3.2 Розрахунки за акредитивами

3.2.1 Загальні положення розрахунків за акредитивами

Переходячи до характеристики таких способів платежу як акредитив, необхідно відзначити, що в Постанові Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21.06.1995 р. «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті», такі форми розрахунків рекомендуються при експорті та імпорті товарів, робіт, послуг. Указ Президента України «Про заходи з впорядкування розрахунків за договорами, які укладають суб’єкти підприємницької діяльності України» від 4.10.1994 р. встановлює, що такі розрахунки здійснюються відповідно до Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів.

Регулювання акредитивних розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності, таким чином, ґрунтуються на загальних положеннях параграфа 3 розділу 74 ЦК України і спеціальних вимогах Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів у редакції 1993 р. (публікація МТП № 500). Постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. затверджено Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями.

Під акредитивом у зовнішньоекономічній діяльності розуміється умовне грошове зобов’язання, яке надається банком-емітентом за дорученням і з інструкціями клієнта-наказодавця акредитиву (і від його імені) або від власного імені, здійснити платіж на користь одержувача засобів або визначеної ним третьої особи (бенефіціара) або акцептувати і сплатити виставлені бенефіціаром перевідні векселі (тратти), або уповноважити інший банк провести такий платіж або акцептувати і сплатити перевідні векселі (тратти) або надати повноваження іншому банку здійснити негоціацію (купити або врахувати перевідні векселі) проти передбачених документів з урахуванням дотримання умов акредитиву.

При акредитивній формі розрахунків рух грошей здійснюється при виконанні певних умов – умов акредитиву – основним банком, де обслуговується клієнт (банком-емітентом) або іншим банком за дорученням основного банку.

Отже, акредитив є грошовим зобов’язанням банку, що виставляється на підставі доручення його клієнта-імпортера на користь експортера. Розрахунки за допомогою акредитиву – найприйнятніша форма розрахунків для експортера, оскільки вона забезпечує своєчасне отримання експортної виручки.

Акредитив – форма розрахунків, що найчастіше вживається, особливо в міжнародній торгівлі. Популярність акредитиву обумовлюється тим, що ця форма розрахунків дає певні гарантії обом сторонам контракту.

Платіж за акредитивом проводиться в безготівковому порядку шляхом переліку суми акредитиву на рахунок одержувача засобів.

Акредитив за своєю природою є операцією, відособленою від договору купівлі-продажу або іншого договору, на якому він був заснований, і банки жодною мірою не були зв’язані умовами таких договорів. Проте акредитив відкривається банком на підставі інструкцій наказодавця, які складаються відповідно до умов контракту.

Учасниками розрахунків в порядку акредитиву є наступні особи:

• банк-емітент – це банк, що виставив акредитив на рахунок свого клієнта від свого імені;

• наказодавець – клієнт банку-емітента, який дав йому доручення про виставляння акредитиву;

• банк, що авізує, – це банк, який звичайно залучається до виконання акредитивів у країні експортера. Авізування акредитиву включає обов’язок не тільки повідомити бенефіціара про відкриття на його користь акредитиву, але і прийняти документи від бенефіціара, а також перевірити їх відповідність умовам акредитиву і передати банку-емітенту. При цьому вимога про відповідність наданих документів умовам акредитиву є дуже строгою;

• банк, що підтверджує, – це банк, який приймає на себе ті ж зобов’язання, що і банк-емітент у разі підтвердження акредитиву банком країни експортера або третьої країни і таким чином також вступає в договір про акредитив;

• банк, що виконує, – банк, який безпосередньо здійснює дії, передбачені умовами акредитиву, виконує акредитив (таким банком може бути як сам банк-емітент, так і банк, що підтверджує, або банк, що авізуює, або інший банк, уповноважений банком-емітентом);

• бенефіціар – контрагент наказодавця, на користь якого був виставлений акредитив.

Схема розрахунків за допомогою акредитивів:

1. покупець (зарубіжний покупець або вітчизняний імпортер) і продавець (вітчизняний експортер або зарубіжний постачальник), перш за все, укладають контракт, в якому була передбачена форма розрахунків за допомогою акредитивів;

2. потім покупець наказує банку в своїй країні виставити акредитив на користь експортера. Банк, який виставляє акредитив, називається банком-емітентом (issuing bank); покупець – наказодавцем акредитиву (арplicant); а експортер – бенефіціаром (beneficiary) – оскільки він одержує доходи – benefits;

3. банк дає згоду на виставлення акредитиву. Банк-емітент, виставляючи акредитив, гарантує тим самим платіж бенефіціару (експортеру) за умови, що той дотримуватиметься певних термінів і умов;

4. банк-емітент звертається з проханням до банку в країні експортера сповістити постачальника про виставлення акредитиву. Цей банк називається банком, що авізує (advising bank). Цей банк стежить за дотриманням умов акредитиву (вказаних банком-емітентом), але не приймає на себе ніяких зобов’язань щодо гарантування платежу експортеру. Подібна гарантія виходить від банку-емітента акредитиву. Банк-емітент може попросити банк, що авізує (у країні експортера), додати до того, що своє підтвердження акредитиву, яке означатиме, що авізуючий банк надає свою умовну гарантію плате­жу на додаток до гарантії, наданої банком-емітентом. Якщо банк підтверджує акредитив, то він називається підтверджуючим банком (confirming bank або авізуючим/підтверджуючим банком). Таким чином, підтверджений акре­дитив припускає наявність умовних гарантій двох банків, звичайно одного – з країни експортера (підтверджуючий банк) й іншого – з країни імпортера (банк-емітент). Витрати з виставлення акредитива, звичайно, несе покупець, хо­ча можуть бути випадки, коли частину або всі витрати бере на себе експортер;

5. після відвантаження товарів експортер повинен представити у вказаний в акредитиві банк (можливо банк, що авізує) певні документи, відповідно умовам акредитиву. Необхідні документи повинні бути позначені в акредитиві і включають транспортні документи (наприклад, коносамент, копії рахунків-фактур, і у випадку коли експортер сплачує страховку – сертифікат про страхування або поліс страховки). Оскільки акредитив припускає, що умовою його оплати є тільки перераховані документи, то для опису цієї системи розрахунків застосовується термін «документарний акредитив». Документарні акредитиви можуть передбачати надання експортерам перевідного векселя (bill exchange), виписаного постачальником на умовах sight або tenor на: а) банк-емітент; б) покупця; в) інший банк, вказаний в акредитиві.

Експортер більше зацікавлений виписувати вексель на банк, ніж на покупця (наказодавця акредитиву), тому що: а) це дає йому більше впевненості в тому, що платіж буде здійснений; б) якщо експортер побажає врахувати вексель після того, як він акцептувався, з метою негайного отримання грошових коштів, облікова ставка за банківським векселем буде сприятливіше, ніж за торговельним;

6. якщо документи, надані експортером, на думку банка, перевіряє (можливо, банку, що авізує), були оформлені правильно, постачальник може вибирати один з чотирьох способів платежу залежно від того, що було передбачене умовами акредитиву: а) негайний платіж за векселем (тільки за векселями sight); б) відстрочений платіж за векселем; в) акцепт векселя; г) облік векселя.

Якщо акредитив передбачає акцепт векселя, бенефіціар може врахувати і його.

Таким чином, система розрахунків за допомогою документарних акредитивів є методом платежів у міжнародній торгівлі, яка надає експортеру гарантію платежу, у разі дотримання ним певних умов. Ця система також дозволяє імпортеру отримати короткостроковий кредит, коли умови платежу передбачають акцепт або облік торговельного чи банківського векселя. Аналогічно експортер може отримати платіж достроково за допомогою обліку термінового векселя.

Документарний акредитив включає наступні операції: 1) укладення договору; 2) подання доручення покупцем обслуговуючому йому банку на відкриття акредитиву; 3) авізування банку, обслуговуючого постачальника, про відкриття акредитиву; 4) авізування постачальника про відкриття акредитиву; 5) поставка товару; 6) передача документів; 7) надання кредиту постачальнику; 8) пересилка документів; 9) платіж; 10) передача документів покупцю; 11) акцепт документів; 12) зняття грошей з рахунку покупця у разі кредиту під акредитив.