3. Бесіда за змістом «Легендипро вічне зжгга»

• Що подарувала богиня «побожному аскету»?

• Якою логічною силою був наділений заиотиетии гскнх?

• Кому подарував античний мудрець горіх?

• Чи скористався подарунком Олександр Манедозгьг:

• Хто хотів врятувати життя парю?

• Що сталося з подарунком богині?

• Чому ніхто не наважився скористатись них?

4. 5. Фронтальне опитування

   Поясніть, як ви розумієте зміст звертань

   * Блудні сиротята».

   Що мав на увазі письменник, говорячи:

   Виразне читання учнями поезп

. г/.

«Годі ж бо вам в сусід на ycxvafi Свій вік коротати!* —

Що символізує образ дуба? (Образ дуба — це паралель до сфєзаі⁴ аш

могутні народні сили, які не можуть вільно развияша&сь, бо cz&ssssz. щх-

' ' -' -‘"і

' ' ■ ■ '

тами неволі)

Назвіть центральний образ поезії. (Центральних образах зг зз штезаГ

є образ матері-України, яка ніжним материнських слоеох з

до дітей своїх і просить їх постояти за честь рідної хашерї)

Хто з українських поетів схоже змальовував образ матері-Узх

ченко)

І'' ^ Щ

■ "•* і--:.- -■ !ІГ~- ^; •

"И V

6. Аналіз поезії «Розвивайся ти, високий дубе»

6. Підсумок

7. Домашнє завдання

змв

Ж

Урок № 26 «ДЕКАДЕНТ» - ПОЕТИЧНЕ КРЕДО І. ФРАНКА

Мета: розкрити ідейний зміст поезії «Декадент»; розвивати зв’язне

мовлення учнів, уміння висловлювати власні роздуми про мету й сенс художньої творчості людини; виховувати повагу до твор­чості І. Франка.

Клас:

Дата:

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: збірки поезій І. Франка.

ХІД УРОКУ

1. Організаційний момент

2. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми, мети уроку

НІ. Перевірка домашнього завдання

4. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово

Поезія «Декадент» (1896) входить до циклу «Поклони». Цей вірш був поетичною відповіддю літературному критикові В. Щуратові, який назвав збірку «Зів’яле листя» проявом декадентства в українській літературі, як «поезію песимізму», ототожнюючи, по суті, автора з тим «чоловіком слабої волі» із передмови. Ярлик «декадента» ображав Франка до глибини душі, бо ж байдужим до життя, до громадських настроїв він ніколи не був.

2. Аналіз поезії «Декадент»

Іван Франко в поезії викрив і різко засудив антинародний зміст занепад­ницької літератури та виклав свої погляди на роль і завдання поета в су­спільстві.

У вірші змальований образ справжнього поета, життєвим і творчим за­вданням якого є служіння своєму народові. Ліричний герой дуже далекий від буржуазного песимізму й нігілізму декадентства. Його душа, вірші завжди сповнені оптимізму, бо в найтяжчі для себе і для народу часи поет не впадає в розпач, гордо тримає голову перед гнобителями українського народу.

Якщо декадент завжди оспівує минуле, живе минулим, то справжній народний поет разом із народом дивиться в майбутнє, невтомно працює для нього.

Поет часто звертається до поетичних метафор, за допомогою яких по­казує незламність своєї волі до боротьби та іронічно висміює декадентство: «Хоч часто я гірке й квасне ковтаю... та ще ж оскомини хронічної не маю», «Яз п’ющими за пліт не виливаю» та ін.

Вірш написано гостропубліцистичним стилем. Багаті рядки поезії на ри­торичні запитання, емоційно-налружені перелічування, навмисне вживання заниженої лексики.

Проти декадентства виступив І. Франко і в літературно-критичних стат­тях, зокрема в статті «З чужих літератур», опублікованій у ЛНВ за 1898р. Він писав, що для декадентів «нема вищої студії над власне «я», немає за­конів понад власний темперамент, нема естетики понад власну хвилеву впо­добу, немає моралі понад власні нічим не зв’язані пориви».

3. Теорія літератури

Риторичні запитання (від гр. rhetor — оратор) — запитання, яке не пе­редбачає відповіді; воно виступає в значенні ствердження й посилює емоцій­ність висловлювання.

4. Виразне читання поезії І. Я. Франка «Декадент»

5. «Дослідження» (за поезією «Декадент»)

і '* Які слова є поясненням мотивів «Зів’ялого листя»?

• Чи є, на вашу думку, у поета підстава для образи?

• Наскільки переконливо заперечує Франко звинувачення Щурата?

• Що виражає слово «декадент» у тексті вірша в першому, другому й тре­тьому випадках? (У першому випадку слово «декадент» звучить здиво­вано, у другому — виражає досаду й заперечення, а в останніх рядках, коли вже все сказано, переплелися гіркота й обурення: «Який же я у біса декадент? »)