2.3 Вживання правил інкотермс-2000 в зовнішньоекономічних договорах

2.3.1 Загальні положення правил інкотермс-2000

Переважна частина міжнародного економічного обігу припадає на купівлю-продаж товарів (продукції). У зв’язку з цим значна роль в регулюванні відносин у цій галузі відводиться договорам (контрактам) купівлі-продажу, які характеризуються не лише докладним викладенням умов купівлі-продажу. Договори також включають базисні умови поставок, під якими розуміються умови поставок (продажі), що склалися в міжнародному економічному обігу. Ці умови в основному стосуються місця і моменту передання товару, питань перевезення, розподілу ризиків загибелі або псування товару. Вказані умови були вироблені в результаті тривалого їх вживання учасниками зовнішньоекономічної діяльності в різних країнах і широко використовуються в міжнародній практиці. Вони відомі під назвою «торговельні терміни».

Збірки цих термінів регулярно публікуються Міжнародною торговельною палатою. З метою одноманітного розуміння і вживання цих термінів у зовнішньоекономічній практиці Міжнародна торговельна палата проводить регулярну роботу з уніфікації тлумачення цих правил. Результатом стали правила ІНКОТЕРМС, що видаються цією палатою.

ІНКОТЕРМС – міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів. Назва «ІНКОТЕРМС» походить від скорочення англійських слів «International Commercial Terms», що перекладається як «Міжнародні комерційні терміни». ІНКОТЕРМС, які періодично видаються Міжнародною торговельною палатою, стали кодифікуванням загальноприйнятих звичаїв в міжнародній торгівлі, що складалися десятиріччями, і регулюють питання поставки товарів.

Головна мета видання ІНКОТЕРМС – уніфікація даних звичаїв таким чином, щоб вони мали однакове тлумачення і однакове вживання правил і включення їх в договір зовнішньоторговельної купівлі-продажу.

Основними завданнями правил ІНКОТЕРМС є:

• досягнення однакового розуміння і тлумачення зовнішньоторговельними партнерами термінології, що використовується в зовнішньоекономічному контракті у всіх країнах, де сторони ними керуватимуться;

• одноманітне і зрозуміле формулювання базисних умов поставки товарів, які використовуються комерсантами у всьому світі, таких як момент поставки, розподіл витрат з доставки, момент передачі права власності, момент переходу ризиків псування або загибелі товару від продавця до покупця тощо;

• значне прискорення і спрощення процесів складання і узгодження зовнішньоторговельних контрактів;

• досягнення однакового розуміння змісту своїх контрактних зобов'язань і правильного їх виконання кожним із договірних сторін, що мають різне внутрішнє законодавство і менталітет, специфічну торговельну практику і торговельні звичаї;

• зведення до мінімуму можливих розбіжностей з приводу неправильного або різного розуміння сторонами своїх контрактних зобов’язань;

• виключення можливості зривів і прострочення поставки товарів унаслідок взаємного непорозуміння між контрагентами із зовнішньоекономічного контракту.

Слід зазначити, що головне призначення правил ІНКОТЕРМС – регулювання договорів купівлі-продажу.

Найбільш часто в практиці зустрічаються два варіанти неправильного вживання ІНКОТЕРМС:

• розуміння ІНКОТЕРМС як таких, що мають відношення до договору перевезення, а не до договору купівлі-продажу;

• неправильне уявлення про те, що правила ІНКОТЕРМС охоплюють усі обов’язки, які сторони хотіли б включити в договір.

Як завжди підкреслювалося Міжнародною торговельною палатою, ІНКОТЕРМС мають справу тільки з відносинами між продавцями і покупцями в межах договорів купівлі-продажу, більш того, тільки в певних аспектах.

Використання певних правил ІНКОТЕРМС зобов’язує діяти певним чином. Наприклад, погодившись на умови CFR або CIF, продавець не може виконати цей договір будь-яким іншим видом транспорту, окрім морського, оскільки за цих умов він повинен надати покупцю коносамент або інший морський транспортний документ, що просто неможливо при використанні інших видів транспорту. Більш того, документ, необхідний відповідно до документарного акредитиву, обов’язково залежатиме від засобів транспортування, які будуть використані.

Хоча ІНКОТЕРМС важливі для здійснення договору купівлі-продажу, велика кількість проблем, що виникають у такому договорі, взагалі не розглядаються, наприклад, передача права володіння, інших прав власності, порушення домовленості і наслідки таких порушень, а також звільнення від відповідальності в певних ситуаціях. Слід підкреслити, що ІНКОТЕРМС не призначені для заміни умов договору, необхідних для повного договору купівлі-продажу, або за допомогою включення нормативних умов, чи індивідуально обумовлених умов.

ІНКОТЕРМС не регулюють питання наслідків порушення договору і звільнення від відповідальності унаслідок різних перешкод. Ці питання повинні вирішуватися іншими умовами договору купівлі-продажу і відповідними законами.

Спочатку ІНКОТЕРМС вживалися для використання в тих випадках, коли товари продавалися іноземному контрагенте, це міжнародні торговельні терміни. Проте ІНКОТЕРМС на практиці часто включаються в договори для продажу товарів і в межах внутрішніх ринків. У тих випадках, коли ІНКОТЕРМС використовується таким чином, багато положень ІНКОТЕРМС, а також будь-яких інших умов статей, що стосуються експорту й імпорту, стають зайвими.

З юридичної точки зору правила ІНКОТЕРМС не відносяться до типу міжнародних нормативно-правових актів. Їх вживання не є обов’язковим в зовнішньоторговельній практиці, вони носять рекомендаційний характер. Не дивлячись на це, вони міцно увійшли до міжнародного торговельного обігу як фактично обов’язкові. На правила ІНКОТЕРМС сторони роблять посилання в контрактах, які можуть бути захищені в суді.

Історія правил ІНКОТЕРМС почалася в 1936 р., коли Міжнародна торговельна палата (МТП) опублікувала звіт міжнародних торговельних термінів, які отримали назву «ІНКОТЕРМС 1936 року».

Згодом дані правила регулярно перевидавалися (7 разів: у 1953 р., у 1967 р., у 1976 р., у 1980 р., у 1990 р., останній раз – у 2000 р).

Необхідність періодичних оновлень ІНКОТЕРМС була обумовлена:

• розвитком міжнародної торгівлі;

• появою нових видів товарів;

• новим способом їх пакування і транспортування;

• новими видами страхування вантажів;

• новими формами розрахунків.

Головною причиною послідовних редакцій ІНКОТЕРМС була необхідність адаптувати їх до сучасної комерційної практики. Так, при перегляді в 1980 р. був введений термін «Франко-перевізник» (FCA) для розгляду окремих випадків, коли пунктом отримання товару при морській торгівлі більше не міг використовуватися традиційний пункт FOB (проходження через поручні судна), коли товар пакувався на суші перед завантаженням на борт судна, де укладався в контейнер для транспортування морем або комбінацією різних транспортних засобів (так звані змішані або мультимодульні перевезення).

У 1990 р. ІНКОТЕРМС були переглянуті, щоб взяти до уваги зміну в методах транспортування (деякі умови були поєднані і реорганізовані) і представити їх повністю сумісними з новими досягненнями в електронному обміні відомостями EDI – elektronik data interchange.

Основними причинами, за якими була зроблена ревізія правил 1990 р., були:

• все більш широке використання засобів електронного обміну відомостями EDI для передання різних документів (зараз електронний обмін відомостями є одним з основних способів передання різного роду інформації, у тому числі і за узгодженням договорів);

• поява нових способів транспортування вантажів. У першу чергу це стосується контейнерних перевезень, багатомодульного транспортування, що широко використовуються в даний час, використання обладнання типу «ро» (roll-on/roll-off – обладнання для горизонтального, тобто безкранового завантаження і вивантаження на судна і пороми).

Декілька умов ІНКОТЕРМС у редакції 1980 р., які стосувалися деяких видів транспорту, що зараз не використовуються, в редакції 1990 р. були усунені за непотрібністю.

У 1991-2000 рр. Міжнародна торговельна палата привернула широке коло працівників світової торгівлі, представлених різними секторами в національних комітетах, в яких працює Міжнародна торговельна палата, до висловлення своїх поглядів і відгуків на подальші проекти. Результатом цього дослідження з’явилася нова редакція – Правила ІНКОТЕРМС-2000.

Предметом ІНКОТЕРМС-2000 є тринадцять торговельних термінів – умов поставки товару, тлумачення яких дано у зрозумілій і простій формі. Кожний із зазначених термінів в ІНКОТЕРМС-2000 був переглянутий і уточнений із врахуванням:

• широкого розповсюдження зон безмитної вільної торгівлі;

• повсякденного використання електронних засобів зв’язку при здійсненні торговельних угод;

• новітніх технологічних змін в практиці транспортування товарів.

У порівнянні з попередньою редакцією ІНКОТЕРМС-90, Правила ІНКОТЕРМС-2000 не зазнали значних змін, проте кожна з базисних умов поставки, що міститься в них, була ретельно відредагована і приведена у відповідність з сучасною практикою міжнародної торгівлі. Торговельні терміни були визначені більш чітко і ясно; розташовані таким чином, що кожному контрактному зобов’язанню продавця відповідає зобов’язання покупця, що досить зручно при користуванні правилами. Деякі терміни, наприклад, FOB, FCA, FAS, CPT, DEQ, зазнали деяких змін і доповнень. У цілому нова редакція ІНКОТЕРМС набагато більш зрозуміла і зручна для практичного використання при складанні зовнішньоекономічних контрактів.

Крім того, значні зміни були внесені в дві області:

• митне очищення і здійснення митних платежів за термінами FAS і DEQ;

• обов’язки із завантаження і розвантаження за термінами FCA.

Усі зміни, істотні та формальні, були зроблені на підставі ретельних досліджень серед користувачів ІНКОТЕРМС.

ІНКОТЕРМС-2000 враховують розповсюдження останнім часом зон, вільних від митних зборів; збільшення використання електронного зв’язку в торговельних угодах і зміни в практиці транспортувань. ІНКОТЕРМС-2000 пропонують більш просте і чітке тлумачення 13 термінів, кожний з яких був оновлений.

Широкий досвід роботи Комісії з міжнародної торговельної практики при Міжнародній торговельній палаті, членами якої є представники всіх частин світу і всіх секторів торгівлі, гарантує, що ІНКОТЕРМС-2000 відповідають потребам бізнесу у всьому світі.

Правила ІНКОТЕРМС, що уніфікували і систематизували міжнародні торговельні терміни (базисні умови поставки), необхідно і доцільно застосовувати при укладанні всіх зовнішньоторговельних угод, оскільки вони є загальновизнаним міжнародним еталоном, стандартом в області поставки товарів.