2.2.7.1 Зовнішньоекономічні орендні договори

Одним із прикладів співпраці, що розвивається в цій галузі, є орендні операції. Правове регулювання таких операцій здійснюється відповідно до Законів України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р., «Про оренду майна державних підприємств і організацій» від 14.03.1995 р. та іншими.

Під орендою розуміється договір про надання однією зі сторін – орендодавцем – іншій стороні – орендарю – майна у виняткове користування на встановлений термін за певну винагороду. За орендодавцем зберігається право власності на майно, яке орендується, орендар же має право на його використання і стає власником лише в тих випадках, коли орендний договір містить умову про можливий викуп майна орендарем. Як правило, така умова включається в договори з тривалими термінами оренди.

Орендні операції, як вид виробничих послуг, отримали помітне розповсюдження в міжнародних економічних відносинах, перш за все у зв'язку з розвитком НТП і значним скороченням термінів морального зносу промислової продукції. Оренда є методом збуту майна, але, крім того, вона все більш стає специфічною формою фінансування експорту, формою комерційного кредиту. В міжнародній практиці розрізняють форми оренди залежно від її термінів: рейтинг – короткострокова, хайринг – середньострокова і лізинг – довгострокова.

При укладанні орендної угоди сторони включають у контракт не тільки терміни оренди, але й величину, і терміни виплати орендної плати, можливість технічного обслуговування, умови покупки устаткування орендарем.

Істотною частиною лізингової угоди є умови використання устаткування протягом терміну оренди; орендар протягом усього періоду оренди не має права переуступати свої права і обов’язки за договором або які-небудь інтереси без письмової згоди орендодавця. Проте орендодавець має право поступатися своїми правами за угодою або якими-небудь інтересами, що витікають з нього, повністю або частково третій особі без згоди орендаря, але з повідомленням його про цю переуступку.

Орендар повинен щомісячно виплачувати орендну плату авансом за наступний період, крім того, він виплачує суми комісійної винагороди за ризик випадкової загибелі, втрати або пошкодження устаткування у відсотковому відношенні від загальної орендної плати.

Орендар, як правило, несе всі витрати з доставки майна до місця використання, з монтажу і пуску в експлуатацію. При цьому в контракт доцільно включити порядок дії сторін у разі поставки майна з дефектами, що повинно підтверджуватися складанням акту. У зв’язку з тим, що сьогодні при використанні майна звертається велика увага на безпеку виробничого процесу для людей і навколишнього середовища, в орендному договорі є умова, згідно з якою на орендаря покладається вся відповідальність за збиток і пошкодження, заподіяні як людям, так і майну в процесі експлуатації або зберігання товару, що орендується.

Після закінчення терміну оренди орендар має право повернути устаткування орендодавцю, або відновити лізингову угоду, або придбати устаткування, що орендується, у власність, про що орендар повідомляє завчасно, до кінця терміну угоди.

Лізингові операції все частіше стають засобом фінансування закупівель, оскільки при цьому не вимагається початкового виділення великих коштів. При отриманні товару в користування лізингоотримувач бере на себе обов’язки, пов’язані з правом власності (ризик випадкової загибелі, технічне обслуговування), хоча власником об’єкту до закінчення терміну оренди залишається лізингодавець. У зв’язку з цим лізингоотримувач, на відміну від орендаря, виплачує не щомісячну плату за право користування об’єктом, а повну суму амортизаційних відрахувань, які вище за звичайний орендний внесок. Тому в договорах фінансового лізингу міститься зобов’язання про дотримання узгодженого терміну дії договору з тим, щоб амортизаційні відрахування могли бути розраховані до кінця цього терміну. Якщо ж в договір була включена можливість викупу об’єкту лізингу до закінчення терміну, то лізингоотримувач виплачує всю суму, що залишилася до виплати.