і

ФщМ

»ЙЧ^а!5і«й®ЙК«

І ШЩІ

2. Скласти тестові завдання за тзорчісгн^Х <5

3. Прочитати оповідання «Каторжна» Б. Гріїнч!

mp ^n?ps

ОВД

ИМІ

_

ü.. ' ^ІГУ ~ ~ ¹¹ "

ІіШЩї'іЙіai£3K$; Ш5ШЕ&ЩВЗШВ ■ ■

друкувати, твори в галицьких демократи- Український народ глибоко цінує

' . -з«- <‘ї-, ■■ЧХ^тіттт

гатогранну літературну діяльність Франка. Нетл лигяж ^тт?=гт

■ > -Гт. -0 • • _ ' — _

гатьох міст, театри і школи, бібліотеки і нєднггагінзл ззгтнгута університет. Станіславська область перей&єгззєЕзаІ заа. створено музей.

В Україні народилася и розквітла літег^^-нехіівізваЕ. лз

франкознавство. Українські вчєеі розкр:

таланту І. Франка.

2006-й рік дістав назву франківськот- &з люд святкував 150-річний ювілей ського письменника і мислителя Ізана Фзг цею збагатив вселюдську культуру ж нлуну

5. Підсумок уроку

6. Домашнє завдання " ~

1. Підготувати повідомлення на тему «Чим

й з глибоким знанням справи оцінював тзозч

С. Руданського, А. Свидницького,

.. . ■ - українських письменників, ШИРОКО T--a-£t!g"frr^.

Ряд українських письменників — M. Жщш&Егсг—

О. Кобилянська, В. Стефаник, М. _Чер23£ілннн, ..ІПгсь !

благотворного впливу великого Каменязе- Шн дгшпгзЕЕлгг зш

ц2£ТЕ* Є

кращих театрів України. Поема «Моиееи» езсчзз тйлз&ї&ш^: .в?-. ^ссл/н-е тисячі дослідників-літературознавщз, філссафіз,

У працях філософського та сусБІЛЕ^скзо — -

проблеми, актуальні не.лише й не стільки лллжл’-з чагу, них поколінь українців, в успіх та щасливу дрззз'гіезз::

У низці наукових досліджень і наук. — —~

gez-rgsygpfs най-

НИМ майстром І вченим-енциклоиедисюзс. ПОЮ.ЗІрЕН *К£Э£~2р!*_э «Вічний революціонер» стали класикою за життя, ззаїздзовіугг; іашЕрззгтозгз своїм

духом і ритмікою. Його п’єса «Украдене

Він навчався у Львівському, Чернігівському й Віденському університетах. У 37 років захистив дисертацію і здобув ступінь доктора філософії Віденського університету, а з 50 стаз почесним доктором Харківського університету. Іван Франко один із небагатьох у світі авторів, який зільно зололіз трьома мовами — українською, польською і німецькою, а перекладав Із 14 моз.

Розпочав літературну д іяльність у 12 ровів, а летлннн твір сктуслізгузаз у 18. Франко написав близько шести -тисяч творів — літературних, пуй^цЕСУи^аих, наукових. Його доробок — єдиного з українських ї злених —

видано в 50ли томах, а згодом планується вилети; 2Ш ттгіз жго -творіз.

Він був ніжним ліриком і відважним бунз

:■• УросЗЕзЗО" -- ■ ■ ЖМЇНЯЙ РІЗНОЖАНРОВА ТВОРЧІСТЬ Б. ГРІНЧЕНКА, ЙОГО БАГАТОГРАННА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК МИТЦЯ І ВЧЕНОГО. ОПОВІДАННЯ «КАТОРЖНА», УТВЕРДЖЕННЯ ВНЬОМУПРАГНЁННЯ ЛЮДИНИ ДО ЛЮБОВІ Й ДОБРА

Клас:

Дата:

МяжЗгз допомогти учням пізнати, розкрити й осмислити творчість : .гі. Ъ : :^Б. Грінченка, показати масштаби творчості митця; розвивати вміння сприймати поетичне слово, аналізувати та оцінювати його зміст та особливості форми, розвивати логічно правильне усне мовлення учнів, уміння зіставляти та аналізувати факти; виховувати прагнення до співчуття, любові, добра.

Тил уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: словник Б. Грінченка, збірки творів письменника.

...Цей діяч, обвівши духовным зором Україну з краю в край, постеріг, зрозумів тяжке Ті безпомічне становище -- і вирішив оддати життя своє на службу їй, кинувшись самотужки обслуговувати потреби її духа.

...Таких невтомних, завзятих діячів, борців громадських, якого ми в особі Бориса Грінченка втеряли, в пантеоні українських писателів зазначити можна дуже небагато...

Великий хист, незвичайна витривалість у роботі скрашені великою любов’ю до рідного краю.

М. Лисенко

ХІД УРОКУ

1. Повідомлення теми, мети, мотивація навчальної діяльності

2. Робота над новим матеріалом

1. Слово вчителя

Борис Грінченко був активним поетом, прозаїком, драматургом, пере­кладачем, літературним критиком. Відомий він і як мовознавець («Словарь української мови»), фольклорист та етнограф («Этнографические материалы, собранные в Черниговской й соседней с ней губерниях»), педагог, публіцист, організатор видавничої справи, бібліограф. Письменника шанували І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, П. Грабовський. Після знайомства з його творами не можна залишатися байдужим. Серце наповнюється почуттями жалю, любові, милосердя.

2. Знайомство учнів із біографією письменника

Народився Борис Дмитрович Грінченко (псевдоніми В. Чайченко, Іван Перекотиполе, Вільхівський Б., Вартовий П. та ін.) 9 грудня І863р. в ху­торі Вільховий Яр на Харківщині (тепер Сумської області) у збіднілій дво­рянській родині. У 1874-1879 рр. він вчився в Харківській реальній школі, але з п’ятого класу був виключений за зв’язки з підпільною народницькою організацією. Після двомісячного ув’язнення Грінченко працює дрібним кан­целяристом у Харківській казенній палаті, а невдовзі, склавши іспит на на­родного вчителя, «якимсь чудом», як сам згадував, влаштовується вчите­лювати. За винятком 1886-1887 рр., коли Грінченко працював статистиком у губернському земстві на Херсонщині, освітній ниві він віддав понад десять років (1881-1894). Місцями його педагогічної діяльності були села Введен- ське Зміївського повіту, Нижня Сироватка (нині Сумщина), Олекеіївка, де він протягом шести років вчителював у приватній школі відомої просвіти­тельки X. Д. Алчевської.

У 1894 р. Грінченко переїздить до Чернігова. Тут, працюючи в губерн­ському земстві, він організовує видання змістовної бібліотечки народно-прос­вітніх книжок, стає одним із керівників нелегальної «Чернігівської Громади», разом із дружиною — письменницею М. Загірньою упорядковує музей укра­їнської старовини В. Тарновського.

З 1902 р. Грінченко живе в Києві, У 1905 р. він редагує першу українську щоденну газету «Громадська думка» (згодом «Рада»), а в 1906р.— журнал

«Нова громада»; того ж 1906р. стає керівником київського товариства «Про­світа».

В останні роки життя, з настанням реакції, посилюються переслідування Грінченка властями. Письменник зазнає недовгочасного арешту. Жандарми доводять до смерті його дочку — революціонерку Настю. Змучений тубер­кульозом, на який захворів іще в шістнадцять років у харківській в’язниці, Грінченко виїздить на лікування до Італії і там 6 травня 1910 р. у місті Оспе- далетті помирає. Похований письменник на Байковому кладовищі в Києві.

3. Повідомлення учнів про творчу спадщину Б. Грінченка

Значну вагу мало видання «Української граматики», першої книги для читання українською мовою «Рідне слово» та інших підручників.

Тематично творчість Б. Грінченка охоплює життя українського селянства, робітничого класу, інтелігенції.

Поетичні твори

Письменник у поетичних творах майстерно відтворив працю, побут, тяжкі умови життя села, створив колоритні образи бурлак, сиріт, удів («На полі», «Бурлака», «Шматок хліба», «Удові»). Досить часто узагальнені картини життя народу, його трагізм переростають у багатозначні образи-символи («Смутні картини», «Хлібороб»). Навіть у пейзажній ліриці звучать соціальні мотиви, поет ні на хвилину не забуває про становище рідного народу («Над Дніпром», «Квітчані сльози», «Могила», «Нудьга», «І тихая хатиночка»). Цікавими є твори, в яких виразно звучать інтернаціональні мотиви (поема «Матільда Аграманте» (1897)). Ідея дружби між народами звучить у віршах «Некрасову й Шевченкові», «Друзям». Розвінчуванню фальшивого народо­любства українського панства поет присвятив вірші «Патріот», «Українець», викриттю лібералізму — «Російські ліберали». Починаючи з кінця 90-х рр. XIX ст. у поезії Б. Грінченка з’являються заклики до збройної боротьби («Я — раб», «Боязким», «Приходить час», «Співцеві»).

Схиляння перед героїчними постатями минулого («Лєандро», і «Людина я... І мушу червоніти») тісно переплітається в поезії Б. Грінченка з темою про­метеїзму. Поета завжди приваблювали сильні постаті, їх воля, незламність у боротьбі проти тиранії, деспотизму (поеми «Гальма», «Смерть отаманова», «Лесь, преславний гайдамака»).

Б. Грінченко виступав і в жанрі байки, віршової казки. Ним написано чи­мало творів за сюжетами народних гуморесок («Брехун», «Швидка робота»). Гумористично-сатиричні байки Б. Грінченка насичені народними прислів’ями, приповідками, влучними фразеологічними виразами, багаті на пейзажні за­рисовки, сповнені щирого ліризму.

Прозові твори

Виступав Б. Грінченко також і в жанрі малої прози. Основна тема цих творів письменника — тяжке життя народу, здебільшого селянської бідноти. В оповіданнях першого періоду творчості виявилося прагнення автора брати за основу не саме життя, а лише морально-культурницьку ідею, він намагався надати творам «народно-просвітнього» характеру. Але згодом Б. Грінченко позбувся цієї вади. І вже пізніше написані оповідання позначені глибокими соціальними мотивами. Автор виступає справжнім письменником-реалістом, майстром психологічного портрету. В оповіданнях «Хата», «Хатка в балці» Б. Грінченко зумів відтворити колоритні образи епохи, розкрити драматичні ситуації в житті своїх героїв. Голод, злидні, постійна нужда й щоденне пік­лування про шматок хліба — такі основні мотиви сповнених драматизму опо­відань «Грицько», «Убрала», «Без хліба».

Тяжке життя шахтарів, показ побуту міського бідного люду з його проб­лемами теж знайшли своє відображення у творах письменника (оповідання «Батько та дочка», «Панько», «Каторжна», «Серед чужих людей»).

Чимало творів письменник присвятив змалюванню безправного становища сільського вчителя («Екзамен», «Непокірливий»).

Найцікавішими оповіданнями письменника є твори, в яких змальовано долю дитини, тобто твори про дітей. Вони відзначаються глибоким гуманізмом.

проникненням у світ дитячої психології («Олеся», «Украла», «Кавуни», ♦Дззоняк», «Ксеня», «Сестриця Галя» та ін.).

Стражденній долі дітей-сиріт автор присвячує оповідання «Ксеня», «Сама, зовсім сама», «Дзвоник». Письменник з болем пише про загублене дитинство їенлюків, яких злидні і горе передчасно роблять дорослими, життєві обставини часто штовхають навіть на думки про смерть. Автор вміло передає психологіч­ний стан своїх героїв, соціально і психологічно вмотивовує зміни в їх характері.

Б. Грінченко написав кілька сатиричних оповідань з життя інтелігенції та панства («Як я вмер», «З заздрощів», «Історія одного протесту»), в яких висміяв обмеженість, підлабузництво, лицемірство.

Працював Б. Грінченко і в жанрі повісті.

Перша рання повість «Сонячний промінь», як і друга «На розпутті», при­свячена діяльності народнолюбної інтелігенції, її взаєминам із народом,

Б. Грінченко пізніше написав повість про життя села «Під тихими вер­бами», яка є своєрідним продовженням повісті «Серед темної ночі».