4. Характеристика образу Мойсея за самостійно складеним планом

5. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово

Прозові твори Франка — одне з найвизначніших явищ української кла­сичної літератури. Він написав дев’ять повістей і понад сто оповідань та но­вел, у яких широко відтворив життя українського народу.

За свідченням Франка, новела написана в лютому 1905р. для збірки «На лоні природи».

2. Аналіз новели «Сойчине крило» (матеріал для вчителя)

У рецензії А. Крушельницького на збірку «На лоні природи» (1905) як «найбільш інтересне» оповідання відзначено «Сойчине крило», де на найви­щий п’єдестал підніс автор любов, обтрясши її «із зелених пут». І справді, і проблематика цієї повісті-новели має екзистенційний характер, порушено

ч. в ній певні нелегкі питання людського буття взагалі в ракурсі людських вза- з ємостосунків як «скомпліктованого паралелограма сил». У своїх «записках» «відлюдько»-інтелектуал змальовує світ свого відчуження від людей, забралом

І і від яких є штучні, хоча й мистецькі витвори культури. Поміж улюбленими ^л авторами в комфортабельному інтер’єрі «відлюдька» — томи Гете, Емерсона, ^; Рескіна і, що характерно, журнальна стаття Уальда про Ісуса Христа.

Шд час написання «Сойчиного крила» І. Франко остаточно ствердив уні- зегсальну сутність Христової науки. Ілюзорний світ «артиста життя» героєві твору, (вислів Епікура «Мудрий є артист життя», тобто світ, з якого еліміно-

зано страждання — атараксія) Хомі-Массіно створити не вдається.

' х; 3 погляду «антропології тексту» «Сойчине крило» прочитується як парадигма зтечі — повороту: втечі Манюсі від себе, від свого справжнього кохання, з ти­хого лісу у вир життя злочинницького світу, втеча Хоми-Массіно від себе як гро- ^.. -мадського діяча в софістику «артиста життя», відчуженого від життя дійсного, а у фіналі твору — повернення героїв до своєї справжньої сугнсістЕ, до людей.

Після глибоких і болісних катаклізмів у взаємостосунках закоханої пари учасники «паралелограма сили» приходять до антропологічного синтезу — порвати пута екзистенціалістських масок і рвонутись «до нового аиіч-я у вірі, надії, любові».

Отже, «Сойчине крило» належить до тих мистецьких творінь, у яких кристалізується поетика прози XX ст. Вона передусім виявляється у хроно- топі (фабульний час повісті-новели триває декілька годин нозорїчного вечора, а сюжетний, по-суті, охоплює все життя центрального персонажа; фабульна дія розгортається в кімнаті головного героя твору). Проблелгатггка тексту має екзистенційний характер, антропологія «Сойчиного крила» іззхягає з зобра­женні основних проблем буття взагалі й буття інтелігента закгеьса.

3. Характеристика образу Марії

Уперше В українській прозі в новелу ВВОДИТЬСЯ розлоінн ЛНСТ, який є і пові­стевим жанровим компонентом твору, І розлогою р&1рЗСЕЄКШ€Н> — розповіддю про взаємини Массіно і Манюсі (з її листа ми дізнаємося жщхз інші імена).

Таким чином, маємо своєрідну структуралістську шнкзгцзю: <записки від­людька», який заплющив очі на «суспільність* дернину, народ», і «лист» мо­лодої жінки, яка пройшла всі кола пекла з реазваодф :кя?тї. Та П пекельний шлях не порушив глибин душі, що залишиласячистоюі, головне, люблячою. У творі протиставляється живе, бурхливе життя Манюсі «паперовому» існу­ванню Массіно. Душа героїні залишається без змін, незважаючи на жорстокі випробування долі, яку героїня сама «прикликала» і якої прагнула.

Сміх — це перше, що подає автор у характеристиці героїні. Образ сміху відтворює її ставлення до життя («начебто лице пустотливе»). Манюся відчуває поезію лісу (слід зазначити, що лісові пейзажі завжди позначені авторською інтонацією; вони характеризують і персонажа, і образ автора), ототожнює своє'буття з лісом: «Тямиш той ліс, мій рідний ліс... Се не був ліс, се я була». Перша зустріч у лісі. Народження чарів кохання: «Я ж сконцентрувала всю силу своєї волі, весь огонь своєї пристрасті, всі чари своєї душі й тіла, щоб навіки, не затертими буквами вписатися в твою тямку» - Таке визнання з вуст закоханої дівчини ми чуємо вперше в українській прозі. Наведений приклад представляє поетику прози XX ст. Образ фатальної жінки набирає чітких новаторських рис. Враження, яке вона хотіла справити на Хому, мало бути «високоартистичне», пейзажі стали «штафажем», однак у ньому героїня —

найвагоміший елемент.

Важливим компонентом у структурі твору є опис «сну». Усі «пригоди» Манюсі були лише жахливим сном. Цей до деякої міри бароковий момент під­креслює основну новелістичну ідею — ідею повернення.

Повернення до своєї сутності, до душевної чистоти, до рідного краю. Усі жахливі перипетії, подвійна спроба самогубства не вбили в Манюсі віри в себе, у людину загалом. Однак усе це далеко не однозначно. «Віриш у бачення тая? Я вірю. Здається, що якби на хвилю перестала вірити, здуріла б, руку наложила б на себе. А може, ся сама віра — симптом божевілля?»

5. Підсумок уроку

• У чому полягає морально-епічний пафос новели?

• Які художні особливості твору?

5. Домашнє завдання

1. Характеристика образу героя-адресата.

2. Аналіз новели «Сойчине крило».

108

УРОК № 29 ПУБЛІЦИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ І. ФРАНКА. ЗНАЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ ПИСЬМЕННИКА

\

Мета:

Клас:

Дата:

ознайомити учнів із публіцистичною діяльністю Франка, його літературознавчою працею «Із секретів поетичної творчості»; розкрити світове значення спадщини письменника; розвивати вміння знаходити потрібну інформацію, узагальнювати й систе­матизувати свої знання; виховувати любов і повагу до творчості І. Франка.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет письменника, книжкова виставка творів Франка, крос­ворд.

ХІД УРОКУ

1. Організація навчальної діяльності

2. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку

3. Актуалізація опорних знань

1. Розгадати кросворд, у якому приховане прізвище письменника

1. Послідовність розвитку події у творі. 2. Авторське пояснення в тексті драматичного твору, яке коротко характеризує місце дії, вчинки героїв, ін­тонації їх мови. 3. Слова, протилежні за значенням, які використовуються в поезії як лексична антитеза. 4. Близька до оповідання жанрова форма, яка відзначається чіткістю зображуваних подій, несподіваністю їх розвитку та розв’язки. 5. Видатний, загальновизнаний письменник, поет, діяч науки або мистецтва, який є зразком у певній галузі. 6. Вид оповіді, в основі якої — зображення статичної картини (портрета, пейзажу, обстановки).

ф	а	б	У	л	а
р	е	м	а	р	к	а
а	н	т	0	н	і	м
н	о	в	е	л	а
к	л	а	с	и	к
0	п	и	с

2. Поема.

   Сюжет.

   Вірш.

   Повість.

   Новела.

   Установіть відповідність між жанром твору та його назвою

А «Сікстинська мадонна». Б «Мойсей».

В «Перехресні стежки».

Г «Сойчине крило».

Д «Гімн».

1	Б
2	А
3	Д
4	В
5	г