- •Література другої половини хіх ст.
- •Література кінця хіх – початку хх ст.
- •Література хх ст.
- •Програма із світової художньої культури і. Українська художня культура
- •1. Давня Україна – Русь
- •2. Запорізька Січ – Козацька Республіка
- •3. Україна в хvііі столітті
- •4. Українська культура хіх століття
- •5. Українська культура хх століття
- •Іі. Зарубіжна література
- •1. Доба Давнини, Середньовіччя, Просвітництва
- •2. Література хіх століття
- •3. Література хх століття
- •Ііі. Фрагменти з літературних творів для виразного читання напам'ять (з елементами акторської майстерності)
- •Творчість гомеРа
- •Культура італійського відродження Розвиток архітектури італійського Відродження
- •Європейська картина. Її особливості і побудова
- •Живопис раннього Відродження
- •Творчість Рафаеля
- •Леонардо да Вінчі
- •Творчість Мікеланджело
- •Високий Ренесанс у Венеції
- •Музика Відродження
- •Періодизація творчості вІльяМа шекспіРа
- •Йоганн Вольфганг гете
- •Фрідріх Шіллер
- •Джордж гордон байрон
- •Ернст теодор Амадей Гофман
- •Василь андрійович жуковський
- •Адам міцкевич
- •Олександр сергійович пушкін
- •Микола васильович гоголь
- •Едгар по
- •Віктор гюго
- •Михайло юрійович лермонтов
- •ФРеДерік стендаль (справжнє ім’я – Анрі Марі Бейль)
- •З теорії літератури
- •Оноре де бальзак
- •З теорії літератури
- •Проспер Меріме
- •З теорії літератури
- •Гюстав флобер
- •З теорії літератури
- •Чарльз Діккенс
- •З теорії літератури
- •Микола олексійович некрасов
- •З теорії літератури
- •Іван сергійович тургенєв
- •З теорії літератури
- •Федір михайлович достоєвський
- •З теорії літератури
- •Лев миколайович Толстой
- •З теорії літератури
- •Михайло євграфович СалтИков-Щедрін
- •З теорії літератури
- •Антон павлович чехов
- •З теорії літератури
- •Іван олексійович бунін
- •Олександр олександрович блок
- •З теорії літератури
- •Олександр іванович Купрін
- •З теорії літератури
- •Генрік Ібсен
- •З теорії літератури
- •Гі де мопассан
- •З теорії літератури
- •Джордж бернард Шоу
- •З теорії літератури
- •О. Генрі (вільям сідней портер)
- •З теорії літератури
- •Моріс МетерлІнк
- •З теорії літератури
- •Джек лондон
- •З теорії літератури
- •Герберт джордж уеллс
- •З теорії літератури
- •Сергій олександрович єсенін
- •З теорії літератури
- •Анна андріївна ахматова
- •З теорії літератури
- •Марина іванівна цВєТАєВа
- •З теорії літератури
- •Антуан де сент- екзюпері
- •З теорії літератури
- •Михайло опанасович булгаков
- •З теорії літератури
- •Михайло михайлович зощенко
- •З теорії літератури
- •Еріх марія ремарк
- •З теорії літератури
- •Ернест міллер хемінгуей
- •З теорії літератури
- •Джон стейнбек
- •З теорії літератури
- •Джон хойєр апдайк (народився в 1932 р.)
- •З теорії літератури
- •Габріель гарсіа маркес (народився в 1928 р.)
- •З теорії літератури
- •Світова література і культура (навчальний посібник для абітурієнтів)
- •73000, Україна, м.Херсон, 40 років Жовтня, 4. Тел. (0552) 32-67-95
З теорії літератури
Неоромантизм — стильова течія модернізму, основною рисою якої є спроба перебороти розлад між мрією і дійсністю (що характерно для романтизму) завдяки активній сильній особистості, котра здатна втілити бажане в дійсність.
Герберт джордж уеллс
(1866 – 1946)
Герберт Уеллс – англійський письменник, автор соціально-фантастичних та побутових романів, оповідань, наукових робіт з літературознавства, історії, біології. Центральне місце в його творчості посіло питання про шляхи розвитку науково-технічного прогресу та його вплив на долю людства. Продовжуючи традиції Дж. Свіфта та Ж. Верна, видатний фантаст моделював та досліджував суспільство майбутнього. Серед його найвідоміших творів романи "Машина часу" (1895), "Острів доктора Моро" (1896), "Невидимець" (1897), "Війна світів" (1898), "Перші люди на Місяці" (1901).
Герберт Уеллс народився в містечку Бромлі, неподалік від Лондона, у родині дрібного торговця. Закінчивши школу, працював у магазині, аптеці, проте доля крамаря його не вабить, ним володіє жага знань і прагнення присвятитися науці. Успішно склавши іспити, він отримує посаду помічника вчителя, а згодом стає студентом-стипендіатом Імперіал-коледжу Лондонського університету. У колі його інтересів – найновітніші гіпотези та теорії природознавчих наук, він працює в лабораторії славетного вченого-фізіолога Гакслі.
Під час тривалої перерви у заняттях (через хворобу) Уеллс прилучився до великої літератури і відкрив для себе Кітса, Шеллі, Гейне, Платона, Спенсера, праці утопістів. Він і сам починає писати. Вже перша повість "Аргонавти хроносу" (1888) визначила основні теми майбутніх романів, що майже щорічно виходили з кінця 90-х років ХІХ століття, — "Машина часу" (1895), "Острів доктора Моро" (1896), "Невидимець" (1897), "Війна світів" (1898), "Коли прокинеться той, хто спить" (1899), "Перші люди на Місяці" (1901), "Їжа богів" (1904), "Війна у повітрі" (1908). У фантастичній формі Уеллс досліджує сміливі наукові ідеї, випробовує зухвалі відкриття, ставить вражаючі експерименти.
Проте не зліт наукової фантазії цікавить письменника, а фатальні зміни в долі людства за умов науково-технічного прогресу. Г. Уеллс у своїй творчості засобами наукової фантастики досліджує глибокі соціально-філософські та моральні питання, а саме: чи веде науково-технічний прогрес до прогресу в духовних та соціальних сферах життя людини; де та межа, за якою вчений може перетворитися на злочинця; як поведеться морально недосконала людина з безмежною владою, наданою їй науковим відкриттям.
Роман "Невидимець", в основу якого покладені дійсні наукові гіпотези щодо переломлення світла, звертається до теми наукового відкриття та його наслідків у житті винахідника та суспільства. Письменник порушує у творі ряд актуальних проблем: моральної відповідальності вченого за свій винахід; трагічної самотності науковця; обивательського ставлення до наукового відкриття; знехтування гуманістичних принципів громадянського суспільства тощо.
Головний герой роману — молодий науковець Гріффін, який винайшов спосіб знебарвлювати біологічну тканину аж до її повної невидимості. Талановитий науковець-дослідник, попри матеріальні нестатки, самотужки здійснює сміливий експеримент: робить невидимою спочатку кішку, а потім, уникаючи переслідування, і сам стає невидимкою.
Невидимість спокушає його спочатку до дрібних правопорушень, а згодом – до великих злочинів. Гріффін мріє утворити "царство терору" й утримувати під своєю владою весь світ. Надзвичайне відкриття його веде до повного зруйнування моральних засад та духовних цінностей: він доводить до самогубства збанкрутілого батька, безжалісно поводиться з людьми, жорстоко "бавиться" з мешканцями міста, тероризує п'яничку Томаса Марвелла. Ніщо не зупиняє Гріффіна, бо світ його навчив бути жорстоким та егоїстичним, а суспільство – дбати лише про себе.
Проте у дивного відкриття є і непередбачений бік – невидимість залишає Гріффіна безпомічним і самотнім: голодний і холодний, він вештається містом, шукаючи безпечного притулку; по залишених слідах його можуть вистежити; йому вкрай бракує помічника.
Кульмінаційним моментом твору є звернення за допомогою до колеги-вченого доктора Кемпа, колишнього університетського знайомого Гріффіна. Від його рішення залежить доля дивного і небезпечного відкриття. У разі згоди відкривається шлях до необмеженої злочинної влади. Відмова ж веде до поразки Гріффіна та знищення його наукового винаходу. Доктор Кемп був вражений його відкриттям, але допомагати в здійсненні злочинних намірів не схотів. Навпаки, він організував пошуки невидимця.
Виклик суспільству, кинутий Гріффіном, обернувся війною суспільства проти вченого. Переслідування "добропорядними громадянами" незрозумілого і небезпечного невидимця перетворилося на жорстоке і захоплююче полювання на людину, у якому відкрилася агресивність та бездушність переслідувачів. Громадськість згуртувалася для переслідування інакомислячого вченого, наче загнаного звіра. Автор поволі змінює інтонаційні акценти від осуду — до співчуття, відповідно до того, як зростає агресивне ставлення громадян до людини-невидимки. У кінці твору автор глибоко сумує через трагічну долю його героя.
В останніх епізодах роману читач бачить не амбіційного вченого, а закатовану жертву суспільного злочину. У такому двобої між неординарною особистістю науковця та ворожою обмеженістю обивателів виявляються застарілі моральні "хвороби" суспільства, розкриваються гострі проблеми сучасного світу.
У романі "Машина часу" Г. Уеллс звертається до проблеми майбутнього людства. Автор задається питаннями: що очікує рід людський, людину як "вид", у неосяжному майбутньому; до чого призведуть наслідки сучасних моральних і соціальних вад, у які трагічні картини розгорнуться тенденції сучасної експлуатації людини людиною, яку загрозу приховує класове розшарування суспільства. Ці питання і визначають проблематику твору.
Час дії в романі — дев'ятсоте тисячоліття нашої ери. Винахідник "машини часу" здійснює переліт з теперішнього часу до майбутнього. Очікуючи побачити людей майбутнього щасливими і прекрасними, розумними і благородними, він знаходить зовсім інше. Люди майбуття виродилися у дві кволі гілки древа людського роду; вони поділилися на два ворожих табори – елоїв та морлоків.
Елої живуть на поверхні землі, насолоджуючись її красою та розважаючись іграми. Морлоки важко працюють під землею, аби забезпечувати елоїв. Вони вже не схожі на людей: нещадна праця спотворила їхній фізичний вигляд, очі пристосувалися бачити в темряві, бездушне ставлення перетворило їх на мавпоподібних істот, що вночі полюють на своїх господарів. Проте й елої не виглядають справжніми нащадками роду людського: вони перетворилися на беззахисних і недоумкуватих істот, що наївно тішаться з життя, немов діти, і цілковито залежать від морлоків. Протиріччя між тими, хто працює, і тими, хто живе за рахунок праці інших, доведене до трагічного краю.
Г. Уеллс використовує оригінальні художні засоби, серед яких — прийом "машини часу", що надає можливість перетинати час в прямому та зворотному напрямках, ускладнюючи композицію твору та моделюючи образи майбуття. Письменник використовує прийом фантастики, аби дослідити сучасні соціальні проблеми в їхній логічній завершеності в майбутньому. Поєднуючи наукові та фантастичні ідеї, автор створює сатиричну пародію на сучасне суспільство. Прагнення застерегти суспільство від морального і фізичного занепаду людства є провідною ідеєю твору.