3.3.2 Види інкасо

Уніфіковані правила встановлюють два різновиди інкасо:

• чисте;

• документарне.

Чисте інкасо – це інкасо фінансових документів, які не супроводжуються комерційними документами. При цьому до фінансових документів відносять прості векселі, чеки, платіжні розписки й інші документи, що використовуються для отримання платежу, а до комерційних – рахунки, відвантажувальні документи, документи про право власності або інші документи, що не є фінансовими.

Документарне інкасо – це інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами, або інкасо комерційних документів, які не супроводжуються фінансовими документами.

При застосуванні чистого інкасо комерційні документи відсилаються експортером безпосередньо покупцю за кордон. Від банку-ремітенту, який у свою чергу користуватиметься послугами представляючого/інкасуючого банку, будуть потрібні послуги з організації і проведення:

• платежу при пред’явленні перевідного векселя або платежу за простим векселем чи чеком;

• акцепту умов тратти. Банк потім отримує вказівки про надання платежу по закінченню терміну погашення векселя.

Єдиною перевагою чистого інкасо, що використовує перевідний вексель, а не чек, є те, що виставлення банком векселя покупцю може вимусити останнього до платежу. Експортер може зазнавати труднощів при отриманні платежу від покупця, якщо він довіряє йому ініціювати платіж за допомогою пересилання чеку, простого векселя. При застосуванні перевідного векселя тратта виписується експортером, який таким чином ініціює платіж і звертається до банку за допомогою для отримання акцепту/платежу.

При використанні документарного інкасо банк одержує вказівки про надання комерційних документів покупцю тільки проти платежу за товари. Ця форма інкасо класифікується як Д/Р (against payment) – документи проти платежу. За нею в якості фінансового документу використовується вексель, який оплачується за пред’явленням, або терміновий вексель (sight bill or term bill), який заздалегідь акцептувався і сплинув термін його погашення.

При використанні документального інкасо банк може отримати вказівки про надання комерційних документів покупцю проти акцепту покупцем перевідного векселя, виписаного на нього експортером. Ця форма платежу класифікується D/A (document against асceptance). В цьому випадку використовується тратта, яка видається на термін.

Перевідний вексель, що передається в комплекті з комерційними документами на право власності, називається документарною траттою (documentari bill).

У разі використання інкасо D/A покупець одержує комерційні документи при акцепті перевідного векселя. Після цього перевідний вексель буде знаходиться в інкасуючому/представляючому банку до настання терміну його погашення, а потім буде наданий покупцю для платежу.

Усі документи, відіслані на інкасо, повинні супроводжуватися інкасовим дорученням, що містить повні і точні інструкції. Банки мають право діяти тільки відповідно до інструкцій, що містяться в інкасовому дорученні.

Перевідний вексель може відправлятися в банк-ремітент або експортеру після його акцепту, а потім при настанні терміну погашення повертатися в інкасуючий банк.

Комерційні документи при документальному інкасо звичайно включають не тільки коносамент, але і рахунок-фактуру, документ страховки, і цілком можливо, інші документи, такі як сертифікати походження й огляду третьою стороною тощо.

Банк оброблятиме фінансові документи і, якщо треба, комерційні документи тільки на основі вказівок, які отримує. Оскільки в процесі інкасації можуть брати участь два або більше банків (один – «вдома» і, як мінімум, один – за кордоном), інструкції, що одержує банк, можуть виходити від самого експортера або іншого банку, що діє від імені експортера.

Ці вказівки до дій називаються – наказ про інкасацію (collection order). У наказі про інкасацію вказується необхідний вид операції: чисте або документальне інкасо.

Відмінною рисою документарного інкасо є те, що якщо банку надані вказівки про обробку комерційних документів, які включають коносамент, експортер може зберігати контроль за товарами до того часу, поки імпортер або не сплатить їх, або не акцептує тратту. Це можливо, головним чином, завдяки тому, що коносамент є документом на право власності, і повний комплект підписних оригіналів цього документа може знаходитися в банку до тих пір, поки закордонний покупець або не заплатить за товари, що прибули за місцем призначення, але які не можуть перейти у власність імпортера до моменту отримання ним коносамента, або не акцептує тратту і передасть її в інкасуючий банк, або до моменту виписування ним простого векселя.

Внаслідок цього банк має непрямий контроль над правом власності на товари і передає це право тільки у випадку, якщо покупець задовольнить усі вимоги експортера, які були висловлені в наказі (дорученні) про інкасацію.

Якщо до складу комерційних документів входить транспортна накладна, а не коносамент, то ситуація відрізнятиметься від попередньої, оскільки накладна і є документом на право власності. Проте експортер може зберігати контроль за товарами за допомогою зарубіжного банку шляхом відвантаження товарів на адресу банку або в розпорядження банку, тобто вказуючи банк в країні покупця виступає як одержувач вантажу. Таким чином, з відома інкасуючого банку за кордоном товари можуть бути відправлені за місцем призначення в розпорядження (під «опіку») банку, що інкасує, який видає товари лише в тому випадку, якщо імпортер заплатить за них або акцептує перевідний вексель, виписаний на нього експортером.

Слід зазначити, що висловлений порядок може застосовуватися лише з відома банку.

Якщо імпортер не виконує вимоги експортера, відмовляючись від платежу або від акцепту тратти, банк, якщо він має контроль над вантажем, може організовувати зберігання, а потім передання або зворотнє відвантаження товарів відповідно до інструкцій експортера.

Контроль за вантажем може підтримуватися банком лише при документарному інкасо, оскільки банк володіє комерційними документами.

При чистому інкасо експортер відправляє комерційні документи безпосередньо зарубіжному покупцю, надаючи тим самим імпортеру контроль над товарами, не вимагаючи при цьому платежу або акцепту перевідного векселя як попередньої умови. Експортер може вимагати банк інкасувати чек або банківський чек, який було відправлено імпортером, і в такому разі це буде чисте інкасо.

При експортних операціях інкасова форма розрахунків починається в уповноваженому банку експортера, куди він представляє всі необхідні документи, що підтверджують відвантаження товару за адресою покупця або надання послуг, виконання робіт. У банк надаються інкасове доручення і комплект комерційних документів, оформлених відповідно до умов контракту.

При оформленні інкасового доручення клієнт повинен враховувати, зокрема, такі вимоги:

• в переліку документів, що додаються до інкасового доручення, яке підлягає виплаті платнику, необхідно окремо вказувати кількість оригіналів коносаментів і кількість копій (при документарному акредитиві);

• необхідно вказати найменування і повна адреса платника і (або) місце, за яким слід надати документи.

• разом з сумою, що підлягає інкасуванню, обов’язково повинне бути вказане найменування валюти платежу;

• у випадку якщо сума, вказана в документах, була виражена у валюті іншій, ніж валюта платежу, необхідно встановити курс перерахунку або спосіб його визначення.

Технологія інкасування документів за експортовані товари (послуги) наступна: банк-ремітент (уповноважений банк), отримавши від свого клієнта інкасове доручення з додатком до нього товаророзпорядчих документів, направляє їх банку, що інкасує, країни-експортера. Інкасуючий банк видає документи платнику (імпортеру) згідно з інструкціями, вказаними в інкасовому дорученні. Після отримання платежу від платника за інкасованими документами цей же банк (він є представляючим банком) переводить інкасовану суму грошей банку-ремітенту, який робить відповідний запис у кредит рахунків свого клієнта (експортера).

Інкасові доручення виписуються в 6 екземплярах:

Перший екземпляр – це інкасове доручення уповноваженого банку іноземному банку отримати на користь свого клієнта грошові кошти, які йому належать. Разом з першим екземпляром інкасового доручення до іноземного банку прямують документи, що підтверджують обсяг, вартість операції і факт її здійснення:

• комерційний рахунок (рахунок-фактура), виписаний експортером для отримання з покупця засобів, що йому належать;

• відвантажувальні документи, що засвідчують відвантаження товару (коносамент, дублікати залізничних накладних тощо);

• сертифікати, що засвідчують походження, стан, якість та інші властивості товару;

• таймшит – документ, що встановлює тривалість часу завантаження і розвантаження судна;

• специфікація;

• перевідні векселі (тратти), прості векселі, чеки й інші платіжні документи.

Другий екземпляр – лист-запит іноземному банку про причини затримки платежу. Вказаний екземпляр інкасового доручення уповноважений комерційний банк українського експортера (залежно від отриманої ліцензії на операції з іноземною валютою) направляє в іноземний банк сам безпосередньо або через інший уповноважений банк, що має генеральну ліцензію. Разом з ним прямує четвертий екземпляр інкасового доручення і копії комерційних рахунків. Лист-запит використовується лише при необхідності звернення до іноземного банку.

Третій екземпляр – лист, з яким іноземному банку висилається другий оригінал коносамента.

Четвертий екземпляр – інкасове доручення підприємства-експортера уповноваженому банку. Воно знаходиться в документах для банку.

П’ятий екземпляр інкасового доручення залишається в уповноваженому банку.

Шостий екземпляр – повертається організації-експортеру з розпискою відповідального виконавця і штампом уповноваженого банку, підтверджуючого інкасо.

Представлені в банк комерційні й розрахункові документи повинні бути протягом трьох днів перевірені відповідальним виконавцем. Особлива увага при перевірці документів звертається на правильність їх оформлення, кількість, відповідність окремих документів між собою.