4.2.2 Специфіка господарської відповідальності за деякими видами зовнішньоекономічної діяльно

Господарська відповідальність за порушення валютного законодавства

Враховуючи специфіку зовнішньоекономічної діяльності, особливої уваги заслуговують санкції за порушення валютного законодавства.

Відповідно до ст. 386 ГК України суб’єкти ЗЕД мають право відкривати будь-які не заборонені законом валютні рахунки в банківських установах, розташованих на території інших держав. Порядок відкриття валютних рахунків у банківських установах на території інших держав регулюється законодавством відповідної держави. У разі відкриття валютного рахунку в банківській установі за межами України суб’єкт ЗЕД зобов’язаний повідомити про це Національний банк України не пізніше ніж в триденний термін. Порушення цієї вимоги спричиняє адміністративно-господарську відповідальність в порядку, встановленому законом. Відкриття валютного рахунку в установі банку за межами України суб’єктом ЗЕД, в статутній фундації якого є частка державного майна, здійснюється за узгодженням з Фундацією державного майна України. Суб’єкти ЗЕД зобов’язані надавати відомості про використання своїх валютних рахунків податковим органам в порядку, встановленому законодавством. Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті суб'єктами ЗЕД встановлюється законом.

Порядок розрахунків в іноземній валюті суб’єктами ЗЕД встановлюється Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР. За загальним правилом виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках в терміни, зазначені в контракті, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, а у разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акту або іншого документа, що свідчить про виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Порушення резидентами законодавчо встановлених термінів тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % суми неотриманої виручки в іноземній валюті, перерахованій в грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Ст. 387 ГК України встановлює, що суб’єкти ЗЕД після сплати передбачених законом податків і зборів (обов’язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, окрім випадків, визначених законом. Законом може бути впроваджений режим обов’язкового розподілу виручки від зовнішньоекономічних операцій в іноземній валюті між суб’єктами ЗЕД і уповноваженими державними валютними фундаціями, а також порядок і розміри відрахувань іноземної валюти. Інформація про упровадження вказаного режиму повинна бути опублікована в офіційному друкованому органі Кабінетом Міністрів України не пізніше, ніж за два місяці до упровадження цього режиму.

До того ж, згідно з ч. 2 ст. 245 ГК України при недобросовісній конкуренції, незаконному розміщенні валютних цінностей на рахунках і внесках за межами України, а також в інших випадках, при діях, що спричиняють збиток економіці України, експортно-імпортні операції таких суб’єктів господарювання припиняються на умовах і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлена відповідальність за порушення положень чинного валютного законодавства.

Ст. 16 даного Декрету передбачає відповідальність за такі порушення валютного законодавства:

1. Незаконні скупки, продаж, обмін або використання валютних цінностей як засоби платежу або як застави, тобто здійснення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо наявність такого дозволу (ліцензії) є обов’язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України;

2. До резидентів, нерезидентів, винних в порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю застосовуються наступні заходи відповідальності (фінансові санкції):

• за здійснення операцій з валютними цінностями без отримання генеральної ліцензії Національного банку України – штраф в сумі, еквівалентній сумі (вартості) вказаних валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку з Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;

• за здійснення операцій з валютними цінностями без отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України – штраф в сумі, еквівалентній сумі вказаних валютних цінностей, перерахованій у валюті України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій;

• за торгівлю іноземною валютою банками й іншими кредитно-фінансовими установами без отримання ліцензії Національного банку України та (або) з порушенням порядку і умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України – штраф в сумі, еквівалентній сумі вартості вказаних валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку з Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;

• за невиконання уповноваженими банками належних обов’язків – позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі, встановлюваному Національним банком України;

• за порушення резидентами порядку розрахунків – штраф в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, які використовувалися при розрахунках, перерахованої у валюті України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків;

• за невчасне подання, приховування або спотворення звітності про валютні операції – штраф в сумі, встановлюваній Національним банком України;

• за невиконання резидентами вимог по декларуванню валютних цінностей й іншого майна – штраф в сумі, встановленій Національним банком України.

Ці санкції застосовуються Національним банком України і за його визначенням підлеглими йому установами. Оскарження справ щодо накладення стягнень Ведеться в судовому порядку.

Суми стягнутих штрафів направляються до державного бюджету України.

Господарська відповідальність за порушення порядку здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

З метою подальшого удосконалення організації наявного обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за дотриманням суб’єктами господарської діяльності встановленого порядку Ведення операцій з готівкою в національній валюті, посилення відповідальності за дотримання ними норм з регулювання обігу готівки і виконання своїх зобов’язань перед бюджетами і державними цільовими фундаціями був виданий Указ Президента «Про штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95, в якому закріплювалося, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами – громадянами України, іноземними громадянами і особами без громадянства, суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через яких повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, встановлюваних Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

• за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах – у двократному розмірі суми, виявленої понадлімітної готівки за кожний день;

• за неоприбутковування (неповне та/або невчасне) оприбутковування в касах готівки – в п’ятикратному розмірі неоприбутковуваної суми;

• за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (окрім засобів, отриманих з кас установ банків) на виплати, пов’язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин), за наявності податкової заборгованості – у розмірі здійснених виплат;

• за перевищення встановлених термінів використання виданих під звіт готівок, а також за видачу наявних засобів під звіт без повного звіту про раніше видані кошти – у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум;

• за проведення готівкових розрахунків без представлення одержувачем засобів платіжного документу (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем наявних засобів – у розмірі сплачених засобів;

• за використання отриманих в установі банку наявних засобів не за цільовим призначенням – у розмірі витраченої готівки.

Правила організації контролю за дотриманням норм з регулювання обігу готівки встановлюються Національним банком України за узгодженням з Державною податковою адміністрацією України. Штрафи в повному обсязі стягаються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

Для законного здійснення перекладу грошей за розрахунками за зовнішньоекономічними операціями (акредитив, інкасо, трансферти тощо) був прийнятий Закон України «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні» від 5.04.2001 р. № 2346-III, відповідно до ст. 32 якого була передбачена відповідальність банків при здійсненні перекладу. Так, якщо всупереч отриманому документу на відгук сума перекладу була списана з рахунку платника і переведена одержувачу, повернення одержувачем платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. В цьому випадку банк, що не виконав документ на відгук або що прострочив його передачу банку платнику, повинен сплатити платнику штраф у розмірі 1 % суми переказу.

Стаття 36 цього ж закону передбачає відповідальність установ небанківських платіжних систем. Так, у разі втрати суми перекладу, установа – член платіжної системи, повинна повернути ініціатору цю суму, сплачену вартість наданих послуг, а також сплатити штраф у розмірі 25 % сплаченої вартості наданих послуг.

Господарська відповідальність при здійсненні деяких видів ЗЕД.

Відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах закріплюється в ст. 9 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносини» від 15.09.1995 р. № 327/95-ВР, де встановлюється, що у випадку реалізації готової продукції, проведеної з давальницької сировини в країні виконавця або іншій країні без урахування (реєстрації) в Міністерстві економіки і з питань Європейської інтеграції України, до суб’єкта підприємницької діяльності, який вивіз давальницьку сировину, органами по­даткової служби України застосовується штраф у розмірі 20 % вартості готової продукції. Штраф сплачується до Державного бюджету України в національній валюті України. Для перерахунку іноземної валюти в національну валюту України використовується офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений Національним банком України на дату вживання штрафу.

Відповідальність за порушення вимог законодавства в області державного експортного контролю регулюється Законом України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення і подвійного використання» від 20.02.2003 р. № 549-IV, відповідно до ст. 24 якого порушеннями вимог законодавства в області державного експортного контролю є:

1) проведення діяльності, пов’язаної з міжнародними передачами товарів, без отримання в установленому порядку дозволу, висновку або документа про гарантії;

2) здійснення міжнародних передач товарів на підставі дозволів, висновків або документів про гарантії, отримані шляхом представлення підроблених документів або документів, що містять недостовірні відомості;

3) висновок зовнішньоекономічних договорів (контрактів) за міжнародними передачами яких-небудь товарів або участь в їх виконанні яким-небудь іншим способом, ніж передбаченим у законодавстві, якщо суб’єкту ЗЕД стало відомо, що такі товари можуть бути використані іноземною державою або іноземним суб’єктом господарської діяльності з метою створення зброї масового знищення або засобів її доставки;

4) здійснення міжнародної передачі товару, не дивлячись на те, що суб’єкту ЗЕД стало відомо, що товар буде використаний в інших цілях або іншим кінцевим споживачем, ніж це було визначено в зовнішньоекономічному договорі (контракті) або пов’язаних з ним документах, на підставі яких був отриманий дозвіл, висновок або міжнародний імпортний сертифікат;

5) навмисне приховування відомостей, що мають значення для вирішення питання про надання дозволу, висновку або міжнародного імпортного сертифікату;

6) здійснення міжнародних передач товарів з порушеннями умов, визначених в дозволах, висновках або міжнародних імпортних сертифікатах, у тому числі після внесення без узгодження із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю змін в зовнішньоекономічний договір (контракт), найменувань і реквізитів експортерів, імпортерів, посередників і кінцевих споживачів, а також найменувань товарів, що стосуються, зобов’язань про їх кінцеве використання і надання відповідних документів про гарантії;

7) проведення переговорів, пов’язаних з висновком зовнішньоекономічних договорів (контрактів) зі здійснення експорту товарів військового призначення, а також товарів подвійного використання, на поставки яких у відповідну іноземну державу встановлено часткове ембарго, без отримання відповідного позитивного висновку спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю;

8) неуявлення або невчасне представлення спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю звітів і відповідних документів про підсумки проведення переговорів, а також про фактично здійснені міжнародні передачі товарів військового призначення і подвійного використання на підставі отриманих дозволів або висновків, а також про використання цих товарів в заявлених цілях;

9) створення перешкод для виконання службових обов’язків посадовцями спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю й інших державних органів, що здійснюють державний експортний контроль, під час виконання ними своїх службових зобов’язань або невиконання законних вимог цих осіб;

10) безпідставна відмова в наданні інформації і документів, витребуваних спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю або іншим державним органом, що здійснює державний експортний контроль в межах своїх повноважень, їх навмисне спотворення або приховування;

11) навмисне знищення документів, пов’язаних з укладанням і виконанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) зі здійснення міжнародних передач товарів, на підставі яких були отримані дозволи, висновки або міжнародні імпортні сертифікати, до закінчення терміну їх зберігання.

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань державного експортного контролю накладає на суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів – юридичних осіб штрафи:

• за порушення, вказані в пп. 2, 3, 4 у розмірі 150 % вартості товарів, які були об’єктом відповідної міжнародної передачі;

• за порушення, передбачені пп. 5, 6, 7 – у розмірі 100 % вартості товарів, які були об’єктом відповідної міжнародної передачі;

• за порушення, передбачені пп. 8, 12 у розмірі 1000 н. п. м. д. г.;

• за порушення, передбачені п. 9 – у розмірі 500 н. п. м. д. г.;

• за порушення, передбачені пп. 10, 11 – у розмірі 100 н. п. м. д. г.

Відповідальність за порушення законодавства про виняткову (морську) економічну зону України регулюється Законом України «Про виняткову (морську) економічну зону України» від 16.05.1995 р. № 162/95-ВР, ст. 22 якого передбачає відповідальність за незаконну розвідку або розробку природних ресурсів виняткової (морської) економічної зони України, а також створення штучних островів, будівництво установок і споруд, встановлення навкруги них зон безпеки без дозволу спеціально уповноваженого органу України – спричиняє за собою накладення штрафу від 440 до 4000 н. п. м. д. г., або конфіскацію засобів і знарядь, із застосуванням яких вчинені порушення, або без неї; ст. 23 вищезгаданого закону передбачає відповідальність за незабезпечення установок або інших споруд, що знаходяться у винятковій (морській) економічній зоні України, постійними засобами попередження про їх наявність, порушення правил підтримки цих засобів в належному стані або порушення правил ліквідації тих споруд, експлуатація яких остаточно була припинена, у вигляді штрафу від 270 до 4000 н. н. м. д. г.; ст. 24 передбачає відповідальність за незаконну здобич природних ресурсів у межах виняткової (морської) економічної зони України у вигляді штрафу від 440 до 6000 н. п. м. д. г. з конфіскацією засобів і знарядь, із застосуванням яких вчинені порушення, або без неї, з безвідплатним вилученням незаконно здобутих ресурсів; ст. 25 передбачає відповідальність за незаконне ведення у винятковій (морській) економічній зоні України морських наукових досліджень у вигляді штрафу від 90 до 2600 н. п. м. д. г.; ст. 26 передбачає відповідальність за незаконне забруднення будь-яким чином морського середовища виняткової (морський) економічної зони України у вигляді штрафу від 660 до 6600 н. п. м. д. г. з конфіскацією морського, повітряного судна або споруди, з якої вчинено забруднення, або без неї.

Відповідальність за порушення суб'єктами ЗЕД митних правил передбачається Митним Кодексом України від 11.07.2002 р. № 92-IV.

Так, ст. 329 МК України передбачає відповідальність за порушення режиму митного контролю у вигляді штрафу в розмірі до 100 н. п. м. д. г.

Ст. 330 МК України передбачає відповідальність за непредставлення митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю у вигляді попередження або штрафу в розмірі до 10 н. п. м. д. г.

Ст. 331 МК України передбачає відповідальність за видачу товарів, транспортних засобів без дозволу митного органу або їх втрати у вигляді штрафу в розмірі від 500 до 1000 н. п. м. д. г.

Ст. 332 МК України передбачає відповідальність за недоставлення до митних органів товарів, транспортних засобів, документів у вигляді штрафу в розмірі від 50 до 100 н. п. м. д. г.

Ст. 333 МК України передбачає відповідальність за незупинку транспортного засобу у вигляді штрафу в розмірі до 5 н. п. м. д. г.

Ст. 334 МК України передбачає відповідальність за зупинку транспортного засобу без дозволу митного органу у вигляді штрафу в розмірі до 10 н. п. м. д. г.

Ст. 335 МК України передбачає відповідальність за причалювання до судів, що знаходяться під митним контролем у вигляді попередження або штрафу до 30 н. п. м. д. г.

Ст. 336 МК України передбачає відповідальність за неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що знаходяться під митним контролем, зміна їх стану, користування і розпорядження ними у вигляді штрафу в розмірі від 50 до 500 н. п. м. д. г.

Ст. 337 МК України передбачає відповідальність за вантажні та інші операції, що проводяться без дозволу митного органу у вигляді штрафу в розмірі до 20 н. п. м. д. г.

Ст. 338 МК України передбачає відповідальність за попередження або втрату митного забезпечення у вигляді штрафу в розмірі до 20 н. п. м. д. г.

Ст. 339 МК України передбачає відповідальність за порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю у вигляді штрафу в розмірі від 50 до 100 н. п. м. д. г.

Ст. 340 МК України передбачає відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів у вигляді штрафу в розмірі від 100 до 1000 н. п. м. д. г. або конфіскацію цих товарів, транспортних засобів.

Ст. 342 МК України передбачає відповідальність за перешкоду посадовцю митного органу в доступі до товарів, транспортних засобів і документів у вигляді штрафу в розмірі до 30 н. п. м. д. г.

Ст. 343 МК України передбачає відповідальність за ненадання митному органу звітності з товарів, що знаходяться під митним контролем або на територіях спеціальних митних зон у вигляді штрафу в розмірі від 3 до 50 н. п. м. д. г.

Ст. 344 МК України передбачає відповідальність за непредставлення митному органу документів і зразків товарів для проведення дослідження (аналізу, експертизи) у вигляді попередження або штрафу в розмірі до 30 н. п. м. д. г.

Ст. 345 МК України передбачає відповідальність за причалювання до судів, що знаходяться під митним контролем у вигляді попередження або штрафу в розмірі до 30 н. п. м. д. г.

Ст. 346 МК України передбачає відповідальність за неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що знаходяться під митним контролем, зміну їх стану, користування і розпорядження ними у вигляді штрафу в розмірі від 50 до 150 н. п. м. д. г. або конфіскацію цих товарів, транспортних засобів.

4.2.3 Особливості господарської відповідальності за договором перевезення

Особливу увагу при розгляді господарської відповідальності необхідно приділити господарській відповідальності сторін за окремими видами зовнішньоекономічних договорів. Найбільш цікавою і врегульованою є відповідальність перевізника за договором перевезення вантажу.

При перевезеннях вантажів морським транспортом перевізник несе відповідальність за збереження вантажу і виконання договору відповідно до розділу IV Кодексу торговельного мореплавання України від 23 травня 1995 р. № 176/95-ВР.

Перевізник несе відповідальність за втрату або пошкодження прий­нятого для перевезення вантажу в наступних розмірах:

• за втрату вантажу – у розмірі вартості втраченого вантажу;

• за пошкодження вантажу – у розмірі суми, на яку знизилася його вартість;

• у разі втрати вантажу, прийнятого для перевезення з оголошенням його цінності, – у розмірі оголошеної вартості вантажу;

• за перевезення вантажу з оголошеною цінністю з відправника або одержувача стягується додаткова плата, розмір якої визначається договором морського перевезення вантажу;

• перевізник повертає отриманий ним фрахт, якщо він не входить у вартість втраченого або пошкодженого вантажу.

Перевізник не несе відповідальності за втрату або пошкодження прийнятого для перевезення вантажу або за прострочення його доставки, якщо доведе, що втрата, пошкодження або прострочення відбулися внаслідок:

• непереборної сили;

• небезпек або випадковостей на морі та в інших судноплавних водах;

• будь-яких заходів з порятунку людей або розумних заходів з порятунку майна на морі;

• пожежі, що виникла не з вини перевізника;

• дій або розпоряджень відповідних властей (затримання, арешту, карантину тощо);

• військових дій і народних хвилювань;

• дії або бездіяльності відправника або одержувача;

• прихованих недоліків вантажу, його властивостей або природного спаду;

• непомітних за зовнішнім виглядом недоліків тари та упаковки вантажу;

• недостатності або неясності марок;

• страйків або інших обставин, що викликали припинення або обмеження роботи повністю або частково;

• інших обставин, що виникли не з вини перевізника, його працівників або агентів.

Також перевізник не несе відповідальності за втрату або пошкодження прийнятого для перевезення вантажу, прибулого в порт призначення в справних вантажних приміщеннях зі справними пломбами відправника, доставленого в справній тарі без слідів розкриття в дорозі, а також що перевозився у супроводі представника відправника або одержувача, якщо одержувач не доведе, що втрата або пошкодження прийнятого для перевезення вантажу відбулися з вини перевізника.

Крім вищезгаданих, підставами звільнення перевізника від відповідальності є:

• навігаційна помилка;

• загальна аварія.

Навігаційна помилка – не залежні від перевізника дії або бездіяльність в судноводінні або управлінні судном капітана судна, інших членів екіпажа судна або лоцмана.

Кожна зі сторін договору морського перевезення вантажу має право відмовитися від його виконання без відшкодування іншій стороні збитків при настанні до відходу судна від місця завантаження вантажу наступних обставин:

• військові або інші дії, що створюють загрозу захоплення судна або вантажу;

• блокада місця відправлення або місця призначення;

• затримання судна за розпорядженням відповідних властей з причин, не залежних від сторін договору морського перевезення вантажу;

• залучення судна для державних потреб;

• заборона відповідними властями вивозу вантажу, який був призначений для перевезення, з місця відправлення або ввезення вантажу в місце призначення.

Договір морського перевезення вантажу припиняється без обов’язку однієї сторони договору відшкодувати іншій стороні договору викликані припиненням договору збитки, якщо після його укладання і до відходу судна від місця вантаження вантажу унаслідок не залежних від сторін обставин:

• судно загине або буде насильно захоплене;

• судно буде визнано непридатним до плавання;

• загине вантаж, індивідуально визначений;

• загине вантаж, визначений родовими ознаками, після здачі його для завантаження, і відправник не встигне здати інший вантаж для завантаження.

Загальна аварія – збитки, понесені внаслідок навмисно і розумно проведених надзвичайних витрат або пожертвувань заради загальної безпеки, з метою збереження від загальної небезпеки майна, що бере участь в загальному морському підприємстві, – судна, фрахту і вантажу, що перевозиться судном, і є прямим наслідком вказаних дій.

Основний принцип розподілу загальної аварії полягає в тому, що збитки розподіляються між судном, вантажем і фрахтом пропорційно до їхньої вартості в час і в місці закінчення загального морського підприємства.

Частіше за все причинами загальної аварії є:

• захід судна в місце притулку;

• затримка судна з метою загальної безпеки;

• витрати на рятування;

• витрати з метою запобігання екологічно шкідливих дій;

• пошкодження (загибель) вантажу, палива або спорядження;

• загибель судна.

Загальною аварією визнаються витрати, викликані заходами з запобігання або зменшення збитку навколишньому середовищу, якщо вони були проведені як частина витрат або пожертвувань заради загальної безпеки з метою збереження від загальної небезпеки майна, що бере участь в загальному морському підприємстві.

Загальною аварією також вважаються збитки від пошкодження або загибелі вантажу, палива або предметів постачання, заподіяні в результаті переміщення їх на судні, вивантаження з судна, зворотного завантаження на судно й укладання, а також в результаті їх зберігання, у випадках якщо витрати на здійснення вказаних операцій визнаються загальною аварією.

У випадку, якщо судно повністю загинуло або навіть не загинуло, але витрати на його ремонт перевищили б вартість судна після ремонту (повна конструктивна загибель), збитки, що визнаються загальною аварією, складають різницю між оціненою вартістю судна в непошкодженому стані за вирахуванням з неї вартості усунення пошкоджень, що не відноситься до загальної аварії, згідно з кошторисом і сумою чистої виручки, яку можна було б отримати від продажу того, що залишилося від судна.

Усі інші збитки, які не стали прямим наслідком навмисно і розумно проведених надзвичайних витрат або пожертвувань ради загальної безпеки, з метою збереження від загальної небезпеки майна, що бере участь в загальному морському підприємстві, тобто не підпадають під ознаки загальної аварії, називаються приватною аварією.

До приватної аварії також відносяться (навіть за наявності ознак загальної аварії):

• вартість викинутого за борт вантажу, що перевозився на судні з порушенням правил і звичаїв торговельного мореплавання;

• збитки, заподіяні у зв’язку з гасінням пожежі на судні внаслідок дії диму або нагрівання;

• збитки, заподіяні обрубуванням уламків або частин судна, раніше знесених або фактично втрачених унаслідок морської небезпеки;

• збитки, заподіяні форсуванням роботи двигунів або іншою роботою двигунів, інших машин або казанів судна, що знаходилося на плаву;

• будь-які збитки або втрати, понесені судном або вантажем унаслідок збільшення тривалості рейса (збитки від простою, зміни цін тощо).

Приватна аварія не розподіляється між судном, вантажем і фрахтом.

Диспаша – розрахунок за розподілом загальної аварії.

Факт наявності загальної аварії і диспаша за заявою зацікавленої сторони фіксується фахівцями в області морського права, які називаються диспашерами.

Диспаша розраховується і виконується в наступному порядку:

• сторона, що вимагає розподілу загальної аварії, зобов’язана довести, що заявлені збитки дійсно повинні бути визнані загальною аварією;

• особа, інтереси якої можуть зачіпатися складанням диспаши, подає диспашеру заяву у письмовій формі про втрати або витрати, відшкодування яких вона вимагає, протягом 12 місяців з дня закінчення загального морського підприємства;

• диспашер на основі норм морського права, звичаїв, професійних знань і досвіду складає диспашу;

• сторона, не згідна з розрахунком збитків та їхнім розподілом, може оскаржити даний розрахунок в суд або третейський орган, що розглядає морські суперечки;

• суд може залишити диспашу в силі або внести в розрахунок необхідні зміни, або відмінити диспашу і зобов’язати диспашера зробити новий розрахунок;

• диспаша виконується сторонами добровільно або в порядку виконання присудження.