Творчість Мікеланджело

1. Багатогранність таланту Мікеланджело (скульптор, живописець, архітектор, поет). Скульптурне, об'ємно-пластичне дарування як провідне в його творчості.

• Знайомство в юності з античними скульптурами, роботами Джотто, Донателло, Мазаччо.

• Виявлення уже в юнацьких роботах основних художніх рис стилю Мікеланджело: монументальності і пластичної моці, внутрішньої напруженості і драматизму образів.

2. Принципово новий метод роботи Мікеланджело з кам'яною брилою ("метод ванни") і необхідність ясного внутрішнього бачення майбутнього твору, створення цим методом.

3. Освоєння Мікеланджело нових типів руху у скульптурі:

• перебільшений, часто спіральний, рух, що виявляє глибокий душевний конфлікт ("Перемога");

• рух, що зароджується, як передача раптово народженого внутрішнього прагнення ("Мойсей", "Давид");

• затриманий, придушений рух, що веде зовнішній вплив у внутрішній світ ("Сковані раби" для гробниці папи Юлія II).

Виявлення в скульптурі боротьби волі з внутрішніми підсвідомими імпульсами (скульптури-алегорії для капели Медічі у Флоренції).

4. Робота Мікеланджело над розписом Сікстинської капели у Ватикані:

• урочистість і гімність цілісної композиції фрески;

• старозавітні сюжети розпису;

• чіткість пластичного ліплення фігур;

• напружена виразність малюнка;

• переваги в барвистій гамі приглушених вишуканих кольорів;

• міркування про марність людського життя у фресці "Страшний суд".

5. Відхід від скульптури й живопису в пізній період і звернення до архітектури. Основні риси архітектурного стилю Мікеланджело:

• підвищена пластичність, динамізм і напруженість мас;

• часте використання рельєфного оформлення стін;

• свідома організація сприйняття глядачем світлотіні в архітектурі за допомогою пілястр, об'ємних карнизів, віконних лиштв і порталів;

• сполучення в одному будинку барокових динамічних і класично строгих інтер'єрів (бібліотека Лауренціана);

• створення першого ренесансного єдиного містобудівного ансамблю (площа Капітолія).

• З'єднання глибокої думки, трагічної емоції і невеликої форми в мадригалах і сонетах Мікеланджело.

Високий Ренесанс у Венеції

1. Розташування міста на архіпелазі, що нараховує більше ста островів.

• Собор Святого Марка — символ міста і центр громадського життя. Площа Святого Марка.

2. Природа Венеції і пошуки художниками особливого колориту.

3. Поява у Венеції олійних фарб за рецептом Я. ван Ейка. Використання Джамбелліно сполучення олії і темпери для одержання більш глибокого і насиченого колориту.

4. Остаточне звільнення масляного живопису від традицій темпери і фрески (Джорджоне, Тиціан).

• Різноманіття таланту Тиціана Вечелліо:

• свіжість, прозорість фарб Тиціана;

• сміливе пластичне ліплення форми;

• умілі прозорі лессіровки, що не ховають підмальовка і місцями оголюють фактуру полотна;

• використання прийому "косої перспективи" (різко зміщена від центру композиції точка сходу);

• сміливе використання можливостей вертикального формату ("Піднесення");

• становлення історичної композиції ("Битва під Кадоре");

• життєво-повнокровне трактування міфологічних і релігійних сюжетів ("Даная", " Марія Магдаліна, яка кається");

• тонкий психологізм у портретному живописі.

• З'єднання точності малюнка Мікеланджело з колоритом Тиціана у творчості Тінторетто (Якопо Робусті).