Закінчення табл. 7.5

Період		Добрива		Норма кг/га			Вид добрив			Структура, кг			Вміст діючої речовини, %			Фізична маса, кг/га			Вартість 1 кг, грн			Вартість, грн/га
Ячмінь, овес, гречка, горох, соняшник
2	N			17		Нітроамофоска			51			17			100			1,03			103
	P2О5			17								17
	K2О			17								17
Усього				51		×			51			×			100			×			103
Цукрові і кормові буряки
1			Органічні		55000			Гній			х			х			55 000			0,01			550
2			N		20,3			Нітроамофоска			61			17			120			1,03			123,6
			P2О5		20,3									17
			K2О		20,3									17
3			N		90			Аміачна селітра			60			34,5			174			0,59			102,66
								Карбамід			30			46			65			0,7			45,5
Всього				150,9		×			×			×			×			×			821,76
Багаторічні трави
3	N			55		Аміачна селітра			55			34,5			159,4			0,59			94,04
Всього				106		×			×			×			159,4			×			94,04
Однорічні трави
2	N			17		Нітроамофоска			51			17			100			1,03			103
	P2О5			17								17
	K2О			17								17
Всього				51		×			×			×			×			×			103

Заготівлю гною планують за приблизними нормами його виходу від однієї голови худоби з урахуванням тривалості стійлового періоду. Такі норми наведено у всіх довідниках з планування сільського господарства. Проте в господарствах ними мало користуються, оскільки вихід гною залежить від системи утримання худоби, маси і структури використаних кормів, виду підстилки і забезпеченості нею. Для розрахунків користуються формулою:

,

де В — вихід гною, т; К_с — суха речовина корму, т; П_с — суха речовина підстилки, т.

Виходять з того, що приблизно половину сухої речовини корму засвоює організм тварин, а інша частина перетворюється на гній. Свіжий гній містить 25 % сухої речовини й 75 % води, тому кількість сухої речовини підстилки й корму, що переходить у гній, збільшують у 4 рази. Цей підхід застосовують у разі визначення коефіцієнтів виходу гною з 1 ц використаних кормів і підстилки. Наприклад, 1 ц використаної на підстилку соломи містить 0,85 ц (85 %) сухої речовини. Отже, коефіцієнт виходу свіжого гною становить 3,4 (0,85  4). В 1 ц сіна міститься 85 кг сухої речовини, 42,5 кг якої перейде в гній. Звідси коефіцієнт виходу свіжого гною із сіна становить 1,7 (0,425  4).

Внесення органічних добрив під певні культури планують відповідно до прийнятої в господарстві системи удобрення ґрунту. Гній вносять великими дозами, бо зменшення доз за одночасного збільшення площі, не підвищуючи продуктивності сівозміни в цілому, збільшує витрати на його використання. Гній вносять, як правило, через кожні 3—4 роки. Так, у господарствах Черкаського району (лісостепова зона) вносять по 40—60 т/га гною під цукрові й кормові буряки, кукурудзу й овочеві культури.

Можливий винос поживних речовин урожаєм обчислюють за відсотковим вмістом в органічних добривах азоту, фосфору й калію та використанням їх рослинами за роками. Так, гній містить 0,61 % азоту, 0,28 % фосфору і 0,60 % калію. У перший рік із гною використовується 20—25 % азоту, 30—50 % фосфору й 50—70 % калію. Отже, у 100 т гною міститься 610 кг азоту, 280 кг Р₂О₅ і 600 кг К₂О, а в перший рік урожаєм може бути використано їх відповідно до 152 кг (610  25 % : 100), 140 і 420 кг.

Визначивши потребу в поживних речовинах для забезпечення планового врожаю, з’ясовують можливості її задоволення за рахунок елементів живлення з ґрунту, органічних і мінеральних добрив, внесених під попередники, органічних добрив планового року, а також можливостей придбання мінеральних добрив. За недостатнього задоволення потреби в мінеральних добривах розподіляють їх за культурами так, щоб забезпечити найвищий ефект.

Економічна криза, хронічна відсутність обігових коштів у гос­подарствах внесли істотні зміни в практику планування нагромадження і внесення добрив. Починаючи з 1989 р. рівень застосування мінеральних добрив в Україні постійно знижується: якщо в 1988 р. було внесено 4,6 млн т у перерахунку на діючу речовину, або 150 кг на 1 га посівної площі, то в 2002 р. — відповідно 0,4 млн т і 21 кг/га. Більшість розвинених країн світу вносять на 1 га ріллі значно більшу їх кількість, наприклад, Німеччина — 421, Англія — 375, Франція — 311 кг/га діючої речовини NPK. При цьому внесення органічних добрив з розрахунку на 1 га посівної площі в Україні знизилось з 8,6 до 1,2 т.

Таке різке зменшення внесення добрив є головною причиною зниження врожайності сільськогосподарських культур. Неприпустимим є погіршення структури мінеральних добрив. Якщо в 1986—1990 рр. співвідношення NPK у господарствах Кагарлицького району було відповідно 1 : 0,65 : 0,44, то в 2000—2001 рр. — 1 : 0,08 : 0,04. У 2003 р. ситуація дещо поліпшилась і це співвідношення сладало 1 : 0,33 : 0,28.

Порушення раціональної структури мінеральних добрив має негативні як економічні, так і екологічні наслідки. Вступає в дію закон Лібіха, згідно з яким рослини використовують наявні фактори на рівні того, що є в мінімумі. Тобто азотні добрива за такої структури застосовуються вочевидь неефективно. Крім того, систематичне перевищення внесення азотних добрив над іншими шкідливо впливає на якість продукції, стан довкілля через нагромадження нітратів у продукції, забруднення ґрунтових вод і відкритих водойм нітратами і нітритами, а атмосфери — оксидами азоту.

Особливу тривогу викликає скорочення за останні роки внесення органічних добрив. Зазначимо, що питома вага азоту, фосфору і калію, внесених у ґрунт з органічними добривами в загальному балансі поживних речовин в Україні, становила на початку 90-х років 45—47 %, а реутилізація в урожаях поживних речовин з органічних добрив — близько 20 %.

Особливо різке скорочення внесення органічних добрив відбулось в останні роки у зв’язку з різким зменшенням поголів’я худоби. Так, в аграрних підприємствах Кагарлицього району з розрахунку на 1 га ріллі в 2000—2002 рр. їх вносилось усього 1,9 т проти 10,8 т у 1986—1990 рр. Виграли ті господарства, які в цих складних умовах не тільки не скоротили, а навпаки, збільшили внесення органічних добрив. Так, у СВК-агрофірмі «Перемога» цього ж району завдяки незначному зменшенню поголів’я худоби внесення органічних добрив знизилось тільки на 15 %. Це дозволило не тільки не зменшити урожайність сільськогосподарських культур, як це відбулось у середньому по підприємствах району, а навпаки, підвищити, навіть при зменшенні внесення мінеральних добрив у 2,8 раза (табл. 7.6).

Таблиця 7.6