3.3.3 Розрахунки за інкасо

Розрахунки за інкасо – банківська операція, в результаті якої здійснюється списання грошових коштів з рахунку платника. Це відбувається у випадках:

• коли безперечний порядок стягнення грошових коштів встановлено законодавством, у тому числі для стягнення грошових коштів органами, що виконують контрольні функції;

• передбачених сторонами за основним договором, за умови надання банку, що обслуговує платника, права на списання грошових коштів з рахунку платника без його розпорядження;

• а також для стягнення за виконавчими документами.

Для списання засобів з рахунку платника компетентний орган, сторона за договором або особа, що здійснює виконання присудження, подає у відповідний банк:

• платіжну вимогу;

• платіжну вимогу, акцептовану (схвалену) платником;

• інкасове доручення.

Інкасове доручення (вимога) повинне містити:

• стандартні реквізити платіжного документа;

• обов’язкове посилання на документ, на підставі якого здійснюється списання (договір, рішення відповідного органу, виконавчий лист);

• до інкасового доручення (вимоги) повинні додаватися оригінал або копії документа, на підставі якого проводиться списання.

Можливість розрахунку по інкасо повинна бути передбачена в застереженні банківського рахунку між банком і платником (і звичайно ця умова передбачається). За відсутності даної умови банк може не прийняти інкасове доручення. Навпаки, за наявності угоди між банком і платником про розрахунки за інкасо і наявності законних підстав провести списання за інкасовим дорученням заперечення платника не приймаються.

Розрахунки за інкасо можуть бути припинені тільки у випадках:

• рішення органу, що здійснює контрольні функції відповідно до законодавства, про припинення стягнення;

• наявність судового акту про припинення стягнення;

• наявність інших підстав, передбачених законодавством.

Розрахунки шляхом інкасо в умовах платежу проти документів або акцепту дають експортеру гарантію того, що товар не перейде в розпорядження покупця до тих пір, поки ним не буде проведений платіж або дане зобов’язання сплатити товар.

Разом з тим, ця форма розрахунків має ряд недоліків:

• до моменту отримання документів банком країни-експортера покупець може виявитися неплатоспроможним, і експортеру, що не має ніяких гарантій, не залишається нічого іншого, як продати товар іншому покупцю, або повернути товар, що пов’язане для нього з невиробничими витратами;

• при зміні кон’юнктури несумлінний покупець може відмовитися від викупу товарних документів.

Для усунення подібних ризиків експортер погоджується на інкасову форму розрахунків тільки з тими покупцями, платоспроможність і сумлінність яких не викликають сумнівів і перевірені досвідом попередньої спільної роботи.

Розрахунки за інкасо бувають двох видів:

• розрахунки за документарним інкасо при експортних операціях;

• розрахунки за документарним інкасо при імпортних операціях.

При експортних операціях інкасова форма розрахунків починається в уповноваженому банку експортера, куди він представляє всі необхідні документи, що підтверджують відвантаження товару за адресою покупця або надання послуг, виконання робіт.

В інкасовому дорученні експортера повинні міститися повні й чіткі інструкції банкам щодо його виконання. Необхідні вказівки даються шляхом особливої відмітки «х» в графі інкасового доручення. Після перевірки всього комплексу документів, представлених експортером в уповноважений банк, вони спрямовуються в іноземний банк країни імпортера, який інкасуватиме засоби відповідно до інкасового доручення експортера.

Якщо уповноважений банк експортера має генеральну ліцензію, то він направляє документи в іноземний банк. Якщо у банка є внутрішня ліцензія, то інкасове доручення спрямовується в іноземний банк через інший уповноважений банк України, якому була видана генеральна ліцензія і в якого був відкритий кореспондентський рахунок в іноземному банку.

На сьогодні багато комерційних банків України мають з іноземними банками кореспондентські відносини. Юридичним документом, що регулює ці відносини, є кореспондентський договір. Відповідно до договору банки виконують доручення один одного з платежів і розрахунків. З цією метою вони відкривають один одному кореспондентські рахунки.

У кореспондентському договорі визначаються:

• валюта розрахунків;

• правила перекладу залишків засобів на рахунки в треті країни;

• порядок поповнення рахунку, розмір комісійної винагороди за банківські послуги тощо.

Банки, що встановили між собою кореспондентські відносини, називають один одного кореспондентами.

Кореспондентські рахунки за міжнародними розрахунками поділяються на:

• рахунок «Нотро» – український рахунок, відритий в іноземному банку-кореспонденті;

• рахунок «Лоро» – іноземний рахунок у місцевому банку-кореспон­денті.

Кореспондентські рахунки можуть відкриватися як на взаємній основі, так і в односторонньому порядку. Це залежить від ступеня участі країни в міжнародних розрахунках, від обсягу взаємних доручень, що виконуються банками-кореспондентами.

При розрахунках за імпортними операціями платіжна вимога з додатком необхідних документів поступає в уповноважений банк, де знаходиться валют­ний рахунок українського підприємства-імпортера. В документах знаходиться й інструкція уповноваженому банку про виконання платежу. Документи, що поступили в банк, зберігаються в спеціальній картотеці. При некомплекті документів або неясній інструкції про оплату платіжної вимоги уповноважений банк повинен протягом трьох робочих днів сповістити про це телеграмою або факсним повідомленням іноземний банк, що прислав документи експортера.

Отримавши документи, банк імпортера сповіщає клієнта про те, що на його адресу поступили інкасове доручення і пов’язані з ним комерційні документи. Деякі комерційні банки складають таке повідомлення у вигляді особливого документу – «вхідного інкасо», – який під розписку передається клієнту для ухвалення рішення про акцепт і для оплати платіжних документів. На кожному інкасовому дорученні проставляється термін акцепту. Він обчислюється з дня отримання документів уповноваженим банком. Якщо підприємство-імпортер з переконливим мотивуванням відмовилося від оплати рахунку, то того ж дня всі документи відправляються в іноземний банк з двома екземплярами документів про причину відмови від акцепту (поштою). Уповноважений банк сповіщає банк, що підтримує кореспондентські відносини з іноземними банками, про відмову від акцепту рахунку телеграмою в день надходження акцепту в банк.

При оплаті рахунку клієнт приносить в банк заяву на перерахування грошових коштів експортеру за три дні до настання терміну платежу. Копія заяви з візою банку повертається клієнту під розписку.

Терміни оплати платіжних документів звичайно обумовлюються в контрактах. Якщо терміни не обумовлені, то інкасове доручення виконується банком в двотижневий термін з дня отримання документів. При списанні коштів з валютного рахунку клієнтів проводиться одночасне списання платіжних документів. За відсутності засобів на рахунку клієнта документи переміщуються в картотеку «прострочені платіжні документи» і запрошуються інструкції іноземного банку.

В інкасовому дорученні підприємство-експортер дає іноземному банку, що інкасує платіж, точну вказівку, коли він може передати імпортеру комерційні документи на отримання товару. Можливі два випадки: перший, коли комерційні документи передаються імпортеру після сплати суми валюти, вказаної в інкасовому дорученні; другий, коли товар продається в кредит, тому товарно-транспортні документи передаються імпортеру проти акцепту термінової тратти (векселя). До цього документи залишаються власністю банку.