3.3 Розрахунки за інкасо

3.3.1 Загальні положення розрахунків за інкасо

Переходячи до характеристики такого способу платежу, як інкасо, необхідно відзначити, що Уніфіковані правила за інкасо Міжнародної торговельної палати діють в редакції 1978 р. Уніфіковані правила МТП виступають в даному випадку як спеціальні норми відносно до загальних правил параграфа 4 розділу 74 ЦК України про розрахунки за інкасовими дорученнями.

Інкасо (Collection) у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначається як розрахункова банківська операція, за якої банк-ремітент, що діє у жорсткій відповідності з інструкціями свого клієнта (довірителя) здійснює операції з представленим клієнтом документами з метою отримання від платника платежу та/або акцепту векселя або видачі документів на інших умовах.

Існує наступна класифікація інкасових платежів:

1. при використанні зовнішнього інкасо (outward collection) банк зобов’язується стягувати платіж за чеком, траттою, банківським чеком або простим векселем з особи, що знаходиться за кордоном, наприклад у закордонного імпортера від імені експортера;

2. при використанні внутрішнього інкасо (inward collection) банк допомагає закордонному банку в отриманні платежу за чеком, траттою, банківським чеком або за простим векселем від резидента, тобто допомагає закордонному банку в отриманні платежу від імпортера за дорученням зарубіжного постачальника.

Мета інкасо:

• отримання акцепту та/або, якщо передбачено, платежу;

• надання комерційних документів проти акцепту та/або, якщо передбачено, проти платежу;

• надання документів відповідно до інших умов.

Сторонами, що беруть участь в операції інкасо, є:

довіритель (ініціатор) – Principal – це клієнт, який доручає своєму банку провести операцію інкасо. Ним може бути або експортер в нашій країні, який ініціює проведення інкасо в своєму банку, або іноземний постачальник товарів одержувачу в нашій країні, постачальник при цьому доручає провести інкасо банку в своїй країні;

банк-ремітент (пересилаючий банк) – Remitting bank – це банк, якому ініціатор доручає провести операцію інкасо;

інкасуючий банк – Collecting bank – це будь-який інший банк, відмінний від пересилаючого, що бере участь у процесі виконання наказу про інкасацію, тобто банк, якому банк-ремітент пересилає доручення про інкасацію;

надаючий банк – Presenting bank – це інкасуючий банк, який представляє документи платнику. Платником є суб’єкт, якому представляються документи відповідно до доручення про інкасацію.

У разі зовнішнього інкасо банк діє як пересилаючий банк і тому вимушений звертатися з дорученням про інкасацію платежу з-за кордону від імені покупця до іншого іноземного банку, який в цьому випадку є інкасуючим.

Використання внутрішнього інкасо припускає дії банку як інкасуючого, тобто виконуючого доручення пересилаючого банку з іншої країни.

Особливості інкасо як банківської операції:

• інкасо означає інкасацію документів, але не інкасацію боргу. В обов’язки банку не повинен входити контроль за тим, чи правильно покупець заплатив за товари, отримані від експортера; до обов’язку банку входить забезпечення передачі і представлення документів і перерахування коштів на рахунок експортера;

• банки відповідальні за правильне проведення інкасації фінансових документів, не торкаючись при цьому комерційних операцій імпортера і експортера, що покладені в їх основу.