Питання для самоконтролю

1. Право, яке застосовується в зовнішньоекономічних договорах.

2. Обов’язкова реєстрація зовнішньоекономічних договорів.

3. Підстави для відмови в реєстрації.

4. Документи, необхідні для реєстрації зовнішньоекономічних договорів.

5. Органи, що здійснюють реєстрацію зовнішньоекономічних договорів.

6. Групи термінів, існуючих в правилах ІНКОТЕРМС-2000.

7. Розкрити значення терміну «Ex Works».

8. Розкрити значення терміну «Free Alongside Ship».

9. Розкрити значення терміну «Free Carrier».

10. Розкрити значення терміну «Free On Board».

11. Розкрити значення терміну «Cost and Freight».

12. Розкрити значення терміну «Cost, Insurance and Freight».

13. Розкрити значення терміну «Carriage Paid To».

14. Розкрити значення терміну «Carriege and Insurance Paid To».

15. Розкрити значення терміну «Delivered At Frontier».

16. Розкрити значення терміну «Delivered Ex Ship».

17. Розкрити значення терміну «Delivered Ex Quay».

18. Розкрити значення терміну «Delivered Duty Unpaid».

19. Розкрити значення терміну «Delivered Duty Paid».

Література

Основна література: 1-21, 24-35, 38, 41, 42-49.

Додаткова література: 2-4, 11-18, 31, 35, 37, 50, 53, 58, 59, 60, 69, 74, 77, 89, 95.

Нормативні акти: 1-3, 5-7, 10, 16, 18, 25, 28, 36, 45, 46, 52, 53, 59, 60, 75, 80, 82-84, 86, 89, 92, 116.

Міжнародні угоди: 1-3, 14.

Тема 3 Розрахунки за зовнішньоекономічними договорами

3.1 Поняття і види розрахунків за зовнішньоекономічними договорами

3.1.1 Основні положення про міжнародні розрахункові операції

Розрахунки у сфері зовнішньоекономічної діяльності мають свої особливості. Перш за все, вони регулюються великим масивом нормативно-правових актів, серед яких центральне місце займають ГК (ст. 344) і ЦК України (розділ 74, параграф 5).

Згідно зі ст. 344 ГК України, міжнародні розрахункові операції – це врегульовані нормами права платежі за грошовими вимогами і зобов’язаннями, які здійснюються у сфері зовнішньоекономічної діяльності між державами, суб’єктами господарювання, іншими юридичними особами і громадянами, які знаходяться на території різних країн.

Суб’єктами міжнародних розрахунків є:

• експортери – українські суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які продають товари іноземним суб’єктам господарської діяльності з вивозом або без вивозу цих товарів через митний кордон України, в тому числі і реекспорт товарів;

• імпортери – іноземні суб’єкти господарської діяльності, які продають товари українським суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, в тому числі покупка товарів, призначених для власного споживання підприємствами і установами України, розташованими за її межами;

• банки – банки, що уповноважені здійснювати зовнішньоекономічну діяльність від імені України, уповноважені банки й інші фінансові установи на території України, іноземні і міжнародні банки, зареєстровані в установленому порядку на території України;

• уповноважені банки – будь-які банки, офіційно зареєстровані на території України, що мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснюють валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

Вказані особи стають суб’єктами міжнародних розрахунків, у випадку якщо вони вступають у відносини, пов’язані з рухом товаророзпорядчих документів і операційним оформленням платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про ЗЕД», всі суб’єкти ЗЕД мають право:

• самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями серед тих, які не суперечать законам України і відповідають міжнародним правилам;

• вільно вибирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні рахунки і розрахунки з іноземними суб’єктами господарської діяльності, користуватися їх послугами, з дотриманням при цьому вимог чинного законодавства України.

До нормативних актів міжнародного права, що діють на території України і регулюють розрахунки за зовнішньоекономічними операціями, відносяться також наступні:

• Конвенція 1930 р., яка затвердила Уніфікований Закон про прості і перевідні векселі;

• Конвенція 1931 р. про дозвіл деяких колізій законів про чеки;

• Конвенція 1998 р. про міжнародні прості векселі і міжнародні перевідні векселі;

• Конвенція Організації Об’єднаних Націй 1995 р. про незалежні гарантії і резервні акредитиви;

• Уніфіковані правила щодо договірних гарантій 1978 р.;

• Уніфіковані правила міжнародної торговельної палати для гарантій на першу вимогу 1992 р.;

• інші.

Характеризуючи розрахунки у сфері зовнішньоекономічної діяльності слід зазначити способи і форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Розділ 74 ЦК України регулює основні положення, що стосуються розрахунків.

Так, згідно зі ст. 1087 ЦК України, до способів розрахунків слід відносити:

• наявні платежі;

• безготівкові платежі (в тому числі авансовий платіж);

• оплату після відвантаження;

• торгівлю по відкритому рахунку.

До форм розрахунків відносяться:

• прямий банківський переказ;

• платежі чеками;

• платежі векселями;

• платежі банківськими траттами;

• платежі поштовими платіжними дорученнями;

• платежі телеграфними/телефаксовими платіжними дорученнями;

• платежі грошовими переказами за системою SWIFT (термінові, пріоритетні, звичайні);

• інкасо;

• акредитив;

• тощо.