1. Лекція вчителя

Повість «Микола Джеря о (1876) є одним із визначних творів Нечуя-Левиць- кого, найбільш яскравим зразком антикріпосницької літератури 70-х років XIX ст. і разом із тим твором про становище заробітчан-бурлак. У ньому прав­диво відображені глибокі соціальні суперечності, боротьба між закріпаченими селянами й поміщиками-кріпосниками, між заробітчанами і промисловцями, між масою «звільнених» селян і сільськими багатіями. Письменник показав і ті активні сили, що піднімались на боротьбу проти кріпосництва та проти нового гноблення після скасування кріпосного права.

У повісті реалістично змальовано різних гнобителів народу: кріпосника Бжозовського, посесора Бродовського, отамана рибалок Ковбаненка, панського осавула, поліцейського пристава, попа. Свавільним, деспотичним і зажерли­вим панам, промисловцям та їх слугам автор протиставляє чесних, прямих, благородних, але безправних, пригноблених селян і заробітчан — старого Джерю, Джериху, їх сина Миколу, Нимидору, Кавуна та ін.

У творі викрито панщину як найганебніше явище суспільного життя, як силу, що фізично й морально калічила людину. Письменник змальо­вує не тільки безправність, страждання закріпачених селян, а й зростання в них ненависті до кріпосників, протест і боротьбу окремих кріпаків проти гноблення. Нечуй-Левицький, хоч побіжно, але правдиво показав, що ви­ступи окремих селян проти панів викликали співчуття й підтримку з боку всіх кріпаків. Симпатії автора на боці уярмлених селян, на боці протестанта, бунтаря Миколи Джері.

Нечуй-Левицький позитивно оцінив реформу 1861р. і тому, змальову­ючи життя селян у пореформені часи, вістря критики спрямував не проти всього ладу, а проти окремих явищ соціальної дійсності. Цим він послабив викривальну силу твору, зокрема останніх його розділів, хоч і тут переважа­ють реалістичні малюнки. Письменник правдиво показує, як пан забрав собі кращі землі, як селяни бунтували, бо «стала знову маленька панщина», як Миколу Джерю посадили в холодну, а старшина-багач грабує селян так, як грабував і раніше. Разом із тим Нечуй-Левицький прикрашує дійсність, коли розповідає, що комісія, надіслана царською владою, відібрала в пана добру землю і віддала її селянам, а громада скинула багатія і обрала старшиною ^бідного чередника.

Ніж. В 1Н' італістичних енсплу ата торів ватаги ний протест нартини тяж­кої праці заробітчан на цукроварні, їх життя з; казармах, голодування, отруєння гнилою стравою, пограбузгнннїпЕшісгеором, а потім і власником риболовецького промислу, показав спроЗаг :знгозітчан-бурлак розправитися з хижаком-посесором, з отаманом рибаясн-

2. 

   Однією з сильних сторін твору є те, ших творах, змальовано жорстоку ексііД5 підприємствах та промислах, виведено 5 капіталістичного типу (посесор Бродовсьззй. Ковбаненко) і вперше в українській і заробітчан проти визиску. Автор відтворив

   _ І! •; іг- ^ 2 ■

   Ідейно-художній аналіз повісті «Микола Джеря» запл2Но>і

1. Особливості сюжету та стилю

Паралельність історій кількох героїв, біографічний сюжет, контраст­ність типів. У своєрідному стилі І. Нечуя-Левицького поєднується тенденція до предметності, локальності й конкретності — соціальної, етнографічної, географічної із прагненням до поетизації кращих сторін народного життя, до зображення селянського світу в рельєфних, пластичних образах. Зокрема, позначилася надзвичайна спостережливість письменника і його вміння через детальні описи побуту відтворювати атмосферу тогочасної епохи.

• Назвати елементи сюжету роману, що відображають ступені розвитку конфлікту (експозицію, зав’язку, розвиток дії, кульмінацію, розв’язку).

2. Проблематика роману

Поміщики — кріпаки, батьки — діти, духовне — матеріальне.

3. Роль пейзажу та інтер’єру у створенні художнього образу

Пейзаж — зображення живої і неживої природи (природне середовище чи місто); показує місце дії, підкреслює стан, настрій героя.

Інтер’єр — світ речей; виступає як засіб характеристики героя, місце дії.

• Зачитайте уривки з повісті, де письменник через описи інтер’єру підво­дить нас до думки, що працювати на селі важче, але жити веселіше.

• Довести, що в змалюванні пейзажів Нечуй-Левицький досягав винятко­вої на той час в українській прозі майстерності. Аргументуйте думку про

І. Нечуя-Левицького як майстра пейзажу прикладами з текстів.

4. Характеристика образів-персонажів

Письменник вивів постать українського селяника-бунтаря Миколи Джері, людини волелюбної, невтомної, енергійної, високої моралі, глибокого, щирого почуття. Микола Джеря ненавидить гнобителіз. протестує проти соціальної несправедливості. Він сміливо підносить руку на пана та його слуг, перший серед заробітчан не скоряється посесору-капіталісту і багатію-отаману, шу­кає спільників у боротьбі. Микола Джеря — добрий, уважний, ввічливий у відносинах із батьками, заробітчанами, скромний, здібний до музики й ма­лярства.

Джеря — духовно вільна особистість. У конфлікті з обставинами Микола утверджується як непохитний волелюбець, правдошукач. Саме тут зідкри- лися можливості таким його душевним пориванням, які веходедь за межі житейських стандартних уявлень його батька. Конфлікт Миколгу з ворожими трудівникові обставинами не має механічного характеру, осзздгзгзІЕ: зумов­лений глибоко внутрішніми причинами: волелюбством Мизозщ. ^рггненням жити по-людськи, усвідомленням свого рабського становите..Давдаанеможе пристосовуватись, лицемірити. Висока духовна свобода його

як людину непересічної вдачі, людину, яка є носієм яностее нешзенльного характеру, коріння якого сягають у глибини історії 11забуту іта заделюб- ного народу.

Усвідомивши, що не особисті риси пана є при*

ЕНШЗ;

вродини,

а панщина, Микола покидає село: «Піду в ліси, пі .ту в дйду в пущі

й на гострі скелі, а панщини таки робити не буду І в звеэшгЕШ зе-аЁ5д>- І віз дотримав слова, дарма, що дорогою ціною. Назіть зе

не чіпати пана й осавули не змінили його поведінки. Досвід батька, вихова­ного віковим рабством, неприйнятний для молодого покоління. Переживши чвертьстолітню «одіссею», Микола зберігає духовну міць і незламність. Ми­кола «був сивий аж білий. Густі сиві брови низько понависали й закривали очі, а з-під їх і тепер блищали темні, як терен, очі. Довгі сиві вуса спуска­лись вниз, а голова біліла, наче вишневий цвіт. Його вид і тепер був сміли­вий і гордовитий».

Уже в перших розділах повісті автор зображує старого кріпака Петра Джерю, батька Миколи. Усе життя Петро покірно робив на пана, але це не рятувало його від канчуків. Виснажений непосильною працею, Джеря передчасно помирає. «Важка праця виссала з його усю силу. Уся його сила прийшла на чужу користь, в чужу кишеню,— на дорогі оксамитові сукні, на золоті сережки пані Бжозовській, на дорогі наїдки та напитки, на дорогі панські примхи та витребеньки».

Дуже яскраво й зворушливо змальовано також жінку кріпачку Нимидору, дружину Миколи. Гарна, чесна, працьовита людина, вона мала всі права на щастя, але в умовах кріпосницького гніту життя її було понівечено.

Крім головного героя, в повісті виведено й інших персонажів. Не тільки Микола протестує проти панського гніту. Разом із ним тікає від панщини з рідного села ще кілька кріпаків. Вербівські бурлаки — люди волелюбні, чесні, готові на самопожертву. Серед бурлак особливо відзначається щирістю почуттів, вірністю почуттів, вірністю товариству Петро Кавун.

Реалістично зображені в повісті такі визискувачі: пан Бжозовський, по­сесор Бродовський, панський прислужник — осавула. Усі вони прагнуть ско­ристатися з праці кріпаків. Особливо жорстоким гнобителем був пан Бжо­зовський, від якого кріпаки втікали з рідного села.

Змальовуючи в повісті цих жорстких експлуататорів, письменник показав їх як «ворожу силу», з якою вже не бажає миритися трудовий народ.