.

2. Ниці — підлі, негідні.

3. Баглаї — неробство, лінощі.

Робота з текстом «Веснянок»

У першій поезії циклу змальовані пейзажі далекої й рідної серцю поета України, від якої назавжди був відірваний він засланням і яка увійшла як окремий самостійний образ у його поезію. Але слід ще раз підкреслити, що картини української природи для Грабовського — не самоціль. Пейзажі ви­ступають контрастом до картин гіркого людського бідування.6* Читання поезій (на вибір учнів)

Сіяють злотом небеса. Витьохкують пташки— А груди думонька стгсг: Ховає зверхня ця краса Смердючі болячкк.

має заклнчнии тон і сто:

Таким же пафосом наповнені екїзн. циклу.

оновленню та боротьбі.

Висновок. Ідея циклу — заклик поета до аіпиазної Д22 за краще життя,

Учні читають поезії, діляться своїми міркуваннями.

® Скажіть, які картини постають у Вашій уяві, коли ви прочитали вірш. ^в Яким настроєм пройнята поезія?

• На які роздуми спонукає Вас твір?

7. Фронтальне опитування

» Дайте загальну характеристику пейзажній ліриці П. А. Грабовського. ^в Про що свідчить патріотична лірика П. Грабовського?

• Чим зворушує інтимна лірика П. Грабовського?

• Яка основна думка поезії із циклу «Веснянки»?

• Які важливі проблеми порушено в поезіях? Які з них є сучасними?

3. Підсумок уроку

1. Слово вчителя

Задумайтесь, чи не до нас з вами звернені рядки з «Листа до молоді укра­їнської» П. Грабовського:

«Європейство на ґрунті українському — то нехай буде написано иа нашому стягові. Кожна народність має дорости до рівня або за­гинути безслідно. Вибираймо одно! Хочете жити, то не згнизажте самохігьі Перейміться вищими ідеалами часу і несіть їх до люду, освітіть його розjbL, підніміть його добробут, прямуйте до вироблення волі!»

4. Домашнє завдання

1. Повторити матеріал за плановим конспектом. Проаналізувати засоби в поезіях циклу «Веснянки», визначити віршозин рсшер-

2. Написати твір-мініатюру «Україна у творах П. А. Грабозсьного.