1.1.2 Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності

Відповідно до ст. 387 ГК України до суб’єктів ЗЕД відносяться:

1. Господарські організації, зареєстровані в установленому порядку. До таких належать юридичні особи, які зареєстровані в Україні і мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації і об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні, та інші види господарських спілок, асоціації, союзи, концерни, консорціуми, торговельні дома, посередницькі й консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації тощо), у тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких знаходиться повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності.

2. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані як підприємці. Фізичні особи повинні мати цивільну правоздатність і дієздатність відповідно до законів України і постійно мешкають на території України.

3. Підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб’єктів господарювання, які не є юридичними особами за законодавством України (філіали, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в Україні в установленому порядку.

4. Зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридичної особи, створені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Ст. 3 Закону України «Про зед» відносить до суб’єктів зед також:

• об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами відповідно до законів України, але мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами не заборонено здійснювати господарську діяльність;

• спільні підприємства за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, що зареєстровані у такому статусі в Україні і мають постійне місцезнаходження на території України;

• інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України;

• Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, що беруть участь у ЗЕД;

• інші держави, що беруть участь в господарській діяльності на території України, які діють як юридичні особи відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про ЗЕД».

Суб’єкти ЗЕД мають наступні права:

1) право володіння, користування і розпорядження результатами, отриманими під час здійснення ЗЕД на свій розсуд. Вилучення результатів ЗЕД у власника без його згоди (з оплатою або без такої) забороняється, за винятком випадків, передбачених законодавством України (наприклад, встановлення режиму обов’язкового продажу валютної виручки);

2) право відкривати свої представництва на території інших держав. Таке право мають як суб’єкти господарювання України, так й іноземні суб’єкти, яким дозволено в установленому порядку відкривати на території України свої представництва;

3) право на участь в міжнародних недержавних економічних організаціях. Таке право надається суб’єктам господарювання України і державним органам України як її представникам.

Основним обов’язком суб’єктів ЗЕД є здійснення діяльності в чіткій відповідності до закону.

Особливу увагу необхідно приділити статусу іноземних суб’єктів господарської діяльності.

Для таких суб'єктів на території України встановлюються наступні правові режими:

• національний режим – згідно з цим режимом іноземним суб’єктам господарської діяльності надається обсяг прав і обов’язків не менший, ніж суб'єктам господарської діяльності України. Національний режим застосовується відносно всіх видів господарської діяльності іноземних суб’єктів цієї діяльності, пов’язаної з їх інвестиціями на території України, а також відносно експортно-імпортних операцій іноземних суб’єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною в економічні союзи;

• режим найбільшого сприяння – відповідно до цього режиму іноземним суб’єктам господарської діяльності надається обсяг прав, преференцій і пільг зі сплати мит, податків і зборів, якими користується іноземний суб’єкт господарської діяльності будь-якої держави (виняток становить спеціальний режим). Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб’єктам господарської діяльності інших держав відповідно до договорів України і застосовується у сфері зовнішньої торгівлі. Таким чином, усі іноземні суб’єкти господарювання, яким надається режим найбільшого сприяння, мають однакові права, преференції і пільги у сфері оподаткування (сплати відповідних мит, податків і зборів).

• спеціальний режим – цей режим застосовується в чотирьох випадках: 1) до територій спеціальних економічних зон; 2) до територій митних союзів, в які входить Україна; 3) у разі встановлення якого-небудь спеціального режиму відповідно до міжнародних договорів за участю України відповідно до норм міжнародного права; 4) у відповідь на дискримінаційні дії інших країн.

• преференційний режим – режим, при якому розвинені держави в односторонньому порядку відповідно до міжнародного права надають фізичним і юридичним особам країн, що розвиваються, особливі права, пільги і переваги, без взаємності (в Україні в даний час не застосовується).

Встановлення того чи іншого режиму безпосередньо позначається на веденні ЗЕД господарюючими суб’єктами. Правовий режим встановлюється залежно від домовленостей, досягнутих між державами і зафіксованих в нормах міжнародного права. Господарюючі суб’єкти користуватимуться тими правами, перевагами і пільгами при здійсненні ЗЕД, які були передбачені в міжнародних договорах, а потім введені в національне законодавство.

Усі суб’єкти ЗЕД мають право на здійснення будь-яких видів ЗЕД і зовнішньоекономічних операцій, якщо інше не встановлене законом. Види ЗЕД, перелік зовнішньоекономічних операцій, які здійснюються на території України і порядок їх здійснення суб’єктами ЗЕД, а також перелік товарів (робіт і послуг), заборонених для експорту та імпорту, визначаються законом (ст. 379 ГК України).