1. Організаційний момент

2. Перевірка домашнього завдання

1. Експрес-опитування

• Де й коли розпочався життєвий шлях Івана Драча? (17 жовтня 1936 р. в селі Теліжинці на Київщині).

• Яку освіту він отримав? (Середня школа в Тетієві, Київський універси­тет (не закінчив), вищі сценарні курси в Москві)

• Де й ким працював Іван Драч? (Викладач російської мови одразу по закін­ченню школи в сусідньому селі, журналіст газети «Літературна Укра­їна», «Зміна», журнал «Вітчизна», кінодраматург на студії ім.О. Дов­женка)

• Які факти з біографії Івана Федоровича Драча говорять про його активну громадянську позицію? (1966 р.— процеси над українською інтелігенцією. Протест — участь в усіх акціях. Був головою Народного Руху (перше скликання), нині очолює Конгрес украиіської інтелігенції, товариство «Україна», Світовий конгрес українців)

• Чи можна назвати його «кабінетним поетом»? (Ні, він постійно серед людей — літераторів, кіномитців, у колі сім'ї чи друзів, різних громад­ських і політичних діячів. Він відвідав багато країн, поширюючи в них українську культуру)

• Чим відрізняється поезія Івана Драча від поезії інших авторів? (Оригі­нальність тематики, образів, незвичайність метафор, порівнянь, і ще — жанрова різноманітність: етюди, балади, сонати, пісні, романси, симфо­нії, а поруч — вірші, елегії, поеми, оди, замовляння, некрологи й навіть пейзажі — і все це в кольорі, у звуці, у русі)

2. Учні зачитують відгуки на «Баладу про соняшник»

3. Оголошення теми, завдань уроку.

Мотивація навчальної діяльності

1. Слово вчителя

«Поезія Миколи Вінграновського — це стихія, що в ній цілковито від­сутня якась навмисна спрямованість, передбаченість. Постійне переливання настроїв, станів, натхненна гра уяви. Ніколи не вгадати, про що він говоритиме за мить, що зрине дивовижно з глибинних нутрів його душі і який настрій хвилею його огорне й хвилею спаде, щоб поступитися місцем іншому... Усе, чого коли-небудь сягав його душевний зір і що чутно чи нечутно торкалося колись його душі,— усе воно живе в ньому постійно, глибоко жевріє здатною щомиті спалахнути живою жариною; живе, готове щохвилі полинути водо­спадом, упасти росинкою чи вдарити громом — з найнепомітніпіого і найне­сподіванішого приводу» (Іван Дзюба).

2. Проблемне завдання

Учні заповнюють таблицю.

Що я знаю з цієї теми	Що я хочу дізнатися	Мої очікування від вивченої теми
		""1 ■ — - ■

4. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Опрацювання життєвого й творчого шляху

М. Вінграиовського. Слово вчителя

Рік народження Миколи Вінграиовського — 1936-й. Той, що дав укра­їнській літературі Івана Драча, Володимира Підпалого, Віталія Коротича; роком раніше народилися Василь Симоненко й Борис Олійник, ще роком пізніше — Євген Гуцало. Майже всі ті. кого пізніше назвали поколінням шістдесятників, хто разом із трохи старшими Григором Тютюнником, Ліною Костенко, Дмитром Павличком, Віктором Близнецем та трохи молодшими Валерієм Шевчуком, Володимиром Дроздом та іншими ознаменували нову хвилю в українській літературі, визначали обличчя молодого тоді літера­турного покоління.

Повідомлення 1. Життя й творча діяльність поета

Микола Вінграновський народився 1936 р. в селі Богопіль (нині Перво- майськ) Миколаївської області. Закінчив Інститут кінематографії в Москві, де познайомився з Олександром Довженком, який мав значний уплив на фор­мування поета.

М. Вінграновський — кіноактор, кінорежисер і сценарист. У Довженко- вому фільмі «Повість полум’яних літ» виступив у ролі Івана Орлюка.

Перші вірші з’явилися 1958 р. на сторінках журналів «Дніпро» та «Жов­тень» («Дзвін»). Навчався на акторському відділі Київського інституту теа­трального мистецтва. Ще студентом зіграв головну роль у художньому фільмі «Повість полум’яних літ», автором якого був Олександр Довженко. Автор кни­жок віршів «Атомні прелюди», «Сто поезій», «Поезії», «На срібнім березі», «Київ», «Губами теплими і оком золотим», «Цю жінку я люблю», повістей «Первінка», «Сіроманець», «У глибині дощів», «Літо на Десні», роману «Севе- рин Наливайко». Найповніше видання доробку — «Вибрані твори в трьох томах» (2004).

Постановник десяти художніх та документальних фільмів. Лауреат Дер­жавної премії України імені Т. Г. Шевченка, літературної премії «Благовіст», Міжнародної премії Фундації Антоновичів.

Помер 26 травня 2004 р.

Повідомлення 2.

Збірка інтимної лірики «Цю жінку я люблю»

Про кохання М. Вінграновський писав завжди, а своєрідна антологія інтимної лірики письменника 1990 року «Цю жінку я люблю», до якої ввій­шли твори більш як тридцятилітнього відрізка творчості, безсумнівно, одна

з найкращих в українському письменстві книжок про Любов. Відкривається збірка віршем «Сеньйорито акаціє, добрий вечір...».

Вінграновський-поет у ній несподіваний і впізнаний, традиційно-класичний і сміливо-новаторський. Здається, що течія його поезії плине між двох берегів: по один бік — ідея пошуку суспільної та творчої рівноваги й гармонії, ясність і шляхетна простота вірша, висока культура образу, по другий — чуттєвість, дивовижно органічна образність, що містить у собі парадоксальну єдність гар­монійного й дисгармонійного, якусь язичницьку стихію пристрасної любові, бентежний дух неспокою. Тож любовна тема в нижці «Цю жінку я люблю» виявлена різнобічно, образи кохання й коханої репрезентовані в багатьох обличчях, настроях, сповнених то мажорних, то мінорних інтонацій.

Справжньою М. Вінграновський уважав поезію, що не скаламучує людську душу: «Нам слів таких потрібно від поетів, Щоб не піднять з душі, як небо не піднять». Цій настанові поет був вірний упродовж життя, перетворивши її на кредо своєї творчості.

Чи не кожна літературна епоха пропонує власну філософію кохання, свій образ Прекрасної Дами. М. Вінграновський подав широку типологію кохання, тонко змальовуючи різні його стадії та грані, кольори та звуки.

Поет простежив різний «вік» кохання. Так, зародження почуттів назива­ється «передчуттям любові»: «Передчуттям любові і добра. І в ці рази я тішусь та радію». Боячись сполохати, ніби пташку, ці почуття, ліричний герой закли­нає: «Не зрадь хоч раз, не проминися даром, Один хоч раз, передчуття моє» («Передчуттям любові і добра»). А у вірші «Ще молодесенька» очікування кохання втілено у зворушливому образі олюдненого серця: «Навшпиньки не ходило, її ще серце під вікном любові».

Здатність людини кохати перетворюється в системі цінностей поета на ваго­мий критерій вартісності особистості. На думку письменника, людина, що не вміє кохати й не цінує почуттів інших,— убога. Почуття любові висту­пає у Вінграновського силою, що надихає й відроджує, що може врятувати людське серце від зубожіння. Адже «Любов — не зло», проголошує ліричний герой, а у вірші «Зупинилась тиша тиха і незбудна» заклинає: «Йди ж, моя любове, доки твоя воля, коли навіть пройдеш і саму себе...», тому що «Є ще в світі душі і печальні очі, в спраглому чеканні виглядають нас».

Микола Вінграновський у літературі вмів усе. Йому вдавалися дитячі опо­відання, великі епічні полотна, кіносценарії... Але в усьому він залишався, насамперед, ліриком.

Кожен поет покоління шістдесятників обирав свій власний творчий поря­тунок. Вінграновський упіймав і зафіксував найбільш українське та питоме світовідчуття. Це, звісно ж, уплив школи Олександра Довженка, з яким поета звела доля.

«Поет абсолютного слуху», як сказав про нього Григір Тютюнник. Подібне враження справляють класики японського жанру хокку. Вінграновський перевинайшов українську природу й повернув нашій поезії важливу якість і цінність — людську душу. Окрім душі, М. Вінграновського більше нічого не цікавило. Та чи цього не достатньо на одне поетове життя?

Узагалі в найінтимніших поезіях письменника не варто надто дослівно сприймати адресування. Може виявитися, що мова йде «не про ту любов», про іншу. Його мадонна, його Марія, його наречена, подруга, жона, мати, дівчина, Оксана, Надія, дитя, ластів’ятко, Дніпро, Рось — усі і все, кому й чому він звіряється в любові,— усе це зливається в один великий і неосяж­ний образ. Поет говорить про свою Вітчизну, про Україну в її незбагненності й невизначальності. Вона для нього — в усьому житті.

5. Ідейно-художній аналіз поезії «Сеньйорито акаціє, добрий вечір...»

1. Виразне й осмислене читання твору

2. Бесіда з учнями

• Яка алегорична, незвична картина постає перед читачем? (Очевидно, ліричний герой зустрів своє давно забуте кохання. Кохання, яке прино­сило більше муки від нерозділених почуттів, ніж радості. Здавалося б, усе минулося. Але ні. Загорілася в душі пожежа, і якщо на початку вірша «осінь зійшла по плечі», то тепер — «вогонь по плечі». Коханню підко­ряється будь-хто).

• 3 ким веде розмову ліричний герой? (Ліричний герой веде розмову із ака­цією, коли «осінь зійшла по плечі»,— він уже не юнак, а досвідчений чоло­вік, котрий багато чого бачив у житті. Пройшов він немало життєвих доріг, «відходились усі мости», відведені долею, і ось одного вечора зустрі­чає знайому акацію, яка нагадала давно притуплене почуття).

• Якими засобами автор передає збуджений настрій героя, збентеженість і хвилювання? (Поет передає за допомогою звертань: «сеньйорито ака­ціє», «пожежо моя», «колюче щастя». Ліричний герой шанобливо зверта­ється до акації на «Ви». Певну доцільність мають емоційно-наснажені речення, які передають стан душі ліричного героя:

Коли ж — здрастуйте, добрий вечір...

Ви з якої дороги, пожежо моя?..

Сеньйорито, вогонь по плечі —

Осінь, ви і осінній я_.)

• Який віршовий розмір поезії, у чому особливості рими?

• Яке почуття домінує у вірші? (Поезія М. Вінграновського «Сеньйорито

акаціє, добрий вечір» сумовито-іронічна й сокровенно-лірична).

• Як досягає автор динаміки образу?

• Яка провідна думка твору?

6. Творче завдання

Дайте відповідь на запитання ліричного героя: «Що воно за таке — любов?».

7. Підбиття підсумків уроку

1. Слово вчителя

Головна й домінантна ознака лірики Миколи Вінграновського — опти­містичність і емоційність світобачення ліричного героя. Його переживання завжди напружені й драматичні.

Поет осмислює любов у трьох основних вимірах. У суто особистісному (кохання як глибинна, нерозгадана таємниця серця), суспільному (любов до рідної землі, до України, до народу й просто — до людини, близької й дале­кої, знайомої й незнайомої) і, нарешті, у глобальних, космічних масштабах як один із законів Всесвіту, основа жаданої гармонії, джерело єдності всіх творчих, життєспраглих сил.

Про що б не писав Микола Вінграновський, він пише не з гніву й тим більше не з ненависті, а з любові. І навіть пайгостріші речі зігріті якимось непотьмареним внутрішнім світом, зворушливою людяністю й добротою.

2. Індикатор засвоєння матеріалу

Заповнити таблицю «Чи справдилися ваші очікування від вивченої теми».

Добре завоїв (-ла)	Маю сумніви	Хочу дізнатися більше
.

VIII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

9. Домашнє завдання

1. Висловити власне ставлення до розглянутої поезії, вивчити напам’ять вірш «Сеньйорито акаціє, добрий вечір».

2. Підготуватися до презентації міні-проекту «Гармонія крізь тугу дисонан­сів» (життєвий і творчий шлях Ліни Костенко).

Урок № 46

ЛІНА КОСТЕНКО. ЖИТТЯ Й ТВОРЧІСТЬ ПИСЬМЕННИЦІ. ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ. «СТРАШНІ СЛОВА,

Клас:

Дата:

КОЛИ ВОНИ МОВЧАТЬ...», «УКРАЇНСЬКЕ АЛЬФРЕСКО»

Мета: ознайомити старшокласників із життєвим та творчим шля­

хом Ліни Костенко; розкрити жанрове й тематичне розмаїття її творчості; познайомити з особливостями індивідуального стилю; формувати власне ставлення до таких особистостей, як Ліна Костенко; виховувати любов до поезії.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрет Ліни Костенко, фотовиставка, виставка творів пись­менниці,епіграф до уроку, хронологічна таблиця.

ПЕРЕБІГ УРОКУ