Залежність урожайності сільскогосподарських культур від рівня внесення органічних і мінеральних добрив в аграрних підприємствах кагарлицького району

Показники	СВК-«Перемога»		У середньому по господарствах Кагарлицького району
	1986—1990 рр.	2000—2002 рр.	1986—1990 рр.	2000—2002 рр.
Внесено органічних добрив, т/га ріллі	11,2	9,5	10,8	1,9
Внесено мінеральних добрив, кг/га ріллі	197	70	198	24
Урожайність, ц/га
зернових (без кукурудзи)	42,3	55,0	38,3	32,7
кукурудза на зерно	72,7	98,0	50,5	46,4
цукрових буряків	394	417	291	195
кормові коренеплоди	406	419	339	113
кукурудза на силос і зелений корм	428	248	382	173
багаторічні трави на зелений корм	275	269	249	190
однорічні трави на зелений корм	173	123	172	80

Традиційно в господарствах України основними джерелами органічних добрив є пожнивно-кореневі рештки і гній. Досвід країн ЄС і окремих господарств України переконливо свідчить про ефективність використання інших джерел: подрібнення і приорювання побічної продукції рослинництва (соломи, стебел кукурудзи, гички буряків тощо). Такий варіант внесення органічних добрив в Україні є ефективним і перспективним. Обумовлено це, по-перше, тим, що поживність зазначеної побічної продукції рослинництва, котра використовується переважно на корм худобі, дуже низька. До того ж високою є енерго- і трудомісткість заготівлі, приготування й використання таких кормів. По-друге, подрібнення і приорювання соломи, наприклад озимої пшениці, за врожайності соломи 45 ц/га означає внесення 10—12 т/га гною; гички цукрових буряків, відповідно, 180 ц/га і 18 т/га. По-третє, використання соломи як основного грубого корму у високопродуктивному тваринництві є неефективним.

7.6. Планування захисту рослин

План підприємства щодо захисту сільськогосподарських культур розробляється на основі прийнятої в країні науково-обґрунто­ваної системи захисту рослин, яка включає в себе виконання агротехнічних та інших профілактичних заходів щодо запобігання масовому розвиткові бур’янів, хвороб і шкідників; запровадження стійких до хвороб сортів, біологічних методів захисту рослин, ефективних способів використання пестицидів. Він передбачає виконання комплексу заходів щодо захисту рослин, визначення потреби в біологічних заходах, хімічних препаратах, різних матеріалах, техніці й робочій силі. За наявності на підприємстві спеціалізованих загонів (ланок) із захисту рослин для них складають річні виробничі завдання й робочі плани за періодами робіт.

У плані захисту рослин зазначають обсяги робіт, календарні строки їх виконання, норми витрат препаратів на одиницю робіт (га, т), загальну потребу в цих препаратах, спосіб виконання заходів власними засобами, із залученням спеціалізованих організацій, за допомогою сільськогосподарської авіації, а також вартість цих робіт.

Під час розробки плану використовують таку інформацію: площі сільськогосподарських культур, що потребують захисту від тих чи інших шкідників, хвороб і бур’янів та розміщення їх у полях сівозмін; місткості зерносховищ, овоче-картоплесховищ; карти забур’яненості полів; дані обстеження щодо поширення шкідників і зараженість хворобами культурних рослин на полях у передплановому році; визначений на основі літніх спостережень і осінніх обстежень прогноз кількості шкідників, що ввійшли в зимівлю; норми витрат хімічних і біологічних препаратів і можливості їх придбання, а також типові чи конкретного господарства технологічні карти виконання робіт, пов’язаних з боротьбою проти шкідників, хвороб та бур’янів. Використовують також інформацію стосовно посівів та багаторічних насаджень у населення, на яких потрібно буде виконати роботи із захисту рослин від шкідників і хвороб.

Доцільно дотримуватись такої послідовності планування заходів щодо захисту рослин. У першу чергу передбачають заходи, пов’язані з обґрунтуванням посівних площ: правильне чергування культур у сівозмінах, насичення їх проміжними і по­вторними культурами, що обмежують поширення бур’янів, хвороб і шкідників. Потім планують агротехнічні заходи, які включають у технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур. Передбачається насичення технології операціями, що знищують бур’яни й обмежують можливості поширення окремих шкідників (лущення стерні, періодичні культивації, боронування та міжрядні обробітки), своєчасне і якісне виконання технологічних операцій, забезпечення відповідної технології зберігання та внесення в ґрунт органічних добрив.

Наступним етапом планування захисту рослин є використання біологічних засобів захисту рослин. Найпоширенішою серед них є трихограма, яку розселюють на посівах цукрових буряків, кукурудзи, багаторічних трав, зернобобових, соняшнику, овочевих та інших культур для боротьби проти совки, кукурудзяного метелика, яблуневої і горохової плодожерок. Біологічний ефект застосування трихограми проти совки становить 52—55 %, стеблового метелика — 40—66 %. Проте ефективним є застосування бактероденциду проти мишовидних гризунів. Біологічні засоби захисту рослин витісняють пестициди в овочівництві закритого ґрунту, де з високою ефективністю використовують хижого кліща фітосейулюса, хижу галицю, енкарзію та мікробіопрепарати. Планові обсяги використання біологічних засобів слід узгоджувати з відповідними лабораторіями біологіч­ного методу захисту рослин.

І тільки коли всі розглянуті засоби захисту рослин недостатньо дійові або ефективні, планують заходи хімічного захисту. При цьому перевагу надають менш шкідливим для рослин, тварин і людей пестицидам, що їх передбачено списком хімічних і біологічних засобів боротьби зі шкідниками, хворобами рослин і бур’янами і дозволено для використання в сільському господарстві Міністерством аграрної політики України за погодженням з Міністерством охорони здоров’я, Міністерством рибного господарства та Міністерством охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки. Відповідно до цього списку планують норми витрат препаратів і діючої речовини для сільськогосподарських культур, кратність оброблень і строки останнього перед збиранням урожаю оброблення.

Обчислюючи потребу в пестицидах ураховують передпосів­не протруювання насіння з метою знезараження його від грибкових захворювань, а сходів — від ґрунтових шкідників; захист зернових культур від клопа-черепашки, хлібних жуків, хлібної жужелиці, злакових мух, попелиці, горохової зернівки, озимої совки; посівів цукрових буряків — від бурякового довгоносика, бурякових блішок, бурої листової попелиці; картоплі — від колорадського жука, фітофторозу і т. д.; розширення робіт, пов’язаних з боротьбою з шкідниками і хворобами садів, ягідників, виноградників; застосування гербіцидів для боротьби з бур’янами, зооцидів — для знищення шкідливих гризунів. Потребу в пестицидах господарства визначають для всіх посівів, включаючи й присадибні ділянки населення незалежно від того, за рахунок власних коштів чи бюджетних асигнувань виконуватимуться ці роботи.

Плануючи використання пестицидів, слід ураховувати, що більшість їх згубно діє не лише на шкідників, хвороби і бур’яни, а й на ґрунтові мікроорганізми, корисних комах, птахів, тварин і людей. Тривалий період розкладу багатьох із них зумовлює значні нагромадження їх у ґрунті, а їхня здатність мігрувати й нагромаджуватись у повітрі, воді й рослинах у розмірах, що перевищують допустимі норми, є однією з найважливіших проблем їх використання.

У процесі здійснення планів передбачені роботи не є обов’яз­ковими для виконання. Пестициди застосовують лише після обстеження посівів на виявлення шкідників і хвороб сільськогосподарських культур і встановлення доцільності виконання хімічних робіт. У табл. 7.7 наведено розрахунок потреби і вартості пестицидів для сільськогосподарських культур у СВК-агрофірмі «Перемога» на 2003 р. Із кожного напряму використання пестицидів передбачається ймовірність їх застосування (від 5 до 100 %), що визначена експертним шляхом із залученням спеціалістів господарства і Укрсільгоспхімії.

Таблиця 7.7