6. Підбиття підсумків

Отже, історичний роман Л. Костенко сприймається як дуже сучасний, бо примушує нас ще раз замислитись, якою повинна бути людина, щоб земля «віддала нам своє найдорожче — сіль». Сьогодні ми вчились жити на уроці, завтра вашим вчителем стане саме життя, іноді важке, нестерпне. Л. Костенко постійно нас переконує: внутрішні можливості людини безмежні, не забувайте про це й завжди боріться за людину в собі, за незаплямоване сумління.

7. Домашнє завдання

Пояснити зміст афоризму: «Негідно бути речником юрби» (Л. Костенко); записати риси, що притаманні людям і нелюдям..

Урок № 50

КОНТРОЛЬНИЙ ТВІР НА ТЕМУ: «ХУДОЖНЄ ОСМИСЛЕННЯ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ У ТВОРЧОСТІ ЛІНИ КОСТЕНКО»

Клас:

Дата:

Мета: формувати мовну культуру учнів, навчати самостійно викладати

думки; продовжувати розвивати мовленнєво-комунікативні вміння створювати твори-роздуми за власним спостереженням та культуру зв’язного мовлення, підвищуючи рівень комуніка­тивної компетентності, удосконалювати в них уміння добирати найістотніші факти й відомості для розкриття теми та основної ідеї твору; виховувати любов до поезії.

Тип уроку: розвиток мовлення.

Обладпаиня: схема побудови твору-роздуму, зразок творчої роботи. ПЕРЕБІГ УРОКУ

1. Оголошення теми, мети уроку

2. Актуалізація опорних знань учнів

1. Структура твору-роздуму

Теза («Я вважаю...», «На мою думку,..», «Я підтримую...», «Уважаю...», «Я погоджуюся...», «Мені здається...», «Переконаний...», «Я не підтримую...», «Я хочу спростувати...», «Я не погоджуюся...», «Хочу піддати сумніву...», «Як на мене, то...», «З одного боку..., а з іншого...»).

Аргументи («Тому що», «це доводить», «підтвердженням цього є», «це засвідчує», «свідченням цього є», «доказом цього може бути»).

Приклади («наприклад...», «прикладом може слугувати...», «яскравим прикладом цього може слугувати...», «не можна не згадати...»).

Висновки («отже», «таким чином», «можна зробити висновок», «висно­вком може слугувати»).

Теза -> Аргументи -> Висновок

2. Робота над твором-роздумом

• Визначення ідеї твору.

• Добір фактичного матеріалу.

• Складання плану твору.

• Удосконалення написаного.

• Типові недоліки творів.

3. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя

2. Читання вчителем зразка твору

Коли я думаю, чую, читаю про Ліну Костенко чи про її творчість, то перед очима чомусь завжди з’являється постать захисниці Марії Оранти із Софії Київської. Така-от асоціація...

Ліна Костенко ввійшла в українську поезію в шістдесяті роки. Але навіть на фоні літератури того часу, що відзначалась ліризмом, гуманізмом, воле­любністю, її поетична муза особливо вирізнялася. Вона м’яка й сувора, гли­боко жіноча і на диво мужня, красиво сентиментальна, але аж ніяк не плак­сива і не безнадійна. Така, як про неї сказала сама поетеса у вірші «Доля». За неї «треба платити життям», отримуючи в нагороду солодку муку влучно знайденого слова:

Великі поети не вміють писати віршів.

Клював їх орел в печінку і сумнів сни випасав.

Графоманові краще.

Графоман вирішив написати — і написав.

Списані рядками аркуші паперу для справжнього поета — це «смертельні плацдарми самотньої битви з державами, з часом, з самим собою». Творчість

Ліни Костенко підпадає під таку характеристику. Вона роздумує над добром і злом, переосмислює значення навколишнього світу і свого місця в ньому. Але дивна річ: силуети цієї талановитої поетеси, що їх нам являють її вірші, є надзвичайно різними,

Олюднення природи, наш зв’язок з нею є однією з найбільших ціннос­тей в житті людини. У поезіях Ліни Костенко все починає рухатися, радіти і журитися, клопотатись і меланхолійно роздумувати: «Цей ліс живий. У нього добрі очі...», «...Старезні пні... літопис тиші пишуть у траві...». «Колише хмара втомлені громи...», «Сплять діамантові жуки...». «Блакитні вії хата підніма...», «Світить сонце оком загадковим...», «Вікна сплять, засклив мороз їм сльози».

Подібним світочуггєвим настроєм дихають чудові твори поетеси, написані на згадку про дитинство. До нього веде «стежка, по якій вже тільки сніг іде» («Дзвенять у відрах крижані кружальця..». «Стоїть у ружах золота колиска.. «, «На конвертини хат літо клеїть віконця, як марки...»).

Гармонія природи, оспівана поетесою, співзвучна гармонія людських вза­ємин, якої нона прагнула і до якої кликало її перо. Ціла галерея портретів, змальованих нею, являє нам красу жіночої душі, по-справжньому глибокої та шляхетної. «Пелюстки старовинного романсу» та «Апологія лицарства» розгортають перед нашим зором трагедію жінки, яка в буденних хлопотах забуває про свою чарівну ясіночність. Вона в’яне під гнітом суєти й несвободи, поки не з’явиться той, хто помітить і возвеличить у ній жінку:

О, заспівайте дивчині романс!

Жінки втомились бути не прекрасними.

Дещо інший, пом’якшений грою світла й тиші, силует ліричної героїні постає перед нами в інтимній ліриці Ліни Костенко: «Очима ти сказав мені: люблю...», «Хуртовини», «В дні, прожиті печально і просто». «Двори стоять у хуртовині айстр...» та інші. Глибоко жіночі за звучанням, ці вірші вража­ють делікатністю, з якою автор розкриває внутрішній стан ліричної героїні, шляхетною стриманістю, яка облагороджує, але не ховає від уважного ока бурхливу внутрішню боротьбу: «Я вас люблю. О, як я вас люблю! ...Але про це не треба говорити».

Поезія Ліни Костенко глибоко філософська. Її житгєві орієнтири про­ступають» у віршах «Шукайте цензора в собі», «О, не взискуй гіркого меду слави». «Між іншим». «Ще вчора була я висока...» Лірична героїня цих та інших поезій чужа всьому суєтному, відкрита людям, чесна з собою та з іншими. У них розкривається внутрішня цілісність поетеси, яка хоче бути такою ж гармонійною в стосунках з людьми, як і у стосунках з приро­дою. Загальнолюдс&і цінності — це лише усвідомлена внутрішня гармонія, у якій хоче жити людина.

Органною величчю сповнені ті твори Ліни Костенко, у яких звучать хрис­тиянські мотиви («Шлях на Голгофу». «Перш ніж півень заспіває»). Поетеса індивіалізує, наближає до нас у часі і просторі героїв біблійної легенди. -І ті міркиТ за якими вічність розсудила їх, читач має змогу прикласти до себе, до свого життя. Любов, ненависть, віра, зрада, самопожертва — поняття вічні, на всі часи актуальні. І тому так проникливо говорить мовою цих понять пое­зія Ліни Костенко, поезія добра, поезія сильного духу, любові й свободи.

У своїх м’яких, здавалося б, суто жіночих поезіях Ліна Костенко відбила ту боротьбу за людське в людині, яку кожен веде сам з собою. Ці мотиви можна простежити в усіх її віршах, саме цій темі присвячена її Муза. Від глибокого відчуття природи до розуміння соціальних настанов — усі ці теми в її творчості сповнені гуманізму та душевної величі людини.

3. Робота учнів над текстом твору-роздуму

4. Аналіз декількох учнівських робіт

5. Переписування твору з чернетки