1. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми і мети уроку Вступне слово

Чи то давно приходив тут на службу Казенної палати урядовець,

Пан Афанасій Рудченко, в якому Підслухачі і посіпаки царські Ну аж ніяк вгадати не могли Того, хто дужим голосом промовив,

Огнем серця пройнявши молоді:

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

(М. Рильський, Полтава, 1951)

2. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу План уроку

1. Ідея твору.

2. Художня майстерність:

а) особливості пейзажів;

б) особливості портретів;

в) описи душевного стану Чіпки;

г) ліричні відступи і роздуми;

д) багатство народної мови.

3. 0. Білецький про місце роману в історії літератури.

4. Особливості стилю творів І. С. Нечуя-Левицького та П. Мирного.

1. Ідея твору

Яка ж Ідея роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»? Яку, інакше ка­жучи, внутрішню закономірність виявив П. Мирний у суспільній дійсності 60-70-х рр. XIX ст. як виразник інтересів народних мас?

Автор правдиво показує в романі стихійну боротьбу селянства проти буржуазно-поміщицького земства. Вороги трудящого селянства — це на­самперед царизм, поміщики й капіталісти і, нарешті, попи та куркулі. Всім

змістом свого роману автор нешгозх^ч: др такого висновку: трудящі

селяни бунтують, повстають, ssacrfzss Ігзмія придушують ці бунти,

повстання. Така основна ідея ’дож.т~. ягг підкреслюється самою назвою твору. Народ страждав, бо всі Ssrszcoa присвоювали поміщики,

капіталісти й куркулі, на czopcsd sax гтогз дарський уряд.

2. Художня майстерність

У^хчому ж найяскравіше князжлеся художня майстерність письменника у творі? Який вплив вона уя.тг нн вд^адашии розвиток української худож­ньої літератури й української літєргтурної мови?

Особливості пейзажів

Особливості пейзажіз у Мщзнште (опис весни,розділ І).

Картина розквітлоїзеснгзннльозана соковито і, головне, в русі. Для цього автор вживає, ми бачимо, перевзуно дієслівні синоніми.

(Скрізь розвернулося. Розпустилося, зацвіло пишним цвітом; скільки зглянеш — розіслало згленни килим; з неба ллється на землю блискучий світ сонця; легенькнн зігєредь подихає з теплого краю, перебігає з нивки на нивку, живить, осзЬнає кожну билинку і т. д.).

П. Мирний почав сзій роман описом весни свідомо. За прикладом свого вчителя Т. Ґ. Шевченка (див. пейзаж української природи в поемі «Сон»), Мирний натхненно, ніжно змалював красу сільської природи, виявив своє ставлення до народу, поневоленого експлуататорами. Пейзажі в Мирного допомагають глибше розуміти думки й почуття героїв твору, допомагають у розкритті ідейного спрямування всього твору.

Цю ідейно-композиційну роль пейзажів далі розвинув і поглибив у своїх творах слідом за П. Мирним М. Коцюбинський (див. пейзаж осені повісті «Fata morgana»).

Особливості портретів

Описи душевного стану Чіпки

У багатьох місцях роману П. Мирний майстерно, з проникливою психо­логічною глибиною відтворює душевний стан свого героя. Мета цих описів — всебічно зобразити пафос Чіпки як пафос цільного у своїй бунтівливості, у своїх невтомних шуканнях характеру.

Перший разючий зразок такого опису — опис Чіпчиного розпачу після смерті баби, опис, що має антирелігійне спрямування (розділ V).

«Лежить баба на столі. Хрест у руках, свічка в головах. Та ж баба, тільки очі заплющила, рот зціпила. Прийшов піп, дяк, зійшлися люди, взяли бабу, однесли на кладовище, опустили в яму, загребли... Мотря плаче. Чіпка не плаче... і т. д.»

«Бабина смерть загадала йому загадку, котру він ніяк не міг розгадати».

Другий опис — це відтворення душевного стану Чіпки, яким поглиблю­ється його почуття розпачу, відчаю. Чіпку, що вріступив на захист скривдже­них селян, катують. І що, найтяжче, його ніхто не підтримав, навіть його найближчі товариші — Лушня, Матня, Пацюк.

«Довго боровся Чіпка... Ще довше його били».

Нарешті, ще один момент із переживань і думок Чіпки. Його виключено із земства. Остання надія, останній світлий промінь в його житті погас.

Як передає Мирний душевні муки свого героя? Які думки й поривання тривожили бунтівливу душу Чіпки? Які багаті на емоціональні нюанси ді­єслівні синоніми вживає автор, щоб увиразнити духовну силу Чіпки і склад­ність обстановки, в якій він діяв?

«Надворі стемніло. Спускалася ніч на землю, утихомирювала людські клопоти, руки й думки. Полягали спати. Чіпка лежав мовчки, хоч і не спав. Думки цілим роєм окрили його голову. Перелітали вони з самого малку — аж до сьогодні; назирнули кожну пригоду життя його, гарячили кров, му­тили розум. «Скрізь неправда, скрізь!» — шептав він. «Куди не глянь, де не кинь — усюди кривда та й кривда!.. Живеш, нудишся, тратиш силу, волю; плутається в темряві, падаєш, знову встаєш, знову встаєш, знову про­стуєш, знову падаєш... не вхопиш тропи, куди йти; не знаходиш місця, де б прихилитися».

Без наведених (і подібних інших) описів душевного стану Чіпки його ха­рактер не був би таким узагальнюючим, типовим. Цими описами, розміще­ними в романі завжди після важливих подій в житті Чіпки, автор ніби під­сумовує і поглиблює все пережите персонажем.

Ліричні відступи й роздуми

Ліричні відступи дуже цінні. Вони допомагають сприйняти й глибше зро­зуміти весь роман.

Ось важливіші з ліричних відступів роману.

Ч. II. Про заселення Слобідської України у XVIII ст.

«Зайвої землі лежало неозоро перед тобою і за тобою... Приходь, заори, скільки хоч — ніхто тобі й слова не скаже. Хіба тільки сусідній пан полков­ник або сотник подумає: «Ловись, мов, рибко, мала й велика».

Про перетворення колишньої козацької старшини в поміщиків-експлу- ататорів.

«Козацька старшина, що колись, вибираючи, на її голови груддям кидали, щоб не зазнавалися,— позадирала тепер голови вгору, а прості козачі до са­мої землі понагинало... Кругом Україну облягло панство, позалазило в саме серце і, як те гайвороння, шматувало її полумертвий труп... З одного місця переходили люди на друге, шукаючи волі».

Висновки

У ліричних відступах автор реалістично показує класове розшарування української нації у XVIII ст. Ліричними відступами Мирний виявив своє ро­зуміння минулого України. Ліризм автора виявився в любові до трудящого селянства, у захопленні його працьовитістю, у неприхованій ненависті до по­міщиків, царських чиновників. Ці чуття письменника проймають увесь ро­ман. Сила теплого людського ставлення Мирного, наприклад, до Чіпки як безталанної дитини свого часу, така велика, що в читача не залишається ні презирства, ні ненависті до цього центрального образу роману, незважа­ючи на те, що під кінець твору Чіпка діє як звичайний розбійник.

Поряд із ліричними відступами автор іноді супроводжує свою розповідь невеликими відступами-роздумами, які спонукають читача до більшої вдум­ливості, до узагальнюючих висновків про долю героїв.

Важливі відступи — роздуми роману: роздум про тяжке життя трудящих у капіталістичному суспільстві (ч. III, розділ XIV); роздум про те, як важко чесній людині з народу одважитись на порушення звичайних норм приват­новласницької моралі (ч. III, розд. XIX).