1.3 Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

1.3.1 Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

У сучасній світовій торгівлі спостерігаються дві взаємопов’язані тенденції. З одного боку, йде процес економічного зближення всіх країн, взаємопроникнення економік, посилення економічної взаємозалежності, і, як результат, розквіт світової торгівлі, вихід товарів і послуг за межі країни-виробника, на міжнародний ринок. «Зворотним боком медалі» цього процесу стали торговельні війни між країнами, які набувають все більше і більше поширення. Суть торговельних війн в тому, що іноземні виробники намагаються завоювати своїми товарами ринки інших держав. Тому багато держав намагаються захистити себе від зростаючого імпорту іноземної продукції.

Найпоширенішими прийомами торговельних війн з боку держав, захоплюючих іноземні торговельні ринки, є:

• демпінг;

• субсидований імпорт.

Демпінг – імпорт в країну товарів, які за своєю ціною нижче за нормальну ціну на аналогічний товар у цій державі (під нормальною ціною мається на увазі ціна аналогічного або безпосередньо конкуруючого товару в державі виробника або експортера товару при звичайному процесі торгівлі таким товаром).

Субсидований імпорт – імпорт в іншу країну товарів, який підтримується іноземною державою за допомогою різних заходів.

До таких заходів відносяться:

• повне або часткове звільнення від податкових, митних або інших зобов’язань, платежів або повернення зборів чи податків при експорті товарів;

• пільгове або безвідплатне надання енергії, матеріалів, компонентів, напівфабрикатів, послуг;

• переважна фінансова підтримка іноземною державою за допомогою прямого переказу грошових коштів або зобов'язань зробити такий переказ;

• ануляція боргу або надання кредиту з метою надання допомоги в оплаті такого боргу;

• пільгове придбання товарів;

• будь-яка підтримка цін або доходів, якщо вона веде до отримання додаткових доходів.

Субсидія також може мати обмежений характер – якщо доступ до такої субсидії був обмежений і надавався конкретному виробнику і (чи) експортеру або конкретному союзу виробників і (чи) союзу експортерів, або конкретній галузі економіки або спрямована на стимулювання експорту товару або заміщення імпорту товару.

Таким чином, при імпорті субсидованих товарів ціни можуть дорівнювати цінам держави, куди ввозиться продукція (явного демпінгу немає), але політика субсидій – підтримка вивозу товару за кордон – робить вигідним вивіз товару, внаслідок чого ринок держави, куди товар ввозиться (імпортується), зазнає постійний тиск з боку імпортерів.

Як демпінг, так і субсидований імпорт може призвести до істотних збитків для галузі економіки країни – підтвердженому доказами значному загальному погіршенню стану галузі економіки, що відбулося внаслідок збільшення ввезення на митну територію держави аналогічного або безпосередньо конкуруючого товару або демпінгового імпорту такого товару, або імпорту товару, субсидійованого іноземною державою.

Істотний збиток може виражатися в:

• скороченні обсягу виробництва такого товару;

• скороченні його реалізації на внутрішньому ринку;

• зниженні рентабельності виробництва такого товару;

• уповільненні розвитку галузі економіки;

• негативному впливі на товарні запаси, працевлаштування, рівень заробітної платні;

• загальній інвестиційній активності;

• інших формах.

Для того, щоб ліквідувати даний збиток або запобігти загрозі його появі, держава вживає спеціальні заходи.

Крім того, при здійсненні ЗЕД усередині країни, виникають колізії, для вирішення яких держава повинна вводити певні методи регулюючого впливу на ЗЕД.

Державне регулювання ЗЕД – це здійснення державою комплексних заходів щодо впорядкування, контролю, нагляду за ЗЕД і попередження зловживань і порушень у цій сфері.

Відповідно до ст. 380 ГК України державне регулювання ЗЕД спрямовано на:

• захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб’єктів ЗЕД;

• створення рівних умов для розвитку всіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб’єктами ЗЕД доходів і інвестицій;

• сприяння конкуренції та обмеження монополізму суб’єктів господарювання у сфері ЗЕД.

Для досягнення вищезазначених цілей, держава застосовує різні засоби і механізми регулювання, до яких належать:

• захисні заходи;

• тарифне регулювання;

• нетарифне регулювання;

• експортний контроль;

• заборона експорту і імпорту певних товарів;

• валютний контроль;

• державна монополія.