4.1.1 Загальні умови відповідальності в зовнішньоекономічній діяльності

Ст. 32 Закону України «Про ЗЕД» закріплює, що Україна як держава, всі суб’єкти ЗЕД, іноземні суб’єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення законів України та/або своїх зобов’язань, що витікають із зовнішньоекономічних договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України, при цьому Україна як держава не несе відповідальності за дії суб’єктів ЗЕД, а суб’єкти ЗЕД не несуть відповідальності за дії України як держави.

Якщо Україна бере участь у зовнішньоекономічній діяльності як суб’єкт такої діяльності, вона несе відповідальність на загальних і рівноправних принципах з іншими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідальність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності була передбачена ст. 33, 35 і 37 Закону України «Про ЗЕД», згідно з яким порядок залучення до відповідальності, здійснення відповідальності і звільнення від відповідальності визначаються процесуальними законами України. Порядок залучення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності і звільнення від неї можуть визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить діючим законам України.

Таким чином, залежно від суб’єкта можна виділити такі види відповідальності:

• відповідальність України як держави;

• відповідальність суб’єктів ЗЕД.

Ст. 33 Закону «Про ЗЕД» визначає наступні види відповідальності:

• майнова відповідальність;

• кримінальна відповідальність.

Ця ж стаття закріплює форми відповідальності (майнової):

• матеріальне відшкодування прямих збитків;

• матеріальне відшкодування побічних збитків;

• матеріальне відшкодування упущеної вигоди;

• матеріальне відшкодування морального збитку;

• майнові санкції.

У першу чергу розглянемо відповідальність України як держави.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про ЗЕД», Україна як держава несе майнову відповідальність в повному обсязі перед суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності за всі свої дії, які суперечать діючим законам України і спричинили збитки (побічні чи прямі), моральний збиток цим суб’єктам або призвели до втрати ними вигоди, а також за інші свої дії, у тому числі і регулюючі зовнішньоекономічну діяльність, які спричинили за собою вказані збитки (збиток) і приводять до втрати вигоди. Виняток становлять випадки, коли такі дії зумовлені неправомірними діями вказаних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності.

Україна як держава відповідає за такі дії усім своїм майном.

Дії державних органів і офіційних посадових осіб цих органів вважаються діями України як держави в цілому. Держава несе за них відповідальність.

Будь-який суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності або іноземний суб’єкт господарської діяльності має право подати позов до України як держави. Вказані позови підсудні судам України відповідно до ст. 39 Закону України «Про ЗЕД». Вказаний позов направляється суб’єктами зовнішньоеко­номічної діяльності за місцем їх постійного знаходження або мешкання, іноземними суб’єктами господарської діяльності – за місцезнаходженням державного органу та/або посадовця, що вчинив вищезгадані дії. Позов направляється в загальному порядку, визначеному цивільно-процесуальним законодавством України. Від імені України як держави в процесі виступає державний орган та/або посадовець, вказаний в позові, та/або один з прокурорів України.

Україна як держава має право на регресне відшкодування своїх збитків, що виникли в результаті задоволення вказаного позову з боку державних органів та/або посадовців за рахунок їх майна (відповідно балансового або власного).

Залучення держави Україна до відповідальності за незаконні дії відносно суб’єктів господарювання відбувається рідко. Набагато частіше Україна в особі своїх державних органів накладає відповідальність на суб’єктів господарювання за порушення зовнішньоекономічної діяльності.